Лєнц Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лєнц Микола Іванович
Народився 23 квітня (5 травня) 1830 або 1830
Херсон, Російська імперія
Помер 4 (17) січня 1907 або 1906
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Поховання Перший Християнський цвинтар
Країна  Російська імперія
Діяльність науковець
Alma mater Перша херсонська чоловіча гімназія і Рішельєвський ліцей
Заклад Рішельєвська гімназія
Нагороди
орден Святого Володимира III ступеня

Микола Іванович Лєнц (нар. 1830(1830), Херсон, Російська імперія — пом. 1906) — краєзнавець, директор Феодосійського учительського інституту.

Життєпис[ред. | ред. код]

Микола Іванович Лєнц народився 1830 року в українському місті Херсон однойменної губернії Російської імперії в родині архітектора з Ганноверу.

Закінчив Херсонську гімназію, Рішельєвський ліцей в Одесі і працював викладачем російської мови і словесності в училищі Аккерманського повіту. У 1853 році прийняв підданство Російської імперії. Працював викладачем, і інспектором Рішельєвської гімназії, директором реального училища в Миколаєві, займався літературою, історією і педагогікою.

З 1874 року під його редакцією був виданий «Новоросійський календар». В 1893 був включений до складу Міської комісії по складанню опису Одеси до її історичного ювілею (1894 рік). Тоді написав нарис «Духовная жизнь и народное образование». При його написанні використовував матеріали з архіву канцелярії попечителя Одеського навчального округу. Наприкінці 1903 року, у зв'язку з підготовкою міських заходів присвячених 50-річчю Кримської війни (1853—1856), одеський градоначальник Павло Зеленой неодноразово звертався до нього за консультаціями. В грудні того ж року надав градоначальнику відомості про учня 2-й Одеській гімназії І. Бодаревского і студентах Рішельєвського ліцею, які брали участь в обороні Одесі.

Захоплювався колекціонуванням планів, краєвидів, а також рідкісних книг. Йому виповнився 71 рік, коли він став членом Одеського товариства історії і старожитностей, на засіданнях якого неодноразово виступав з тематичними доповідями і повідомленнями. В музей товариства Лєнц передавав рідкісні книги, документи, предмети археології і нумізматики. Деякі його праці, наприклад, «Учебно-воспитательные заведения, из которых образовался Ришельевский лицей. 1804—1817», сучасники дорівнювали до монографій, настільки вони були об'ємні з наукової обробці і використанню архівних джерел.

Був очевидцем того оборони міста 1854 року. Заслуговує на увагу, запропонована як одна з версій причина бомбардування Одеси 10 квітня 1854 року. Він пояснював її спробою викликати з Севастополя Чорноморський флот, незначний в порівнянні з англо-французькою ескадрою, для того, щоб знищити його у відкритій морській битві. Сучасники сприймали його як «справжню одеську людину вже по тому, що провів у нашому середовищі майже шість десятків років». Після смерті в січні 1906 його удова передала до Одеської міської публічної бібліотеки кілька тисяч томів книг, а також креслення, плани, різні види міста, рукописи і документи.

Був похований на Першому Християнському цвинтарі.[1] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Лєнца відсутні.[2]

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • Духовная жизнь и народное образование// Одесса. 1794—1894. — Одесса, 1895;
  • Учебно-воспитательные заведения, из которых образовался Ришельевский лицей. 1804—1817. — Одесса, 1903;
  • Бомбардирование Одессы (10 апреля 1854 года)// ЗООИД. — Одесса, 1906. — Т. 26.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Храм Всех Святых. Список захороненных людей.. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 15 квітня 2011. 
  2. Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 3 червня 2016. Процитовано 2016-06-24. (рос.)

Література та джерела[ред. | ред. код]

  • Кочубинский А. Н. И. Ленц (некролог)// ЗООИД. — Одесса, 1907. — Т. 27. — Раздел. 4. — С. 1-9;
  • Солодова В. В. Вклад российских немцев в изучение истории Новороссии (по материалам Одесского общества истории и древностей) // Немцы России: социально-экономическое и духовное развитие 1871—1941 гг. Материалы VIII международной научной конференции. — М., 2002. — 228—238;
  • Солодова В. В. Немцы в Одесском социуме: особенности интеграции XIX—XX вв.// Российские немцы в инонациональном окружении: проблемы адаптации, взаимовлияния, толерантности: Материалы международной научной конференции. Саратов 14-19 сентября 2004 г. — М., 2005. -С. 126—136;
  • Солодова В. В. О событиях весной 1854 г. в Одессе и работе Н. И. Ленца «Бомбардирование Одессы»// Военно-исторические исследования в Поволжье. Сборник научных трудов. — Саратов, 2005. — Вып. 6. — С.202-206.