Лявон Заяц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лявон Заяц
біл. Леанард Іосіфавіч Заяц
Народився 28 лютого 1890
с. Довгиново, Вілейський повіт, Віленська губернія, нині Вілейський район, Мінська область, Білорусь
Помер 23 вересня 1935
Уфа, Росія
Поховання невідомо
Країна  Російська імперія
 Білоруська Народна Республіка
 СРСР
Діяльність політик, громадський діяч, публіцист
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Заклад Всеросійський земський союзd і People's Commissariat for Finances of the Byelorussian SSRd
Мова творів білоруська
Членство Q1963748?, Q21531551?, Q13028776?, Рада Білоруської Народної Республіки, Народний секретаріат БНР, Council of People's Ministers of the Belarusian People's Republicd, Supreme Council of the Belarusian People's Republicd і Public Collegium of the Belarusian People's Republicd
Партія Q13028732? і Білоруська партія соціалістів-революціонерів

CMNS: Лявон Заяц у Вікісховищі

Лявон Заєць (березень 1890(1890), с. Довгиново Вілейського повіту Віленської губернії, нині Вілейський район, Мінська область - 23 вересня 1935, Уфа, Росія)  — білоруський політичний і громадський діяч, публіцист, мемуарист.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Петербурзький університет. У 1914-1916 рр. - контролер Вільнюського акцизного управління, у 1916-1917 рр. - працював у Мінську у Всеросійському земсоюзі. Член партії білоруських есерів. На 1-му Всебілоруському з'їзді 1917 вибраний членом Ради. З лютого 1918 у складі Народного секретаріату БНР - державний контролер.

Керівники білоруських представництв i місій у європейських країнах. Сидять (зліва направо): Євген Ладнов, Василь Захарка, Микола Вершинін, Лявон Заяц; стоять: Леон Вітан-Дубейковський, Янка Чарапук, Юхим Белевич. Жовтень 1919 р. (БДАМЛіМ).

9 лютого 1919 року взяв участь в організованому Луцкевичем зібранні білоруських організацій, на якому була прийнято рішення, щоб почати переговори з польським урядом щодо створення польсько-білоруської федерації. Умовою було визнання польською стороною Ради Міністрів БНР як офіційного уряду Білорусі, однак польський уряд цього не зробив.[1]

Після розколу Ради БНР 13.12.1919 завідувач канцелярією та державний секретар в Народній Раді БНР. Учасник 2 Всебілоруської конференції 1925 р. у Берліні, де визнав Мінськ єдиним центром національно-державного відродження Білорусі.

У 1925 р. повернувся до Мінська. До арешту працював консультант-інспектором бюджетного управління наркомату фінансів БРСР. Підпав під «чистку апарату», звільнений і 19 липня 1930 заарештований ГПУ БРСР у справі «Спілки визволення Білорусі». 10 квітня 1931 р. засуджений як «член контрреволюційної організації» і за «антирадянську агітацію» засланий на 5 років до Уфи. 25 липня 1935 р. повторно заарештований обласним управлінням НКВС СРСР. Помер у в'язниці під час слідства. Реабілітований ВС БРСР 10 червня 1988 р.

Автор публіцистичних статей і спогадів про діячів білоруської культури.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dorota Michaluk: Białoruska Republika Ludowa 1918-1920.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Максім Багдановіч // Шлях паэта: Зборнік успамінаў і біяграфічных матэрыялаў пра Максіма Багдановіча. Мн., 1975.

Література[ред. | ред. код]

  • Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. — Т. 1. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9
  • Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. — Т. 3. Кн. 2. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9
    • ЭГБ, т. 3.

Посилання[ред. | ред. код]