Ліврея Доул
Ліврея Доул (англ. Livery Dole) в місті Ексетер, графство Девон, Велика Британія — це давня трикутна площа між дорогами Хевітрі та Магдалина, в східному передмісті Ексетера. Це було одне з найвідоміших місць для страти. У 1591 році було збудовано також каплицю та богадільню.
Топоніміка/Значення назви[ред. | ред. код]
Назва «Ліврея Доул» вперше записав в документі у 1279 році і, ймовірно, походить від староанглійского «Leofhere», тобто людина, яка володіла землею, і dole (роздавання/благодійна подача), тобто шматок землі[1].
Місце страти[ред. | ред. код]
Були два місця на Лівреї Доул, які використовувалися для страти. До 1531 року усі єретики спалювались на багатті біля роздоріжжя Магдалени-Роуд і Барак-Роуд. З 1531 року по 1818 рік повішення проводилися на майданчику біля Коледж-Авеню, відомої як «Крапля Магдалини»[2].
Однією з найбільш відомих страт стала страта у 1531 році, коли було спалено на багатті протестантського мученика Томаса Бенета[3].
Меморіал пам'яті протестантським мученикам[ред. | ред. код]
У 1909 році пам'ятник у вигляді обеліска з граніту був споруджений в пам'ять Бенету поблизу Денмарк Роуд. Цей пам'ятник був розроблений Гаррі Хемпсом і був зведений за рахунок грошей, які були зібрані під час публічних пожертвувань. Він також свідчить про мучеництво Агнес Престо, який в 1557 році був спалений за єресь на багатті в Southernhay. Дві бронзові рельєфні скульптури, виконані Гаррі Хемпсом, в основі обеліска зображують Бенета, який стукає у двері собору і його страту на багатті[3].
За словами Чарльза Ворсі, у його книжці «Історія передмість Ексетера» (1892), залізне кільце, яке розміщувалося навколо тіл загиблих і ланцюги, за допомоги яких жертви приковувалися до стовпа, були знайдені в 1851 році під час реконструкції богадільні[4]. Останнім, кого було страчено у Лівері Доул, став Самуїл Холмярд, який був повішений на авеню «Крапля Магдалени» в 1818 році за розрахунок підробленою банкнотою в один фунт[2].
Каплиця святого Кларуса[ред. | ред. код]
Вершину або східну частину трикутної площі займає каплиця Святого Кларуса, англійського місіонера, який зазнав мученицької смерті приблизно у 894 році недалеко від річки Епт в Нормандії.
Заснування[ред. | ред. код]
Поточна будівля з червоного каменю є відбудовою 1592 р. сером Робертом Деннісом з Холкомб Бернеллу, а вперше вона була побудована між 1418 і 1439 роках, щоб слугувати каплицею, в якій молилися за душі осіб, страчених на цьому місці[5]. У одній із глав архівів 1439 року згадується каплиця Лівреї Доул, як «Каплиця Святого Кларуса, яка знаходиться за межами південних воріт (міста Ексетер) на виїзді з Хевітрі». Проте у 1418 році, каплиця не була включена до акту реєстрації, який було знайдено в 19 столітті серед записів міста Ексетера із зазначенням всіх інших каплиць в Хевітрі, а саме Святого Клементса і Святої Елігії.
Відновлення богадільні у 1592 році[ред. | ред. код]
Сер Роберт Денніс (1525—1592) з Холкомб Бернеллу і Біктон, заявив у своєму заповіті від 25 липня 1592 року і довів 22 вересня 1592 року, що він має у своєму розпорядженні "призначену для забудови ділянку землі і має право звести богадільню і каплицю для певної кількості бідних людей з щотижневою платнею та певними щорічними поданнями у вигляді різних товарів. Це буде засвідчено його печаткою та підписом". Він призначив свого сина сера Томаса Денніса єдиним виконавцем, з братами спадкодавця Едвардом та Уолтером. Він просив у своєму заповіті, що якщо він помре до завершення робіт на будівництві, то його син сер Томас Денніс повинен закінчити будівельні роботи «…так як він жив у постійній любові і не був позбавлений спадщини». Він також направив своїх наглядачів, щоб завершити роботу, якщо його син відмовитися від цього. Сер Роберт дійсно помер перш ніж робота була закінчена, і його син сер Томас Денніс завершив роботу в 1594 році. Найгострішим у цій ситуації було те, що потрібно було виплачувати пенні річних лорду маєтку Хевітрі[6] .
Меморіальна дошка засновника[ред. | ред. код]
|
| |
Зліва: геральдичні поділи сера Роберта Денніса (†1592), як показані на кам'яній табличці на Лівреї Доул; справа геральдичні заслуги Деніса І Ролле (1614-1638), мавзолей Ролле, Біктон, з гербом Ролле доданим у 1-му поділі, для чого знадобилось виключити останній поділ на Лівреї Доул - Годольфін
| ||
Немає ні найменшого сумніву, що сер Томас Денніс був сином спадкодавця, але подивившись на сучасну кам'яну плиту зведену над входом раніше, він помилково описується як брат сера Роберта: "Ці богадільні були засновані сером Робертом Деннісом, який був лицарем, у березні 1591 року і закінчені сером Томасом Деннісом, його братом в 1594 році". Плита містить також геральдичні рельєфні надписи, які показують наступні десять поділів сім'ї Денніса[7]:
- Денніс
- Дабернон
- Гіффард з Холсбері
- Степледон
- Бокерель
- Крістенстов
- Гободеслей
- Чідерлайт
- Данн
- Годольфін
Ці поділи можна побачити ясно і чітко на пам'ятнику у приватному Мавзолеї Ролле в Бітконі, створеного Деннісом Ролле (1614—1638), сином Ганни, спадкоємиці Біткон, з додаванням першій частці Ролле, що призвело до втрати в останній частці Годольфін. Богадільня Денніса займає центральну частину Лівері Доул на захід від каплиці.
Відновлення у 1849 році за допомоги леді Ролл[ред. | ред. код]
Сім'я Ролл із Стівенстона була у 17-му столітті спадкоємицею сім'ї Денніса з Біткон. Генрі Ролл, 1-й барон Ролл (1708—1750) вказав у своєму заповіті, що він залишає пожертвування для «лікарні Лівері Доул». У своєму заповіті лорд Ролл передбачав, що «управляти Лівреєю Доул в Хевітрі … має право лише власник мого особняка в Бітконі», і він залишив право власності в цьому особняку своїй вдові. У той час як справжні богадільні стояли на південно-західній стороні каплиці, нові богадільні були розташовані на північний захід від каплиці, що дозволило знайти простір для газонів і садів перед ними. Леді Ролл також відновила церкви в Бітконі і Отертоні. Геральдичні написи були додані в той час, коли було закінчено будівництво нових богаділень, вказуючи на участь у цьому рук Денніса, Ролла і Трефюзіс. Після смерті леді Ролл в 1885 році патронат вирішив залишити спадкоємцем лорда Ролла, племінника його вдови Марка (Трефюзіс) Ролла (1836—1907), другого сина Чарльза, 19-го барона Клінтона.
Відновлення споруд після Другої світової війни[ред. | ред. код]
Вікна каплиці Святого Кларуса були зруйновані під час німецького бомбардування міста Ексетер в травні 1942 року під час Другої світової війни. Каплиця була відновлена племінником і спадкоємцем Марка Ролла, Чарльзом Стюартом Хепберн-Форбсом, 21-м Бароном Клінтоном (1863—1957). Східне вікно було відновлено ним в 1946 році, і деякі середньовічні вітражі вежі в зруйнованій старій церкві в Бітконі, були вставлені в 1947 році.
Джерела[ред. | ред. код]
- Harding, Lt.-Col. William. An Account of the Ecclesiastical Edifices of Exeter, published in Exeter Diocesan Architectural Association Transactions, 1851—1853 and 1863, pp. 276–279
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Falla, Trevor (1983). Discovering Exeter 3: Heavitree. Exeter: Exeter Civic Society. с. 18.
- ↑ а б Cornforth, David. Exeter's Executed. Exeter Memories. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 грудня 2011.
- ↑ а б Cornforth, David. Livery Dole Martyr's Memorial. Exeter Memories. Архів оригіналу за 6 квітня 2012. Процитовано 17 грудня 2011.
- ↑ Worthy, Charles (1892). The History of the Suburbs of Exeter. London: Henry Gray. с. 31.
- ↑ Cornforth, David. St Clare's Chapel, Livery Dole. Exeter Memories. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 грудня 2011.
- ↑ Harding, p.276, note 7
- ↑ Harding, p.278
Координати: 50°43′19″ пн. ш. 3°30′37″ зх. д. / 50.72196° пн. ш. 3.51027° зх. д.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |