Лютинськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лютинськ
Хрест при в'їзді в село
Хрест при в'їзді в село
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький район
Рада/громада Лютинська сільська рада
Код КОАТУУ 5621884601
Облікова картка с Лютинськ 
Основні дані
Засноване 1576[2]
Населення 1165 (01.01.2011)[1]
Площа 1,063 км²[2]
Густота населення 1229,54[2] осіб/км²
Поштовий індекс 34140[2]
Телефонний код +380 3658[2]
Географічні дані
Географічні координати 51°39′25″ пн. ш. 26°37′05″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
140[джерело?] м
Водойми річка Горинь[2]
Місцева влада
Адреса ради 34140, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Лютинськ, вул. Центральна, 146, тел. 6-41-47[2]
Карта
Лютинськ. Карта розташування: Україна
Лютинськ
Лютинськ
Лютинськ. Карта розташування: Рівненська область
Лютинськ
Лютинськ
Мапа

Лютинськ у Вікісховищі?

Люти́нськ (раніше — Лутинськ)[3] — село в Україні, в Дубровицькому районі Рівненської області.[2] Підпорядковується Лютинській сільській раді.[2] Населення становить 1165 осіб (2011).[1]

Назва[ред. | ред. код]

Назва села Лютинськ пояснюється тим, що нібито у поселенні від початку заснування від початку заснування проживав пан, який за вдачею був дуже сердитий, ніколи нічим не задоволений, а від так — лютий чоловік.[джерело?]

У минулому називався Лутинськ.[3] Польською мовою згадується як Lutyńsk,[4] російською — як Лютынскъ.[5]

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на півночі Дубровицького району, за 14 км від районного центру м. Дубровиця. Через село пролягає автошлях Н25, який з'єднує село із райцентром. Поблизу села протікає річка Сирень (притока Горині).[джерело?]

На північному-заході росте хвойний ліс, на сході протікає річка Горинь, на південному-заході межує з селом Ясинець, на південному-сході з селом Селець.[джерело?]

Площа села — 1,063 км².[2] Поблизу села — річка Горинь.[2] Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «передкризова».[6]

Сусідні населені пункти:[джерело?]

Rose des vents Людинь Рудня Висоцьк Rose des vents
Партизанське N Велюнь
W    Лютинськ    E
S
Ясинець Селець Загребля

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[7] Опадів 612 мм на рік.[7] Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 29 мм.[7] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 89 мм.[7] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм.[7] Пересічна температура січня — -5,7 °C, липня — 18,6 °C.[7] Річна амплітуда температур становить 24,3 °C.[7]

Клімат Лютинська
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2,7 −1,3 3,4 12,4 19,3 22,9 23,9 23,1 18,2 11,7 4,8 0,0 11,3
Середня температура, °C −5,7 −4,5 −0,3 7,5 13,7 17,5 18,6 17,7 13,2 7,7 2,3 −2,5 7,1
Середній мінімум, °C −8,6 −7,7 −3,9 2,7 8,2 12,1 13,3 12,3 8,3 3,8 −0,2 −5 2,9
Норма опадів, мм 36 29 29 42 57 89 81 64 57 45 41 42 612
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

Історія[ред. | ред. код]

Лютинськ на мапах
Село Лютинськ[ком. 1] на російській спеціальній мапі Шуберта 1826—1840 років (рос. дореф.)
Лютинськ[ком. 2] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)
Лютинськ[ком. 3] на німецькій карті 1917 року (нім.)

Знайдені докази, що ще в добу мезоліту на території села проживали люди. У V—VIII ст. тут проживали деревляни. Після розпаду Київської Русі ці землі ввійшли до Київського князівства.[джерело?]

Село вперше згадується 1576 року.[2] Князь Юрій Іванович Гольшанський у своєму заповіті залишив на користь своєї дружини, Марії Андріївни Сангушко, замок Вишгород (Висоцьк), двір Велєнь, двір Струга, села Лютиничі (Лютинськ) та інші. Текст у заповіті звучить так: «двор мой Вєлєнь с пашнею дворною і з людьмі, і со всім статком, а дворец мой которий єсмі купіл у Щоки Яцковича на ймя Стругу, также с пашнямі дворними і з людьмі, і со всім статком, а к тим двором сёла мої на ймя Лютиничі, з боярскими імєня, коториє держал от мене Івашко Корнач а Васко Булгакович». Дослідник Литовської метрики Юзеф Вольф датує сам заповіт 1528—1529 роками. Пізніше заповіт підтвердив польський король Сигізмунд I Старий 2 і 5 травня 1537 р. Своїм розпорядженням король наказував синам Юрія Івановича Гольшанського від Уляни Іванівни Боровської, Івану та Володимиру, передати Лютиничі законній спадкоємиці — мачусі Марії.[джерело?]

Це була земля роду Гольшанських. Наприкінці XVI століття село Лютинськ входило до Пінського повіту Брестсько-Литовського воєводства. Коли Правобережжя було приєднано до Російської імперії, Лютинськ входить до Пінського повіту Мінської губернії, а в 1805 році був віднесений до Ровенського повіту Волинської губернії.[джерело?]

До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Висоцької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[5] У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[8][9]

Коли почалася Перша світова війна значну кількість чоловіків було мобілізовано. В регіоні панував голод. Коли царське правління замінив Тимчасовий уряд він нічого не міг зробити.[джерело?]

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[10] У 1921 році село входило до складу гміни Висоцьк Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[4] Після Першої світової війни Лютинськ з Західною Україною відходить до Польщі. Почалися утиски українців — заборонялася українська мова, почалося ополячення та окатоличення. 1 січня 1923 року розпорядженням Ради Міністрів Польщі Висоцька гміна вилучена із Сарненського повіту і включена до Столінського повіту.[11] У 1935 році село Лютинськ разом з хутором Кошари та лісничівкою Рівчаки належало до однойменної громади гміни Висоцьк Поліського воєводства.[12]

З 1939 року — у складі Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби.[13]

1 вересня 1939 року гітлерівські війська напали на Польщу, зв'язані з нею договірними зобов'язаннями. Англія і Франція оголосили війну Німеччині. Почалася Друга світова війна. Значна кількість населення краю з радістю зустріла радянських воїнів, що ввійшли на територію Західної України. Почалися, так звані, соціально-економічні перетворення. Запроваджувалася безплатна медична допомога, зросла кількість лікарень, поліклінік, амбулаторій. Утворилася система соціального забезпечення. Було реорганізовано систему освіти. Усі охочі могли навчатися в школі рідною мовою. Розширювалася мережа культосвітніх закладів, проголошувалося створення умов для розвитку науки, літератури, мистецтва. Але тільки в межах потреб офіційної влади. Розподілялися серед незаможних селян поміщицькі землі. Землю Воробинського графа Плятера розподілив селянський комітет на чолі з активістом Йосипом Лукашовичем Мосійчуком. 22 червня 1941 року почалася німецько-радянська війна. Вже 1 липня 1941 року окупанти зайняли село. Деяких жителів села вивезли в Німеччину. Село Лютинськ у період війни вважалося як важливий опорний і стратегічний пункт у розгортанні партизанського руху. Зокрема, через село пролягала законспірована дорога від Зарічного на Лунінець. Саме біля урочища «Дуби», навпроти села Велюнь, досить часто переправлялися партизани на бойові завдання до залізниці. Також багато односельців допомагало загонам ОУН-УПА.[джерело?]

10 січня 1944 року. Ця дата вважається визволенням від німців села Лютинськ. Саме тоді увійшли частини Радянської армії. Це були підрозділи 447 стрілецького Пінського полку під командуванням Макарова А. Т. Цей полк входив до 397 стрілецької Сарненської червонопрапорної ордену Кутузова II ступеня дивізії. Німці по лінії кордону з Білоруссю змогли налагодити оборону і втримати на деякий час наступ радянських військ.[джерело?]

У 1947 році село Лютинськ підпорядковувалося Лютинській сільській раді Висоцького району Ровенської області УРСР.[14]

21 січня 1986 року виконавчий комітет Ровенської обласної ради ухвалив рішення про об'єднання Людинської та Лютинської сільради в одну Людинську сільраду з центром у селі Людинь (постанову опубліковано 1 січня 1987 року).[15] Проте вже 22 липня 1989 року виконавчий комітет Ровенської обласної ради народних депутатів ухвалив рішення про утворення Лютинської сільської ради з центром в селі Лютинськ (постанову опубліковано 15 серпня 1989 року).[16]

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[17] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 4][19] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 3,75 Кі/км² (137Cs + 134Cs[ru]), молока — 4,45 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 1,14 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 183 мбер, з якої: зовнішнього — 49 мбер, загальна від радіонуклідів — 134 мбер (з них Cs — 123 мбер).[20]

Населення[ред. | ред. код]

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1897[21] 752
1906[5] 807 +7.3%
1921[4] 1070 +32.6%
1989[22] 1437 +34.3%
1993[20] 1342 −6.6%
2001[23] 1270 −5.4%
2011[1] 1165 −8.3%
2017[24] 1183 +1.5%
Динаміка населення

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 1165 осіб.[1] Густота населення — 1229,54 особи/км².[2]

За переписом населення Російської імперії 1897 року в селі мешкало 752 особи, з них: 369 чоловіків та 383 жінки; 705 православних.[21] Станом на 1906 рік у селі було 98 дворів та мешкало 807 осіб.[5]

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 179 будинків та 1070 мешканців, з них: 534 чоловіки та 536 жінок; 1034 православні та 36 юдеїв; 766 поляків, 292 українці (русини) та 12 євреїв.[4]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1437 осіб, з яких 693 чоловіки та 744 жінки.[22] На кінець 1993 року в селі мешкало 1342 жителі, з них 334 — дітей.[20]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1270 осіб.[23]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[25]

Мова Відсоток
українська 99,77 %
російська 0,15 %
білоруська 0,08 %

Вікова і статева структура[ред. | ред. код]

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[26]

Статевий склад серед основних вікових груп
Вік Чоловіків Жінок Разом
0-17 143 140 283
18-39 165 126 291
40-59 162 145 307
60+ 96 188 284
Разом 566 599 1165

Соціально-економічні показники[ред. | ред. код]

Працездатність (станом на 2011 рік)[27]
Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 1165
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
198 16 272 23 470 40 124 10 170 14 294 25
Зайнятість (станом на 2011 рік)[28]
Зайняті Безробітні Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 1165
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
66 6 136 12 202 17 198 17 70 6 268 23
Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)[29]
Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері
859 318 370 2 6 82 18 18 23 27 98 3 5 -

Політика[ред. | ред. код]

Органи влади[ред. | ред. код]

Місцеві органи влади представлені Лютинською сільською радою.[2]

Вибори[ред. | ред. код]

Село входить до виборчого округу № 155.[30] У селі розташована виборча дільниця № 560273.[30] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 853 особи.[1]

Культура[ред. | ред. код]

У селі працює Лютинський сільський будинок культури на 280 місць.[31] Діє Лютинська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 19 224 книги та яка має 10 місць для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 550 осіб.[32]

Релігія[ред. | ред. код]

Список конфесійних громад станом на 2011 рік:

Назва громади Релігійна організація Дата реєстрації Орієнтовна кількість парафіян Тип ритуальної будівлі Джерела
Релігійна громада УПЦ (Свято-Троїцька) УПЦ (МП) 20 жовтня 2000 850 Церква [33]
Релігійна громада Помісної церкви ХВЄ П'ятидесятників ХВЄ 13 жовтня 1999 25 Молитовний будинок [33]
     — православні,      — протестантські.

У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Покрови Богородиці села Велюнь Ровенського повіту,[34] а в 1840-х роках та другій половині XIX століття — до православної парафії церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Велюнь Висоцької волості.[35]

Освіта[ред. | ред. код]

У селі діє Лютинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[36] У 2011 році в ній навчалося 212 учнів (із 160 розрахованих) та викладало 25 учителів.[36]

Дошкільна освіта представлена дитячим садком «Лютинський дошкільний навчальний заклад „Світлячок“», у якому станом на 2011 рік навчалося 37 дітей і працювало 5 учителів та вихователів.[37]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

У селі наявний сквер площею 900 м².[38] Наявне відділення поштового зв'язку.[39]

Персоналії[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. рос. [деревня] Лютинскъ, 60 дворів.
  2. рос. Лютинскъ, 47 дворів.
  3. нім. Ljutinßk, 47 дворів.
  4. «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[18]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с Лютинськ // Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.
  3. а б ІМіС УРСР, 1973, с. 290
  4. а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. 65.  (пол.)
  5. а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 200. (рос.)
  6. Ковалевський, С. Б.; Легкий, В. В. (30 листопада 2017). Інтегральна оцінка антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину. Науковий вісник НЛТУ України (uk) 27 (9): 52–55. ISSN 2519-2477. doi:10.15421/40270911. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  7. а б в г д е ж Liutynsk climate: Average Temperature, weather by month, Liutynsk weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 16 жовтня 2019.  (англ.)
  8. ІАУ, 1980, с. 55
  9. Ukrainia. The London Geographic Institute. 1919.
  10. ІАУ, 1980, с. 57
  11. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 6 grudnia 1922 r. o utworzeniu powiatu stolińskiego oraz włączeniu gmin dobrosławskiej i pohostskiej do powiatu pińskiego. (пол.)
  12. Poleski Dziennik Wojewódzki. 1935, nr 18. — Brześć nad Bugiem : Poleski Urząd Wojewódzki, 1935.11.20. — С. 60-62. (пол.)
  13. Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  14. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 440.
  15. ВВРУ, 1987, № Довідник "УРСР. АТУ", стор. 502
  16. ВВРУ, 1989, № 33, стор. 
  17. Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  18. Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  19. Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  20. а б в Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
  21. а б Населённые места Российской империи в 500 и более жителей, 1905, с. 23
  22. а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  23. а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  24. КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  25. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  26. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5
  27. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10
  28. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13
  29. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42
  30. а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  31. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 55
  32. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 58
  33. а б Паспорт Дубровицького району, 2011
  34. Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 1: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; іудаїзм. — С. 65.
  35. Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 2: Православ’я. — С. 424.
  36. а б Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 51
  37. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 53
  38. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 64
  39. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 71
  40. Воїна 14-ї ОМБр Івана Борсука провели в останню путь на Рівненщині. ФОТОрепортаж матеріал інтернет-порталу Цензор.нет , 10 липня 2018 року.
  41. ДУБРОВИЧЧИНА ПОПРОЩАЛАСЯ З ГЕРОЄМ ІВАНОМ БОРСУКОМ матеріал веб-сайту Моя земля — моє Полісся

Книги[ред. | ред. код]

Офіційні дані та нормативно-правові акти[ред. | ред. код]

Мапи[ред. | ред. код]

  • Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.

Література[ред. | ред. код]

Архівні фонди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]