Лютинськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лютинськ
Хрест при в'їзді в село
Хрест при в'їзді в село
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький
Рада/громада Лютинська сільська рада
Код КОАТУУ 5621884601
Основні дані
Перша згадка 1537
Населення 1307
Площа 1,063 км²
Густота населення 1229,54 осіб/км²
Поштовий індекс 34140
Телефонний код +380 3658
Географічні дані
Географічні координати 51°39′25″ пн. ш. 26°37′05″ сх. д. / 51.65694° пн. ш. 26.61806° сх. д. / 51.65694; 26.61806Координати: 51°39′25″ пн. ш. 26°37′05″ сх. д. / 51.65694° пн. ш. 26.61806° сх. д. / 51.65694; 26.61806
Середня висота
над рівнем моря
140 м
Водойми Горинь (річка)
Місцева влада
Адреса ради 34140, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с.Лютинськ, вул.Центральна, 142, тел. 2-22-88
Карта
Лютинськ. Карта розташування: Україна
Лютинськ
Лютинськ
Лютинськ. Карта розташування: Рівненська область
Лютинськ
Лютинськ
Мапа

CMNS: Лютинськ на Вікісховищі

Люти́нськ — село в Україні, в Дубровицькому районі Рівненської області. Населення становить 1307 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на півночі Дубровицького району, за 14 км від районного центру м. Дубровиця. Через село пролягає автошлях Н25, який з'єднує село із райцентром. Поблизу села протікає річка Сирень (притока Горині).

Сусідні населені пункти:

Rose des vents Людинь Рудня Висоцьк Rose des vents
Партизанське N Велюнь
W    Лютинськ    E
S
Ясинець Селець Загребля

Геоположення[ред. | ред. код]

Село Лютинськ вигідно розташоване. На північному-заході росте хвойний ліс, на сході протікає річка Горинь, на південному-заході межує з селом Ясинець, на південному-сході з селом Селець.

Назва[ред. | ред. код]

Назва села Лютинськ пояснюється тим, що нібито у поселенні від початку заснування від початку заснування проживав пан, який за вдачею був дуже сердитий, ніколи нічим не задоволений, а від так — лютий чоловік.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про село датована 1537 р. Князь Юрій Іванович Гольшанський у своєму заповіті залишив на користь своєї дружини, Марії Андріївни Сангушко, замок Вишгород (Висоцьк), двір Велєнь, двір Струга, села Лютиничі (Лютинськ) та інші. Текст у заповіті звучить так: «двор мой Вєлєнь с пашнею дворною і з людьмі, і со всім статком, а дворец мой которий єсмі купіл у Щоки Яцковича на ймя Стругу, также с пашнямі дворними і з людьмі, і со всім статком, а к тим двором сёла мої на ймя Лютиничі, з боярскими імєня, коториє держал от мене Івашко Корнач а Васко Булгакович». Дослідник Литовської метрики Юзеф Вольф датує сам заповіт 1528—1529 роками. Пізніше заповіт підтвердив польський король Сигізмунд I Старий 2 і 5 травня 1537 р. Своїм розпорядженням король наказував синам Юрія Івановича Гольшанського від Уляни Іванівни Боровської, Івану та Володимиру, передати Лютиничі законній спадкоємиці — мачусі Марії.

Давній період[ред. | ред. код]

Знайдені докази, що ще в добу мезоліту на території села проживали люди.

Середні віки[ред. | ред. код]

У V—VIII ст. тут проживали деревляни. Після розпаду Київської Русі ці землі ввійшли до Київського князівства.

Новий час[ред. | ред. код]

Лютинськ було засновано 1576 року. Це була земля роду Гольшанських. Наприкінці XVI століття село Лютинськ входило до Пінського повіту Брестсько-Литовського воєводства. Коли Правобережжя було приєднано до Російської імперії, Лютинськ входить до Пінського повіту Мінської губернії, а в 1805 році був віднесений до Ровенського повіту Волинської губернії.

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Коли почалася Перша світова війна значну кількість чоловіків було мобілізовано. В регіоні панував голод. Коли царське правління замінив Тимчасовий уряд він нічого не міг зробити.

Між війнами[ред. | ред. код]

Після Першої світової війни Лютинськ з Західною Україною відходить до Польщі. Почалися утиски українців — заборонялася українська мова, почалося ополячення та окатоличення.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

1 вересня 1939 року гітлерівські війська напали на Польщу, зв'язані з нею договірними зобов'язаннями. Англія і Франція оголосили війну Німеччині. Почалася Друга світова війна. Значна кількість населення краю з радістю зустріла радянських воїнів, що ввійшли на територію Західної України. Почалися, так звані, соціально-економічні перетворення. Запроваджувалася безплатна медична допомога, зросла кількість лікарень, поліклінік, амбулаторій. Утворилася система соціального забезпечення. Було реорганізовано систему освіти. Усі охочі могли навчатися в школі рідною мовою. Розширювалася мережа культосвітніх закладів, проголошувалося створення умов для розвитку науки, літератури, мистецтва. Але тільки в межах потреб офіційної влади. Розподілялися серед незаможних селян поміщицькі землі. Землю Воробинського графа Плятера розподілив селянський комітет на чолі з активістом Йосипом Лукашовичем Мосійчуком. 22 червня 1941 року почалася німецько-радянська війна. Вже 1 липня 1941 року окупанти зайняли село. Деяких жителів села вивезли в Німеччину. Село Лютинськ у період війни вважалося як важливий опорний і стратегічний пункт у розгортанні партизанського руху. Зокрема, через село пролягала законспірована дорога від Зарічного на Лунінець. Саме біля урочища «Дуби», навпроти села Велюнь, досить часто переправлялися партизани на бойові завдання до залізниці. Також багато односельців допомагало загонам ОУН-УПА.

10 січня 1944 року. Ця дата вважається визволенням від німців села Лютинськ. Саме тоді увійшли частини Радянської армії. Це були підрозділи 447 стрілецького Пінського полку під командуванням Макарова А. Т. Цей полк входив до 397 стрілецької Сарненської червонопрапорної ордену Кутузова II ступеня дивізії. Німці по лінії кордону з Білоруссю змогли налагодити оборону і втримати на деякий час наступ радянських військ.

Наш час[ред. | ред. код]

Населення[ред. | ред. код]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1 270 осіб[1].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Відсоток
українська 99,77 %
російська 0,15 %
білоруська 0,08 %

Персоналії[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Архівні фонди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]