Людомир Ружицький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людомир Ружицький
Ludomir Różycki
Зображення
Ludomir Aleksander Różycki
Основна інформація
Повне ім'я Людомир Олександр Ружицький
Дата народження 18 вересня 1883(1883-09-18)
Місце народження Варшава, Королівство Польське
Дата смерті 1 січня 1953(1953-01-01) (69 років)
Місце смерті Катовіце, Польська Народна Республіка
Країна Польща
Професія композитор
Нагороди
Командорський Хрест ордену Корони Румунії (до 1932) Золотий хрест заслуги
Орден прапора праці І класу Командор із зіркою Ордену відродження Польщі
Файли у Вікісховищі?

Людомир Олександр Ружицький (пол. Ludomir Aleksander Różycki, 18 вересня 1883, Варшава, Королівство Польське, Російська імперія — 1 січня 1953, Катовіце, Польська Народна Республіка) — польський композитор, представник Молодої Польщі у музиці.

Таблиця в Катовіце

Біографія[ред. | ред. код]

Людомир Ружицький походив з музичної сім'ї — його батько Олександр Ружицький був професором Варшавської консерваторії, автором відомої книги «Фортепіанна школа». Людомир під керівництвом батька вступив до Варшавської консерваторії, де навчався грати на фортепіано у Олександра Михаловського, теорії музики у Густава Рогульського та Михайла Бернацького, композиції у Зигмунта Носковського. Після закінчення консерваторії з відзнакою у 1904 році поїхав до Берліна вдосконалювати свою майстерність. Тут протягом трьох років був слухачем Meisterschule в Королівській академічній вищій школі музики під керівництвом Енгельберта Гумпердінка. Перебуваючи в Берліні познайомився з творами Ріхарда Вагнера, Ріхарда Штрауса та Гуґо Вольфа, які справили значний вплив на його творчість. 14 жовтня 1905 одружився з співачкою Стефанією Млавською, для якої написав ряд пісень.[1]

У 1905 році Ружицький разом з Каролем Шимановським, Ґрегожем Фітельбергом і Аполлінарієм Шелюто організував «Видавничу спілку молодих польських композиторів», спрямовану перш за все на те, щоб публікувати і пропагувати нову музику. Пізніше ця група отримала назву «Молода Польща у музиці».

Будинок Людомира Ружицького в селі Захолм'я в Нижній Сілезії

Музичну кар'єру розпочав в 1907 році у Львові, де диригував у опері та викладав фортепіано у консерваторії Галицького музичного товариства. Тут також він почав компонувати. 1911 року на короткий час переїхав до Варшави, звідки переїхав до Парижу, а потім до 1918 року проживав у Берліні.

Після повернення до Польщі Ружицький 10 років присвятив тільки композиції. У 1930 році його призначили професором Головної школи музики (Szkoła Główna Muzyki) при Варшавському університеті, який у 1931 році перестав існувати.

У Варшаві він прожив до 1944 року. Після Другої світової війни Ружицький переїхав до Катовіце, де прожив до кінця своїх днів. Тут він викладав у Державній вищій школі музики як декан (1945-46 рр.) факультету теорії, композиції і диригування. Останні роки життя провів у віллі в селі Захолм'я (Zachełmie) в Нижній Сілезії, де працював над відновленням знищених війною нот його творів.

Композиторським дебютом Ружицького стало його симфонічне скерцо «Станьчик» тв. 1, що прозвучало в лютому 1904 року в Варшавській філармонії під керуванням Еміля Млинарського. 1912 року його симфонічна поема «Król Kofetua» тв. 24 зайняла перше місце на конкурсі композиції, організованому з нагоди 10-ї річниці Варшавської філармонії.[2]

Ян Матейко. Блазень Станьчик

У доробку Ружицького сім опер:

Балет «Пан Твардовський» op. 45 (1919-20) був першим польським великомасштабним балетом, який був показаний за кордоном у Копенгагені, Празі, Брно, Загребі, Белграді та Відні, і виконувався більше ніж 800 разів у Варшаві.

Людомир Ружицький також є автором численних творів для фортепіано соло (прелюдії, експромти, танці тощо) і мелодій.

Могила Людомира Ружицького у Варшаві

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Музична енциклопедія / Ружицький PWM (пол.)
  2. Людомир Ружицький Culture.pl 05.08.2016 (пол.)
  3. Хроніка Gazeta Lwowska, с. 4, 29.06.1923 (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]