Лючія Бозе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лючія Бозе
італ. Lucia Bosè
Lucia bosè-la settimana incom-9 sett 50.jpg
Ім'я при народженні Лючія Борлоні
Народилася 28 січня 1931(1931-01-28)[4][5][…]
Мілан, Королівство Італія
Померла 23 березня 2020(2020-03-23)[7][8][…] (89 років)
Сеговія, Кастилія і Леон, Іспанія[10][11][9]
  • коронавірусна хвороба 2019[12][13][14]
  • Громадянство Flag of Italy.svg Італія
    Flag of Spain.svg Іспанія
    Діяльність акторка
    Роки діяльності з 1950 року
    Чоловік Луїс Міґель Домінґін (1955–1967)
    Діти Miguel Boséd[15], Paola Dominguínd і Lucía Dominguínd
    IMDb ID 0098393
    Нагороди та премії

    CMNS: Лючія Бозе на Вікісховищі

    Лючія Бозе (італ. Lucia Bosé; *28 січня 1931(19310128), Мілан23 березня 2020) — італійська акторка, що стала популярною в період італійського неореалізму в 1950-х роках.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Справжнє прізвище — Борлоні. Працювала ученицею пекаря в міланській пекарні.

    У 1947 році Лючія Бозе взяла участь у конкурсі краси «Міс Італія» і здобула перемогу. Саме зовнішні дані актриси послужили першопричиною запрошення її в кіно. Не отримавши професійної освіти, озброєна мінімумом акторської техніки, Лючія Бозе знаходила опору в своїй природній інтуїції, природності існування в кадрі. Джузеппе Де Сантіс відкрив для кіно Бозе в своїх фільмах — «Немає миру під оливами» ((1950) і «Рим, 11:00» (1952). Свій успіх актриса закріпила у фільмах «Дівчата з площі Іспанії» (1952, реж. Лучано Еммера) і «Розгромлені» (1955, реж. Франческо Мазеллі).

    Акторка стає одним із символів італійського неореалізму, її ім'я називають поряд з Анною Маньяні, Рафом Валлоне, Сільваною Мангано, Массімо Джиротті. Лючії Бозе довелося першій висловити тему тотального самотності, яку розвивав у своїй творчості великий кінорежисер Мікеланджело Антоніоні. Актриса зіграла дві різнопланові ролі в кінострічках Мікеланджело Антоніоні: «Хроніка одного кохання» (1950) і «Дама без камелій» (1953).

    Яскравою і значною для актриси виявилися зустрічі з іспанськими режисерами Х. А. Бардемом у фільмі «Смерть велосипедиста» (1955) і Луїса Бунюеля в картині «Це називається зорею» (1956). У 1958 році актриса на ціле десятиліття покидає такий успішний для неї світ кіно, повністю присвятивши себе вихованню сина і дочки. Після розлучення з відомим іспанським матадором Луїсом Мігелем Домінгіном в 1968 році Бозе поступово повертається в кінематограф. На стику 60-х і 70-х років вона грає у Федеріко Фелліні, братів Тавіані, Маріо Болоньїні.

    У 80-ті роки актриса активно знімається у Франції, Швейцарії, Італії та Іспанії. Італійський та іспанський кінематограф все відвертіше перетворювався на комерційний і Лючія Бозе вже не мала можливості надалі демонструвати своє потужне драматичне дарування.

    Тривалий час Лючія Бозе жила в Іспанії, де провадила активну громадську діяльність. Так, у 1999 році в місті Сеговія під Мадридом Лючія Бозе разом з дочкою Паолой і сином відомим співаком і актором Мігелем Бозе відкрила Музей ангелів. Експозиції музею успішно демонструються по всьому світу.

    Померла на 90-му році життя (2020), коли заразилася на COVID-19 і не змогла перемогти пневмонію[16].

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    • 1950 Немає миру під оливами (реж. Джузеппе Де Сантіс)
    • 1950 Хроніка одного кохання (Cronaca di un amore) — Паола Молон
    • 1951 Дівчата з площі Іспанії (Le ragazze di Piazza di Spagna, реж. Лучано Еммера) — Маріса Бенвенуті
    • 1952 «Рим, 11:00» (реж. Джузеппе Де Сантіс)
    • 1953 «Дама без камелій» (реж. Мікельанджело Антоніоні)
    • 1955 Розгромлені (Gli sbandati) — Лючія
    • 1955 «Смерть велосипедиста» (реж. Х. А. Бардем)
    • 1956 «Це називається зорею» (реж. Луїс Бунюель)
    • 1970 «Метелло» (реж. Мауро Болоньїні)

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. VIAF (Virtual International Authority File) — 2012.
    2. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #128607165 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
    3. Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    4. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
    5. SNAC — 2010.
    6. Filmportal.de — 2005.
    7. https://www.publico.es/sociedad/fallece-lucia-bose-89-anos.html
    8. Ugolini C. Coronavirus, è morta Lucia Bosé: era ricoverata a Segovia — 2020.
    9. а б El MundoMadrid: Unidad Editorial, 1989. — ISSN 1697-0179
    10. https://www.lecturas.com/actualidad/miguel-bose-su-conmovedor-mensaje-tras-fallecimiento-su-madre-lucia-bose-por-coronavirus_80929
    11. https://diariodecastillayleon.elmundo.es/articulo/segovia/muere-lucia-bose-segovia-victima-coronavirus/20200323143405005642.html
    12. Ugolini C. È morta Lucia Bosé. La ragazza di piazza di Spagna amata da Visconti e Antonioni — 2020.
    13. Muere Lucía Bosé a los 89 años de coronavirusMadrid: Unidad Editorial, 1989. — ISSN 1697-0179
    14. Muere Lucía Bosé a los 89 años a causa del coronavirusEuropa Press, 2020.
    15. Europa Press — 1953.
    16. Італійська актриса Лючія Бозе померла від коронавірусу // новина за 24.03.2020 на Кореспондент.net

    Посилання[ред. | ред. код]