Люстерник Лазар Аронович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лазар Аронович Люстерник
рос. Лазарь Аронович Люстерник
Народився 19 грудня 1899(1899-12-19)
Здунська Воля
Помер 23 липня 1981(1981-07-23) (81 рік)
Москва
Поховання
Громадянство СРСР
Діяльність математик, тополог
Відомий завдяки Математика
Alma mater Фізико-математичний факультет Московського університету[ru]
Науковий ступінь Доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник М. М. Лузін
Відомі учні М. Й. Вішік
В. О. Треногін[ru]
А. І. Фет[ru]
В. І. Соболєв[ru]
Володіє мовами російська[1]
Заклад МІАН, МГУ
Членство Академія наук СРСР
Magnum opus Категорія Люстерника — Шнірельмана
Відомий завдяки: Категорія Люстерника — Шнірельмана
Нагороди
Орден Леніна Орден «Знак Пошани»
Сталінська премія
Звання Член-кореспондент АН СРСР (1946)

Лазар Аронович Люстерник (19 (31) грудня 1899, Здунська Воля, нині Польща23 липня 1981, Москва) — радянський математик, доктор фізико-математичних наук (1935), член-кореспондент АН СРСР (1946).

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив фізико-математичний факультет Московського університету[ru] 1922 року, був учнем Миколи Лузіна та учасником «Лузітанії[ru]» (1936 року — учасник «антилузінської групи математиків» у «справі Лузіна[ru]»). Потім навчався в аспірантурі НДІ математики та механіки МДУ (1924 — 1926). 1927 року його було обрано приват-доцентом Московського університету. З 1928 по 1930 рік був професором Нижньогородського університету[ru], а з 1930 року до самої смерті — професором Московського університету. З 1934 по 1948 рік обіймав посади старшого наукового співробітника, завідувача відділу, заступника директора Математичного інституту АН СРСР. Одночасно з 1936 по 1943 рік працював завідувачем кафедри функціонального аналізу механіко-математичного факультету; читав курс функціонального аналізу. З 1948 по 1955 рік обіймав посаду завідувача відділу Інституту точної механіки та обчислювальної техніки АН СРСР [2].

Основні роботи в області функціонального аналізу, особливо варіаційного числення, диференціальної геометрії та алгебричної топології, методи якої він став застосовувати в аналізі. Люстерник (разом з Львом Шнірельманом) довів гіпотезу Пуанкаре про те, що кожна регулярна замкнута поверхня, гомеоморфна сфері має не менше трьох замкнутих геодезичних ліній (еліпсоїд з різними, але майже рівними осями, є критичним випадком, коли таких геодезичних ліній точно три). За цю роботу Люстерник отримав Сталінську премію (1946).

Також працював у галузі математичної фізики та обчислювальної математики. Вперше (1926) застосував метод скінченних різниць для вирішення задачі Діріхле.

Написав спогади про молодість московської математичної школи «Лузітанія».[3]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Лаврентьєв М. А., Люстерник Л. А. Курс варіаційного числення.-М.-Л.: ОНТИ 1938
  • Бермант О. Ф., Люстерник Л. А. Тригонометрія для середньої школи (українською мовою) -К. Радянська школа 1955
  • Люстерник Л. А. Опуклі фігури та багатогранники-М.: Фізматгіз 1956
  • Люстерник Л. А.та ін. Математичний аналіз. Диференціювання та інтегрування-М.: Физматгиз 1961
  • Люстерник Л. А.та ін. Математичний аналіз. Функції, межі, ряди, ланцюгові дроби-М.: Физматгиз 1961
  • Люстерник Л. А.та ін. Математичний аналіз. Обчислення елементарних функцій-М.: Физматгиз 1963
  • Люстерник Л. А., Соболєв В. І. Елементи функціонального аналізу-М.: Наука, 1965

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Заляпин В. Лазар Аронович Люстернік. До 100-річчя від дня народження // Известия Челябинского Научного Центра. — 2000. — № 2. (рос.)
  3. Люстерник Л. А. Молодість Московської математичної школи // УМН. — 1967. — Т. 22, № 1(133). — С. 137–161. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]