Люцернський молот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Люцернський молот
Bec de Corbin horizontal.jpg
Вигляд люцернського молота (за малюнком з книги Вендалена Бехайма «Енциклопедія зброї»)
Тип Холодна захоплюючо-дробильна зброя
Історія використання
На озброєнні XV-XVII ст.
Оператори

Швейцарія Швейцарія
Англія Англія
Прапор Королівства Франції Франція
Шотландія Шотландія

Banner of the Holy Roman Emperor (after 1400).svg
Священна Римська імперія
Історія виробництва
Розробник Швейцарія Швейцарія
Розроблено XV ст.

Люце́рнський мо́лот (нім. Luzerner Hammer) — є одним із різновидів бойового молота, який виникає на території Швейцарії, приблизно під кінець XV століття. По суті є тотожним поширеним на території нинішньої України келепам, клевцям, чеканам.

Походження. Історія[ред. | ред. код]

Ця зброя була на озброєнні у піхотинців Європи, аж до другої половини XVII століття.

Походження назви[ред. | ред. код]

Вважають, що термін походить від назви одного з кантонів у ШвейцаріїЛюцерна.

Будова[ред. | ред. код]

Був представлений у вигляді довгого (часом до 2 м) древка із бойової областю у формі піки, яка в довжину становила близько 0,5 м, та молота, розташованого біля її основи. Молот кували двостороннім. Одну сторону виконували у формі дзьоба (або як його ще називали, клівця). Це робилося для захоплення супротивника, особливо, вершника, і стягування його донизу. Іншу сторону виготовляли у формі зубчастого молота чи багатогранної кувалди, яку використовували для того, щоб оглушити ворога. Також у деяких зразках молотів зубчики виконано порівняно гострими.

На окремих молотах доковували додаткові бокові шипи для збільшення ефективності захоплення супротивника й завдання йому проникаючих ран.

Призначення[ред. | ред. код]

За призначенням, це знаряддя відносять до древкової зброї ударно-дроблячого принципу дії (якщо бути точнішими, — ударно-проникаючого принципу дії, яке було аналогічним вульжі (англ. bill), що використовувалася на території Англії, чи французькій гвізармі).

Прийнято вважати, що причиною виникнення цього знаряддя є воєнні дії піхоти Швейцарії, проти кавалерійських підрозділів Франції, а також німецьких держав. Вершники, рівно як коні, у них були екіпіровані порівняно якісною захисною амуніцією, і класичні алебарди проти них були безсилі. Це можна було пояснити тим, що в момент бою піхоти з кавалерією різальна область алебарди була не в змозі пробити захисний костюм вершника, і було необхідно знаряддя з більш ефективною пробивною характеристикою, забезпеченою у той же момент пікою для відбивання атаки вершників в строю. Таким знаряддям і став люцернський молот («люцернгаммер»). Значна ефективність його забезпечувала цьому знаряддю тривалу службу до того часу, доки не стали відмовлятися і від алебарди (із поширенням та вдосконаленням вогнепальної зброї).

Схожим до люцернського молота був французький «бек де корбен» (фр. Bec de Corbin — букв. «дзьоб крука»), який відрізнявся хіба що довжиною древка.

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]