Лєпилов Олександр Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лєпилов Олександр Павлович
Народився 1895
Ярославська губернія, Російська імперія
Помер 14 травня 1953(1953-05-14)
Москва, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність політик
Alma mater Російський економічний університет імені Плеханова
Учасник Перша світова війна
Партія КПРС
Нагороди
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Леніна
Сталінська премія

Лєпилов Олександр Павлович (1895, Ярославська губернія, Російська імперія — 14 травня 1953(1953-05-14), Москва, СРСР) — начальник Управління особливого будівництва (Особстроя) НКВС СРСР, генерал-майор (1943). Почесний громадянин міста Дубни (1997). Лауреат Сталінської премії 1-го ступеня.

Партстаж з 1926 р., чекстаж з 1939 р., освіта — вища (Московський інститут народного господарства імені Плеханова в 1925 р.)

У 1926 очолив будівництво Московського електрозаводу. З грудня 1929 керівник групи проектування заводу «Форд». З жовтня 1930 заступник завідувача будівельним відділом Мособлвиконкому. З грудня 1931 керуючий трестом «Мосшлакобетон», з січня 1933 директор Московського кераміко-плиткового заводу, з травня 1938 керуючий трестом обробно-будівельних матеріалів. З червня 1939 заступник народного комісара будівельних матеріалів РРФСР.

Дати біографії[ред. | ред. код]

  • з 22 вересня 1939 — заст. начальника ГУЛАГу НКВС СРСР;
  • з 19 серпня 1940 — начальник Управління особливого будівництва і заст. начальника ГУЛАГу НКВС СРСР;
  • з 26 лютого 1941 — начальник Управління таборів НКВС по будівництву Куйбишевських заводів;
  • з 20 грудня 1945 — начальник УВТК і заст. начальника ГУЛАГу НКВС — МВС СРСР;
  • з 20 серпня 1946 — начальник ВТТ та будівництва № 833 МВС (м. Кімри Калінінської області).

З 1946 в районі села Ново-іваньково керував будівництвом синхроциклотрона і селища вчених та фахівців гідротехнічної лабораторії АН СРСР, а також Об'єднаного інституту ядерних досліджень. Загинув в автокатастрофі в 1953 на трасі Москва - Дубни, похований на Новодівичому цвинтарі.

Спецзвання[ред. | ред. код]

  • з 22 квітня 1940 — старший майор гб;
  • з 23 лютого 1943 — генерал-майор інженерно-технічної служби

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден Леніна (28 березня 1942, за будівництво оборонних заводів);
  • орден Леніна (29 квітня 1943, за будівництво авіазаводів);
  • орден Леніна (22 лютого 1946, за будівництво заводу № 443 Наркомату нафтової промисловості СРСР).

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]