Ліванов Михайло Георгійович
| Ліванов Михайло Георгійович | |
|---|---|
| Народився | 1751 |
| Помер |
1800 Миколаїв |
| Поховання | Некрополь Миколаєва |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | геолог, агроном, письменник, професор |
| Alma mater | Московський університет |
| Галузь | агрономія, тваринництво |
| Вчене звання | професор |
| Науковий керівник | Землеробське училище |
| Відомий завдяки: | організував першу в Російській імперії сільсько-господарську школу, праці з сільського господарства |
| Нагороди |
 |
Ліванов Михайло Георгійович (1751—1800) — один з перших російських ґрунтознавців, професор, дослідник корисних копалин на Донбасі і в Кривому Розі.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив Московський університет (1772) з відзнакою. Освіту продовжив у Оксфорді, стажувався в Англії. За рекомендації Катерини II Г. А. Потьомкін в 1786 році направив його до Криму для освоєння земель. Учасник облоги турецької фортеці Очаків (грудень 1788 р.). Мав чин надвірного радника. За розпорядженням Потьомкіна вів розвідку залізних руд в околицях Кривого Рогу (1790). На берегах р. Саксагань виявив залізні руди, ознаки срібних руд (поклади яких помилково переоцінив), а також мармур, вугілля та ін.
У 1791 р. увійшов до складу експедиції російського військово-морського відомства по розвідці вугілля на Донбасі для потреб Чорноморського флоту.
1790 року на запрошення М. Л. Фалєєва в селі Богоявленському, що поблизу м. Миколаєва, заснував першу в Російській імперії сільськогосподарську школу, яка діяла до 1797 року. Разом з М. І. Афоніним займався вивченням природних ресурсів Миколаївщини. Мав стати професором в Єкатеринославському університеті, що його збирався відкрити Потьомкін. За завданням останнього Лівановим були написані книги із землеробства, скотарства і тваринництва.
Нагороджений орденом Святої Анни 2 ст.
Похований на Миколаївському некрополі.[1]
Твори[ред. | ред. код]
- «Наставление к употребительному и делопроизводному земледелию» (СПб., 1786, дві частини) (рос. дореф.),
- «Руководство к разведению и поправлению домашнего скота» (СПб., 1794) (рос. дореф.),
- «О земледелии, скотоводстве и птицеводстве» (Николаев, 1799) (рос. дореф.).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Т. Губская. «Город мраморных ангелов». Ранние могилы некрополя (рос.). Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 14 червня 2016.
Література і джерела[ред. | ред. код]
- Бухтіяров В. П. Енциклопедія Криворіжжя. Кр. Ріг: ЯВВА. 2005.
- Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
- Ливанов (Михаил). // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. — т. XVIIa. — 1894. С. 645. (рос. дореф.)
- Ливанов, Михаил. // Русский біографический словарь. т. 10: Лабзина — Ляшенко. Санкт-Петербург: тип. Гл. упр. уделов, 1914. С. 421—422. (рос. дореф.)
- Назаренко И. И., Видный русский агроном профессор М. Г. Ливанов // Земледелие. — 1954. — № 1. (рос.)
- Глазунов Г. О. Професор Михайло Ліванов (1751—1800): вчений-аграрій — родоначальник аграрної освіти імперської Росії [Архівовано 12 лютого 2016 у Wayback Machine.]. // Історія науки і біографістика. — № 4, 2013.
- Геологічні дослідження [Архівовано 10 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- Т. Губская. «Город мраморных ангелов». Ранние могилы некрополя (рос.)
