Ліберально-демократична партія Росії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ЛДПР (Ліберал-Демократична Партія Росії)

ЛДПР (Либерал-Демократическая Партия России)
Країна Flag of Russia.svg Росія
Голова партії Володимир ЖириновськийЛеонід Слуцький
Засновник Володимир Жириновський
Дата заснування 24 грудня 1992
Штаб-квартира Москва
Ідеологія Путінізм
Антикомунізм
Рашизм
Рашизм
Імперіалізм
Неофашизм[1]
Кількість членів  235 651[2]
Офіційний колір (кольори) Темно-синій
Девіз Свобода! Патриотизм! Закон!
Офіційний сайт ldpr.ru

Політична партія «Ліберально-демократична партія Росії» (ЛДПР) — псевдоліберальна Неофашистька Націоналістична політична партія в Російській Федерації. Створена 13 грудня 1989 року. Головою партії був Володимир Жириновський до своєї смерті 6 квітня 2022 р.

Історія[ред. | ред. код]

Ліберально-демократична партія Росії[ред. | ред. код]

На перших думських виборах нової Росії 12 грудня 1993 року ЛДПР посіла перше місце, отримавши 22,92 % голосів виборців і 64 мандата.

  • 1995 — 11,18 % голосів і 51 місце на виборах Держдуми.
  • 1996 — кандидат у президенти від ЛДПР В. Жириновський посів п'яте місце з 5,70 % голосів.
  • 1999 — 5,98 % голосів і 17 місць на виборах Держдуми (як «Блок Жириновського»).
  • 2000 — кандидат у президенти від ЛДПР В. Жириновський посів п'яте місце з 2,70 % голосів.
  • 2003 — 11,45 % голосів і 36 місць на виборах Держдуми.
  • 2004 — кандидат у президенти від ЛДПР О. Малишкін посів п'яте місце з 2,02 % голосів.
  • 2007 — 8,14 % голосів і 40 місць на виборах Держдуми.
  • 2008 — кандидат у президенти від ЛДПР В. Жириновський посів третє місце з 9,35 % голосів.

Представництво Ліберально-демократичної партії Росії на різних рівнях влади 2007 року[ред. | ред. код]

  • Депутати Державної Думи — 35 осіб (у грудні до нового скликання обрали 40 представників партії);
  • Депутати Законодавчих Зборів суб'єктів Федерації — 146 осіб;
  • Вибрані Голови адміністрацій районів (міст) — 12 осіб;
  • Чиновники органів Державної влади суб'єктів Федерації — 27 осіб;
  • Чиновники органів влади місцевого самоврядування — 10 осіб;
  • Депутати Законодавчих Зборів обласних центрів і великих міст — 37 осіб;
  • Депутати муніципалітетів та особи, що заміняють виборні посади в органах місцевого самоврядування (МСУ) — 838 осіб.

Загалом: 1105 осіб.

Ідеологія[ред. | ред. код]

Згідно з офіційною програмою ЛДПР, партія виступає за лібералізм та демократію. ЛДПР категорично заперечує комуністичну ідеологію та марксизм загалом. При цьому вважається, що головним виразником інтересів людей і суспільства є держава і що всі інтереси громадян повинні бути їй підпорядковані. Особиста свобода також визнається тою мірою, якою вона не суперечить державним і суспільним інтересами. Позиція ЛДПР щодо до корпоративної власності полягає в тому, що держава повинна здійснювати над нею жорсткий контроль. Попри свою назву, ЛДПР, як правило, описується як радикальна націоналістична партія.

Голова партiї[ред. | ред. код]

Критика[ред. | ред. код]

Згідно з точкою зору більшості політологів[джерело?], ЛДПР є «партією однієї людини», а її програма не відповідає принципам ні лібералізму, ні ліберальної демократії. Навпаки, популістська ідеологія ЛДПР не носить системного характеру і близька до крайнього націоналізму і етатизму. Політологи також відзначають, що ЛДПР фактично не є опозиційною партією, а активно грає на боці влади. Так, на думку директора Алтайської школи політичних досліджень професора Юрія Чернишова, «Спецпроєкт ЛДПР» виконує для влади роль нейтралізатора протестного і маргінального електорату. Як вважає професор, Жириновський і його партія корисні владі ще й тому, що через них вона може організовувати інформаційні акції на межі провокацій, зондувати суспільство, перевіряти, наскільки воно ще готове посунутися в бік авторитаризму.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Neofascism // Britannica.
  2. [1] Сведения о региональных отделениях Политической партии «Ліберально-демократическая партия России» (по состоянию на 13 марта 2014 г.) Минюст России

Посилання[ред. | ред. код]