Перейти до вмісту

Ляйля аль-Ахайлія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ляйля аль-Ахайлія
Народилася7 століття Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла704[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоетеса Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання моварабська Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяіслам Редагувати інформацію у Вікіданих

Ляйля бінт Абулла ібн Шаддад ібн Ка'б аль-Ахайлія (араб. ليلى بنت عبدالله بن شداد بن كعب الأخيليّة) (75/694×90/709 рр. н. е.)[2], або просто Ляйля аль-Ахайлія (араб. ليلى الأخيليّة) — відома арабська поетеса Омейядського халіфату, знана своєю поезією, красномовством, сильною особистістю та красою. Збереглося майже півсотні її коротких віршів. Серед них елегії для її коханого Тауби ібн Хумайїра, гострі сатири, якими вона обмінювалася з ан-Набігою, і панегірики для халіфів Османа та Абд аль-Маліка ібн Марвана.[3][4][5]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вона народилася в племені Бану Укайл, що входило до союзу племен Бану Амір. За збігом це було плем'я й Кайс ібн аль-Муллава та Ляйла аль-Амірія, які були натхненням для жанру «Лейла і Маджнун». Проте, на відміну від них, вона була містянкою, а не бедуїнкою.[джерело?]

З юних років вона була відома своєю любов'ю до Тавби ібн Хумайїра, але її батько відмовився від шлюбу, і вона взяла шлюб із чоловіком на ім'я Абі Аль-Атла. Тавба продовжував відвідувати її, незважаючи на її шлюб, доки її чоловік не поскаржився халіфу, який змусив Тавбу піти. Їй чоловік, охоплений ревнощами, розлучився з нею. Тоді вона взяла шлюб із невідомим поетом і мала багато дітей, про яких мало що відомо.

Поезія і вплив

[ред. | ред. код]

Її сильна особистість і слава дали їй доступ до дворів Омейядів та інших можновладців.

Вона була однією з небагатьох ранніх арабських поетес, які наважувалися говорити про своє кохання публічно. Ця поезія особливо асоціюється з Тавбою ібн Хумайїром: «Ляйла та Тауба покохали одне одного. Але коли Тауба попросив руки Ляйли, її батько відмовив і видав Ляйлу заміж за іншого чоловіка. Згодом Тауба загинув, і це надихнуло Ляйлу на скорботні плачі»[2]. Ще більше сміливим було те, що вона, вже будучи дружиною Саввара Авфрі аль-Кушайрі, писала про кохання до Тавби[2]. Проте, любовна поезія була не єдиним її жанром, оскільки її вірші були різноманітні за темами, хоча вона уникала політики. Це допомогло їй продовжити стосунки з політично впливовими людьми, незважаючи на зміну часів і влади. Її творчість включає обмін сатирами з Набігою аль-Джа'ді (імовірно, між 40/660 і 63/683)[2] і Кумайдою бінт Ну'ман ібн Башир.[6]

Її поезії часто порівнювали з творчістю Аль-Ханси.[4] Проте Ляйла мала більш різноманітні образи, не обмежуючись пустелею, і використовувала більше одного жанру, не обмежуючись одним сюжетом. Її поезія також містила деякі філософські аспекти та мудрість, які зазвичай приписують її значним подорожам. З іншого боку, Ляйла значною мірою заробила на життя поезією, отримуючи винагороду за деякі свої вірші, і її поезія забезпечила їй зв'язки з багатими та впливовими людьми, тоді як Аль-Ханса залежала від традиційного скотарства своєї сім'ї.

Ляйла померла під час подорожі 704 року поблизу міста Самава в Іраку.

Приклад її поезії:

О Хаджадже, нехай не згасне меч твій,
Адже смерть у руці Аллаха, де б ти її не бачив.
Коли Хаджадж ступає на хвору землю,
Він слідує за найтяжчою її хворобою і зцілює її.
Зцілює її від невиліковної хвороби, що в ній,
Хлопець, якщо він розмахує списом, напуває її.
Напуває її кров'ю відступників, і можливо, вона зцілиться,
Якщо одного дня вона збунтується і її шкода стане очевидною.
Коли Хаджадж чує звук загону,
Він готує для нього частування до прибуття.
أحــجاج لا يفـلل سلاحك إنما

المنـايا بكـف الله حيث تراها

إذا هبـط الحجاج أرضاً مريضة

تتبـع أقصـى دائـها فشفـاها

شفاها من الداء العضال الذي بها

غـلام إذا هـز القنـا سقـاها

سقاها دمــاء المارقين وعلـها

إذا جمحت يوماً وخفيـف أذاها

إذا سمـع الحجـاج صوت كتيبة

أعـد لها قبـل النـزول قراها

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. ↑ а б в г Shahin, Aram A. (1 січня 2016). Pomerantz, Maurice A.; Shahin, Aram (ред.). Reflections on the Lives and Deaths of Two Umayyad Poets: Laylā al-Akhyaliyya and Tawba b. al-Ḥumayyir. The Heritage of Arabo-Islamic Learning. BRILL. с. 398—443. doi:10.1163/9789004307469_018. ISBN 978-90-04-30590-8.
  3. ↑ Lang, Kate (2002). Layla al-Akhyaliyya (fl. 650–660). У Commire, Anne (ред.). Women in World History: A Biographical Encyclopedia. Waterford, Connecticut: Yorkin Publications. ISBN 0-7876-4074-3. Архів оригіналу за 20 лютого 2016.
  4. ↑ а б Tahera Qutbuddin, 'Women Poets' [Архівовано 2014-02-07 у Wayback Machine.], in Medieval Islamic Civilisation: An Encyclopedia, ed. by Josef W. Meri, 2 vols (New York: Routledge, 2006), II 867.
  5. ↑ Josef W. Meri, ред. (31 жовтня 2005). Medieval Islamic Civilization: An Encyclopedia. Routledge. с. 866. ISBN 978-1-135-45603-0.
  6. ↑ A. Schippers, 'The Role of Woman in Medieval Andalusian Arabic Story-Telling', in Verse and the Fair Sex: Studies in Arabic Poetry and in the Representation of Woman in Arabic Literature, ed. by F. de Jong (Utrecht: M. Th. Houtsma Stichting, 1993), pp. 139-52 (p. 140), http://hdl.handle.net/11245/2.80595.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Al-Isfahani, Abu al-Faraj. Kitab al-aghani (Book of Songs). 24 vols, in progress. Cairo: Dar al-Kutub al-Misriyya, 1929–present.
  • The Cambridge History of Arabic Literature: Arabic Literature to the End of the Umayyad Period. Edited by A.F.L. Beeston, T.M. Johnstone, R.B. Serjeant, and G.R. Smith. Cambridge: Cambridge University Press, 1983.
  • Ibn Qutayba. al-Shi'r wa-'l-shu'ara' (Poetry and Poets). Beirut: Dar al-Thaqafa, 1964.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ляйля_аль-Ахайлія&oldid=44966489