Ляшенко Юрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ляшенко Юрій Іванович
Зображення
Юрій Ляшенко
Дата народження 1 січня 1939(1939-01-01) (80 років)
Місце народження Вуглегірськ, УРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Alma mater Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Професія кінорежисер
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України (2007)
IMDb ID 0527910

Ляше́нко Ю́рій Ива́нович (нар. 1 січня 1939(19390101), м. Вуглегірськ, Донецька область, УРСР)  — український кінорежисер-постановник 1 категорії. Заслужений діяч мистецтв України (07.07.2007).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 січня 1939 року в місті Вуглегірськ Донецької(Сталінської) області.

Юрій Ляшенко прийшов у кіно з театру і назавжди зберіг любов до актора. Своєю роботою доводив, що головним у складній взаємодії багатьох чинників творення в кіно є актор. Юрій Ляшенко з винятковою майстерністю використовує можливості монтажу для розкриття контрапунктом сюжетних ліній і тем, які не закладені у діалогах та подієвому ланцюгу, а виявляються лише особливим розміщенням кадрів. І теорією (періодично виступає в пресі), і практикою він доводить, що сила мистецтва в психологічній складності і глибині образів, епізодів, сюжетів.

Якщо в теорії від болісного сприйняття бід суспільства його думки бувають суперечливими, іноді епатажними, як наприклад, в статтях «Схаменіться, недолюди!» (журнал «Дніпро» № 7-8, 2006 р.) або «Ми не раби, раби не ми, ми — хами!» (газета «Слово Просвіти», 19-25 січня 2006 р.), то в практичних роботах домінують світлі ноти. Вже в перших самостійних роботах режисера-постановника, «Світ, який належить чоловікам» (1977 р.,к.м. ВДІК) та в телефільмі «День перший, день останній» (к/ст. ім. О.Довженка, 1978 р.), Ю. Л. показав, що своєю особливою інтонацією, яка поєднує і ніжність, і експресію, вміє впливати на глядацьку уяву, обмежуючись простим задумом. Завдяки пошукам духовної проблематики у фільмі «Мерседес» втікає від погоні" (к/ст. ім. О. Довженка, 1980 р.) і життєствердній аурі фільму при трагічному фіналі розповідь про пригоди армійських розвідників набула філософського осмислення дилеми: життя — смерть. У фільмі «Записки Кирпатого Мефістофеля» (за однойменним романом В. Винниченка, режисер-постановник і автор сценарію) к/ст. ім. О.Довженка, 1994 р.) Ю. Л. з особливою силою показав вміння знаходити вихід з психологічних лабіринтів.

Нагороди на міжнародних кінофестивалях[ред. | ред. код]

  • 1994 р. «Бронзовий витязь» — приз 3-го МКФ слов'янських і православних народів.
  • 1997 р. «За найкращу режисуру» — приз 1-го МКФ «Деметра».
  • 1997 р. «За найкраще виконання чоловічої ролі» приз 1-го МКФ «Деметра» актору С. Романюку, виконавцю головної ролі в фільмі «Записки Кирпатого Мефістофеля»
  • 1996 р. «Диплом глядацьких симпатій» — 1-й МКФ глядацького журі.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер-постановник студії ім. О.Довженка:[ред. | ред. код]

Режисерські роботи:[ред. | ред. код]

2-й режисер у художніх фільмах студії ім. О.Довженка:[ред. | ред. код]

Друкувався у пресі[ред. | ред. код]

  • В журналах «Новини кіноекрану», «КіноТеатр», «Український форум», «Віче», «Дніпро», «Ренесанс»
  • В газетах «Дзеркало тижня», «День», «Персонал плюс», «Слово просвіти», «Комуніст», та інших

Література[ред. | ред. код]

  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С. 383;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С. 803.