Перейти до вмісту

Лютовиська

49°35′26″ пн. ш. 23°00′49″ сх. д.H G O
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Лютовиська
Герб Лютовиськ Прапор Лютовиськ
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Самбірський район
Тер. громада Бісковицька сільська громада
Код КАТОТТГ UA46080010190022835 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Лютовиська 
Основні дані
Засноване 1515
Населення 550
Площа 1,25 км²
Густота населення 435,2 осіб/км²
Поштовий індекс 82030
Телефонний код +380 3238
Географічні дані
Географічні координати 49°35′26″ пн. ш. 23°00′49″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
301 м
Відстань до
обласного центру
98 км
Відстань до
районного центру
34 км
Місцева влада
Адреса ради с. Лютовиська
Карта
Лютовиська. Карта розташування: Україна
Лютовиська
Лютовиська
Лютовиська. Карта розташування: Львівська область
Лютовиська
Лютовиська
Мапа
Мапа

CMNS: Лютовиська у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Лютови́ська — село в Україні, у Бісковицькій сільській територіальній громаді Самбірського району Львівської області. Населення становить 550 осіб.

Історія

[ред. | ред. код]

Село Лютовиська засноване в 1510 році.

У 2017-2020 рр. у складі Воютицької сільської громади[1][2].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Бісковицької сільської територіальної громади[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Старосамбірського району, село увійшло до складу новоствореного Самбірського району[4].

Релігія

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
 На Львівщині за одну ніч розтрощили майже півтори сотні надгробків на цвинтарі на YouTube // ТСН. — 2016. — 3 серпня.

У селі діє Церква Преподобної Параскевії УПЦ КП, зведена у 1996 році. Храмова свято — 27 жовтня. Настоятель о. Дмитро Яворський

У ніч на 2 серпня 2016 року 23-річний безробітний місцевий житель потрощив на місцевому цвинтарі надгробні плити майже на 150 могилах, а з 15 поховань витягнув і розтрощив надмогильні хрести. Про це повідомляє кореспондент ТСН зі Львівщини. Раніше він пошкодив невеличку капличку в лісі.[5]

Освіта та культура

[ред. | ред. код]

День села святкується 27 жовтня. Є дитячий садок, народний дім на 300 місць, бібліотека, волейбольний та футбольний майданчик

Охорона здоров'я

[ред. | ред. код]

У селі діє амбулаторія. Відстань до найближчої лікарні — 22 км.

Зв'язок

[ред. | ред. код]

У селі діє відділення зв'язку та телефонна станція на 86 абонентів.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Кількість Відсоток
українська 544 100%

Особи

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Воютицька громада - вітаємо на офіційному веб-сайті. voutycka-gromada.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 4 березня 2026.
  2. Zaxid.net. Усі кандидати до Воютицької сільської громади. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 4 березня 2026.
  3. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 12 лютого 2026.
  4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. На Львівщині 23-річний вандал за ніч понівечив 150 надгробків на цвинтарі [Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine.] // ТСН. — 2016. — 3 серпня.
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Lutowiska 2.) L (al. Lutowisko) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 491. (пол.) — S. 491. (пол.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Динаміка фольклорної традиції сіл Лютовиська та Биличі на Старосамбірщині : [Львів. обл.] / Михайло Хай, Лідія Федоронько ; НАН України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України. — Львів : Астролябія, 2016. — 258 с. : іл., нот. іл. — На тит. арк.: До 70-річчя проф., д-ра мистецтвознавства М. Хая. — Алф. покажч. творів: с. 255—258. — ISBN 978-617-664-104-9.

Посилання

[ред. | ред. код]