Людський фактор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Людський фактор у загальному визначається як сукупність основних соціальних якостей людини, які історично склалися в суспільстві. До них відносяться ціннісні орієнтири, моральні принципи, норми поведінки, життєві плани, рівень знань та інформованості, характер трудових та соціальних навичок, установки та уявлення про особисто значимі елементи соціального життя — соціальну справедливість, про права і свободи людини, про громадянський обов'язок[1].

Розвиток суспільства посилює роль людського фактора, який впливає на особливості і темпи розвитку суспільства в усіх його аспектах, особливо в кризові періоди, на етапах якісних перетворень суспільних структур. Людський фактор може як прискорювати його розвиток, так і гальмувати.

На практиці цей фактор розглядається при прийнятті людиною неправильного або алогічного рішення в конкретній ситуації.

Зародження терміну[ред.ред. код]

Вперше розглядати поняття «людський фактор» розпочали з кінця ХІХ сторіччя, коли стали вивчати причини виникнення аварій та катастроф на залізничному транспорті та в авіації. Німецький психолог Гуго Мюнстерберг на початку ввів таке поняття, як «особистий фактор», під яким розумілися помилкові дії людини під час керування літаком. У дослідженнях деяких вчених під «особистим фактором» визначається індивідуальний вплив людини (особистості) на невдачу (подію), а «людський фактор» — вплив на цю подію всіх можливих учасників певного процесу.

Єдиного визначення поняття «людського фактору» немає, у багатьох галузях знань та сферах професійної діяльності є своя інтерпретація.

Найбільшої уваги приділяється уваги людському фактору в безпеці, техніці, управлінні, військовій справі.

Складові людського фактору[ред.ред. код]

Виділяють такі складові, які пов'язані між собою в такому співвідношенні, коли зміна однієї веде до певних змін інших:

  • біологічна;
  • інформаційна;
  • соціальна.

Під біологічною складовою розуміється генотип та фенотип людини. Якщо генотип не змінюється під час всього життя, то фенотип, що визначається зовнішніми й внутрішніми ознаками (анатомічними, фізіологічними, біохімічними то- що), може змінюватися під час всього життя.

Інформаційну складову формують професійна підготовка та освіта. Значний вплив мають засоби масової інформації.

На соціальну складову людини впливає її соціальне оточення. Воно, у залежності від віку людини, умов життєдіяльності, характеру професійної діяльності тощо, може змінювати її свідомість (особисту ментальність).

Зростання ролі людського фактора[ред.ред. код]

З 1970-их років зростає вплив «людського фактору» у техногенній сфері. На цей час 75 % всіх надзвичайних подій було викликано технічними причинами. Ця тенденція пояснюється, що кількість техніки зростає, вона ускладнується. Причиною аварій можуть стати ще не вивченні технічні відмови та порушення. Для запобігання аварій покращують освіту, кваліфікацію. Проте ці можливості відстають від розвитку техніки та технологій[2].

Так, якщо у XX ст. причиною авіаційних подій у 50 % становив технічний стан літака, а решта 50 % припадали на людський фактор. На початку XXІ ст. це співвідношення вже становило становило 10 на 90 %[3]. На залізничному транспорті України через людський фактор відбувається більш, ніж 80 % транспортних подій[2].

Людський фактор в управлінні[ред.ред. код]

У 1920-1930-их роках у США за рахунок підвищення зарплат, премій вдавалося виробляти більше продукції, але не підвищувати ефективність виробництва не вдавалось. Соціологи, до яких звернулися за допомогою, порадили більше показувати людям їх значущість. Якщо працівник бачить увагу до себе, то підвищує свою продуктивність, незалежно від умов праці. В організаціях бізнесу людина мотивується не логікою або фактами, а почуттями.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Загуменна Н. В. Людський фактор та специфіка його активізації у соціально-філософських дослідженнях / Н. В. Загуменна // Альманах. Філософські проблеми гуманітарних наук. — 2010. — № 16. — С. 68–72.
  2. а б Каменєв О. Ю. Проблематика підходів до дослідження безпеки використання ергатичних систем керування на залізничному транспорті / о. Ю. Каменєв // Наука та прогрес транспорту. Вісник Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна. — 2013. — Вип. 2. — С. 7-16
  3. Павлова С. В. Аналіз людського фактора під час керування сучасним повітряним кораблем / С. В. Павлова, Л. В. Благая // Вісник Національного авіаційного університету. — 2012. — № 4. — С. 20-25

Джерела[ред.ред. код]

  • Бочковський А. П. «Людський фактор» та професійний ризик: випадковість чи закономірність / А. П. Бочковський // Зернові продукти і комбікорми. — 2014. — № 4. — С. 7-13.
  • Загуменна Н. В. Людський фактор та специфіка його активізації у соціально-філософських дослідженнях / Н. В. Загуменна // Альманах. Філософські проблеми гуманітарних наук. — 2010. — № 16. — С. 68–72.
  • Осовська Г. В., Осовський О. А. Основи менеджменту. Підручник. – К.: Кондор, 2006