Лютівка (Богодухівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лютівка
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Богодухівський район
Громада Золочівська селищна громада
Облікова картка Лютівка 
Основні дані
Засноване 1817
Населення 631
Площа 2,818 км²
Густота населення 223,92 осіб/км²
Поштовий індекс 62230
Телефонний код +380 5764
Географічні дані
Географічні координати 50°18′46″ пн. ш. 35°48′45″ сх. д. / 50.31278° пн. ш. 35.81250° сх. д. / 50.31278; 35.81250Координати: 50°18′46″ пн. ш. 35°48′45″ сх. д. / 50.31278° пн. ш. 35.81250° сх. д. / 50.31278; 35.81250
Середня висота
над рівнем моря
192 м
Місцева влада
Адреса ради 62230, Харківська обл., Золочівський р-н, с.Лютівка, вул.Підлісянка, 2
Староста Міхрабов Абдулкадир Магомедович
Карта
Лютівка. Карта розташування: Україна
Лютівка
Лютівка
Лютівка. Карта розташування: Харківська область
Лютівка
Лютівка
Мапа
Мапа

Лю́тівка — село в Золочівській громаді Богодухівського району Харківської області України. Населення становить 631 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село Лютівка знаходиться біля витоків річки Грайворонка, нижче за течією річки за 3 км розташоване село Широкий Яр. У селі багато загат.

Назва[ред. | ред. код]

Так як село знаходилося на перетині Муравського та Сумського шляхів, якими користувалися загони кримських і ногайських татар під час грабіжницьких наскоків на Лівобережну і Слобідську Україну то це було місце люте. Грабежі і убивства прославили цей, колись дикий кут Харківської губернії.

Історія[ред. | ред. код]

Точний час виникнення села невідомий. Поселення виникло, ймовірно, у кінці XVII століття в дуже зручному місці — на перетині Муравського та Сумського шляхів, біля витоку річки Козача (пізніше Грайворонка) — як хутір, який потім став великою слободою.

Адміністративно відносилося спочатку до Золочівського, потім, після ліквідації, до Богодухівського повіту Харківської губернії .

Населення слободи, власником якого був пан генерал-поручник Іван Самойлович Хорват в 1779 році було досить великим і становило 750 «власницьких підданих» душ (ймовірно, враховувалися тільки чоловіки) .

Таким чином, Лютівка в тому році була шостим за кількістю населення населеним пунктом Золочівського повіту без самого Золочева (750 чол.), поступаючись тільки містечка Вільшана (2695), слободам Дементіївка (1176) і Лопань (868), селу Удь (973) і селищу Довжик (811).

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 59 людей[1].

12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Золочівської селищної громади.[2]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Золочівського району, село увійшло до складу Богодухівського району[3].

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Відсоток
українська 93,03%
російська 5,86%
білоруська 1,11%

Лютівська садиба[ред. | ред. код]

У XVIII столітті належала знатному роду Хорватів, від садиби яких в XIX столітті збереглися господарські будівлі, флігель, мавзолей в доричному стилі в саду, церква 1765 року.

У 1809 маєток купила капітанша М. А. Жовтухіна. У 1834 році її син побудував церкву в стилі класицизму з одним з найкращих у губернії іконостасів. Потім маєток купила статс-дама Клейміхель Клеопатра Петрівна. В її будинку були цікаві інтер'єри та меблі з санкт-петербурзького будинку знаменитого історика Миколи Карамзіна (старовинний кабінет Карамзіна), куплений її чоловіком графом Миколою Клейнміхелем, колекціонером, видавцем книги «Старовинні садиби Харківської губернії».

На даний момент садиба знаходиться в напівзруйнованому стані, церква згоріла ще до революції, липова алея, що веде до будинку, практично повністю вирубана.

У 2001 році з залишків садиби житель Золочева вкрав одного з двох мармурового лева (другого жителі Лютівки сховали «від гріха подалі»). У 2004 році був зруйнований старовинний кам'яний флігель садиби.

Сьогодення[ред. | ред. код]

Сьогодні Лютівська сільська рада здивує кожного гостя своїми мальовничими краєвидами, первозданною красою лісу. На території села знаходяться 6 мальовничих ставків, які є початком річки Грайворонка, яка впадає в річку Ворскла.

Відомі особистості[ред. | ред. код]

В поселенні народився:

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мартиролог. Харківська область, ст. 840—842. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 21 грудня 2015. 
  2. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 лютого 2023. 
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання[ред. | ред. код]