Ляпунов Олександр Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ляпунов Олександр Михайлович
Ляпунов Александр Михайлович
Aleksandr Lyapunov.jpg
О. М. Ляпунов у 1902, у Харкові
Народився 25 травня (6 червня) 1857(1857-06-06)
Ярославль, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 3 листопада 1918(1918-11-03) (61 рік)
Одеса, Херсонська губернія, Українська Держава Українська Держава
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Alma mater Петербурзький університет
Галузь наукових інтересів математика
механіка
Заклад Петербурзький університет
Харківський університет
Новоросійський університет
Науковий керівник Пафнутій Чебишов

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Олекса́ндр Миха́йлович Ляпуно́в (рос. Александр Михайлович Ляпунов, *25 травня (6 червня) 1857(18570606) — † 3 листопада 1918) — російський математик і механік, академік Петербурзької Академії наук (1901 рік), іноземний член-кореспондент Паризької Академії наук (1916 рік), член Римської академії наук, почесний член Петербурзького, Харківського і Казанського університетів, Харківського математичного т-овариства. Учень П. Л. Чебишова.

Народився в сім’ї викладача, директора обсерваторії Казан. університету М. В. Ляпунова (1820–1868). Закінчив із золотою медаллю Нижегородську гімназію (1876), фізико-математичний факультет Петербурзького університету (1880), залишився працювати в університеті.

У 18851902 роках працював в Харківському університеті, з — 1902 в Петербурзькому університеті. Приват-доцент (1885), профессор (1893) Харківівського, Петербурзького, Новоросійського університетів. Отримав ступінь магістра (дисертація: «Об устойчивости элипсоидальных форм равновесия вращающейся жидкости», 1884), вчене звання доктора математичних наук (дисертація: «Общая задача об устойчивости движения», 1892). Голова Харківського математичного товариства (1899–1902).

Основні праці Ляпунова присвячені небесній механіці, математичній фізиці, теорії ймовірностей.

Вивчав фігури рівноваги однорідної і слабко неоднорідної рідини, що обертається, частки якої притягуються за Ньютонівським законом всесвітнього тяжіння, довів нестійкість грушоподібних фігур рівноваги (всупереч твердженню Дж. А. Пуанкаре і Дж. Дарвіна), створив сучасну теорію стійкості руху механічних систем, що визначаються скінченою кількістю параметрів. У математичній фізиці Ляпунов розв'язав питання про існування періодичних розв'язків нелінійних диференційних рівнянь певного типу, дослідив поведінку інтегральних кривих рівнянь руху біля положення рівноваги. В теорії ймовірностей довів центральну граничну теорему, запропонував метод «характеристичних» функцій. У галузі математичної фізики дослідив проблему потенціалу подвійного шару, довів симетрію функції Грина для задачі Діріхле.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Олександр Ляпунов у 1876
Пам'ятник О. М. Ляпунову в м. Одесі
Пам'ятна монета на честь Ляпунова номіналом 2 гривні, яку викарбував та ввів до обігу НБУ 2007 року.


Ейлер Це незавершена стаття про математика.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.