Люсі Гокінг
| Люсі Гокінг | ||||
|---|---|---|---|---|
| Lucy Hawking | ||||
.jpg) | ||||
| Народилася |
2 листопада 1970 (53 роки) Лондон, Велика Британія | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} Велика Британія | |||
| Місце проживання | Кірибаті | |||
| Діяльність | письменниця, журналістка | |||
| Сфера роботи | журналістика[1], проза[1], дитяча та підліткова літератураd[1], популяризація науки[1] і філантропія[1] | |||
| Alma mater | Університетський коледж і Stephen Perse Foundationd | |||
| Заклад | Кембриджський університет | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Magnum opus | Jaded (2004) | |||
| Батько | Стівен Гокінг[2] | |||
| Мати | Джейн Гокінґ | |||
| Брати, сестри | Роберт Гокінгd і Тім Гокінгd | |||
| Сайт: lucyhawking.com | ||||
|
| ||||
 Люсі Гокінг у Вікісховищі | ||||
Лю́сі Го́кінг (англ. Lucy Hawking; нар. 2 листопада 1970, Лондон, Велика Британія) — англійська журналістка, письменниця, популяризаторка науки й філантропка. Донька відомого фізика-теоретика Стівена Гокінга і письменниці Джейн Гокінг. Живе в Лондоні.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася в Лондоні 1970 в родині Стівена Гокінга і Джейн Гокінг. Має двох братів, Роберта й Тімоті Гокінгів. Виросла в Кембриджі після кількох років, проведених у дитинстві в Пасадені (Каліфорнія). У підлітковому віці вона чимало доглядала за батьком, якому встановили діагноз бічний аміотрофічний склероз[3].
Вивчала французьку та російську мову в Оксфордському університеті. Деякий час навчалася в Москві, щоб покращити свої знання з російської. Після закінчення навчання продовжила вивчати міжнародну журналістику в Лондонському міському університеті. Там зрозуміла, що не хоче займатися журналістикою, однак вважала це хорошою письменницькою практикою.
Кар'єра[ред. | ред. код]
Здобувши освіту журналіста, Гокінг певний час працювала в цій галузі, перш ніж стала письменницею. Друкувалася в журналах «New York magazine», «The Daily Mail», «The Telegraph», «The Times», «The London Evening Standard» і «The Guardian». Працювала радіожурналістом.
У 2004 опублікувала свій перший роман «Jaded», а вже за рік — «Run for Your Life». Згодом перейшла до написання дитячих книжок. У 2007 році опублікувала науково-пізнавальну книжку для дітей «Джордж і таємний ключ до Всесвіту»[4], пригодницьку історію про хлопчика Джорджа, який знаходить спосіб через незвичайний комп'ютер вирушити у мандрівку Сонячною системою. Це була перша у серії Пригоди Джорджа. Книжка була написана у співавторстві з батьком Стівеном Гокінгом і його студентом, доктором філософії Крістофером Ґальфаром, чия дисертація була присвячена чорним дірам. Вона була перекладена 38 мовами та видана більш ніж у 43 країнах.
Друга книжка серії «Джордж і скарби космосу» вийшла 2009 року, згодом були видані ще три книжки: «Джордж і Великий Вибух» (2011), «Джордж і незламний код» (2014) і «Джордж і блакитний супутник» (2016). Останню в цій серії книжку "Джордж і корабель часу» (2018) Люсі вже написала сама, після смерті Стівена Гокінга.
У 2015 Люсі та її британський видавець Curved House Kids отримали грант від Космічного агентства Великої Британії на створення освітнього проєкту в межах просвітницької діяльності астронавта Тіма Піка. Проєкт, за яким навчалися більш ніж 60 тисяч студентів Великої Британії, був номінований на премію сера Артура Кларка за видатні досягнення у сфері космічної освіти Британської міжпланетного товариства[5].
Усі праці й статті Гокінг присвячені популяризації науки серед дітей. Цією темою вона зацікавила після одного випадку на вечірці, коли почула, як один із друзів її сина запитав у батька про чорні діри. На що батько відповів йому, що той «перетвориться в спагеті», і хлопчик був у захваті від такої відповіді. Це допомогло Люсі зрозуміти незамінність розважального елемента в дитячих книжках та фільмах, що допомагає зацікавити молодше покоління питаннями науки й техніки.
У 2008 брала участь в серії лекцій, присвячених 50-річчю НАСА, де розповіла про популяризацію науки серед дітей. Виступаючи зі своїми лекціями по всьому світу й розповідаючи про фізику й астрономію, постійно підкреслювала потребу раннього зацікавлення дітей наукою[6]. За декілька місяців стала лауреатом премії Sapio — італійської премії, присвяченої інноваційним дослідженням щодо популяризації науки у світі.
Доброчинність[ред. | ред. код]
Люсі Гокінг присвячує чимало часу благодійним заходам для різноманітних організацій, що займаються дослідженнями й підтримкою людей з інвалідністю. Є віцепрезидентом Національного зіркового коледжу (National Star College), що допомагає людям з обмеженими можливостями здобути освіту й знайти себе в житті. Також є опікункою Центру дослідження аутизму.
Особисте життя[ред. | ред. код]
У 1998 одружилася з Алексом Макензі Сміттом, однак пара розлучилася в 2004. У Люсі є син Вільям, що народився в 1997. У сина було діагностовано аутизм. Саме це надихнуло її присвятити себе підтримці людей з аутизмом.
Переклади українською[ред. | ред. код]
- «Принцеса Олівія досліджує неправильну погоду». — Львів: Видавництво Старого Лева, 2023. — 272 с. ISBN 978-966-448-174-5. Переклала Вікторія Зенгва
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ Catalog of the German National Library
- ↑ Grice, Elizabeth (12 квітня 2004). 'Dad's important, but we matter, too' (en-GB) . ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 2 лютого 2018.
- ↑ Джордж і таємний ключ до Всесвіту. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 2 лютого 2018. Процитовано 2 лютого 2018.
- ↑ The Sir Arthur Clarke Centenary Awards Finalists Announced. www.bis-space.com (en-GB) . Архів оригіналу за 21 грудня 2017. Процитовано 2 лютого 2018.
- ↑ NASA - NASA's Lecture Series - Prof. Stephen Hawking. www.nasa.gov (англ.). Архів оригіналу за 23 червня 2017. Процитовано 2 лютого 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
|
| ||||||||||||||||||||||
