Лівія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Держава Лівія
الجمهورية الليبية

Прапор Лівії
Прапор
Гімн: ليبيا,ليبيا,ليبيا
Лівія,Лівія,Лівія
Розташування Лівії
Столиця Тріполі
32°54′ пн. ш. 13°11′ сх. д. / 32.900° пн. ш. 13.183° сх. д. / 32.900; 13.183
Найбільше місто Тріполі
Офіційні мови Арабська
Державний устрій Республіка
 - Голова національної перехідної ради Мухаммед аль-Макріф
 - Прем'єр-міністр Алі Зейдан
Незалежність  
 - від Італії 10 лютого 1947 
 - від опіки Франції/Великобританії 24 грудня 1951 
Площа
 - Загалом 1,759 540 км² (17-те)
 - Води (%) незначний
Населення
 - перепис 2006 р. 5.670.6881
 - Густота 3 2/км² (218-те)
ВВП (ПКС) 2006 р., оцінка
 - Повний $74,97 млрд (67-те)
 - На душу населення 12.700 (58-те)
ІРЛП  (2005) 0.798 (середній) (64-те)
Валюта Лівійський динар (LYD)
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Коди ISO 3166 ly
Домен інтернету .ly
Телефонний код +218

Лівія (араб. ليبيا‎), офіційна назва — Держава Лівія (араб. الجمهورية الليبية‎) — країна на півночі Африки, що межує на сході з Єгиптом, південному сході із Суданом, на півдні з Чадом і Нігером, заході з Алжиром і Тунісом, з півночі омивається Середземним морем.



Лівія є членом ООН, Ліги арабських держав, Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК), Організації африканської єдності і Ісламського банку розвитку.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Лівії

Карта Лівії

Дата оновлення: 28.08.2011

   Міста що перебувають під контролем національної перехідної ради (повстанців)

   Міста що перебувають під контролем Муамара Каддафі

   Бій продовжується/невизначена ситуація

Новітня історія[ред.ред. код]

Італійська колонія до 1942, після чого країна перебувала під контролем Великобританії та Франції. 1951 року отримала незалежність як Об'єднане королівство Лівія з королем Ідрісом. Полковник Каддафі змістив короля в путчі 1969, встановив Революційну раду і оголосив країну однопартійною Арабською соціалістичною республікою. З цього часу зовнішня і внутрішня політика Лівії підпорядкована амбіціям Каддафі. У 1972-82 федерації з Чадом, Єгиптом і Сирією були відкинуті. 1986 року США звинуватили Каддафі у терористичній діяльності і бомбардували його штаб, 1989 року було збито два лівійських літака.

2011 року розпочалися масові акції протесту проти режиму Каддафі, які переросли у збройний конфлікт, у який втрутилися США, Великобританія, Франція.

Природа[ред.ред. код]

Див. Природа Лівії, Геологія Лівії, Гідрогеологія Лівії.

Пустельний ландшафт в Лівії; 90% Лівії займають пустелі
Джебель Аль Ахдар біля Бенгазі - найвологіший регіон Лівії. Середня кількість опадів 400 — 600 мм/рік.[1]
Бархани в Тадрат Акакус

В Лівії переважають пустелі. На півдні – кам'янисте нагір'я Тібесті (г. Бетте 2286 м), на півночі – плато Ель-Ахдар (до 876 м). Площа пустель становить 98% території (Серір-Каланшо, Ідехан-Мурзук, Ідехан-Убарі та ін.). Вздовж узбережжя протягаються низовини Джефара, Сірт і Кіренаїка. Рік немає. Є численні невеликі пересихаючі озера – сабхі (себха). Клімат тропічний, на узбережжі – субтропічний.

Берегова лінія Лівії в центральній частині побережжя глибоко вдається в сушу, утворюючи затоку Сидру (Великий Сірт), де безплідна пустеля підходить до Середземного моря. На північному сході країни знаходиться найбільш високе і найбільш населене плато Барк-ель-Байда, що складає ядро Кіренаїки. На північному заході розташована Тріполітанія, а на півдні - западина Феццан, віддалена на сотні кілометрів від побережжя.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Докладніше у статті Адміністративний поділ Лівії

Адміністративно Лівія поділяється на 22 муніципалітети. Теперішній вид адніністративного поділу був введений у 2007 році. У попередньому устрої з 2001 по 2007 було 32 муніципалітети.

Економіка[ред.ред. код]

Див. Економіка Лівії.

Основні галузі промисловості: нафтовидобувна та нафтопереробна, харчова, текстильна, цементна, металургійна. Найбільшу частку валової промислової продукції дає нафтовидобувна та нафтопереробна промисловість. Транспорт – автомобільний, морський, трубопровідний. Декілька міжнародних авіаліній забезпечують сполучення Тріполі і Бенгазі з країнами Європи і США.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 32,9 млрд (1994). Темп зростання ВВП – (-2%, 2001). ВВП на душу населення – $ 6510 (1994). Імпорт – продукти харчування, машини, текстиль, транспортне обладнання (г.ч. Італія – 22,3%; Німеччина – 12,0%; Великобританія – 8,9%; Франція – 6,8%; Туніс – 5%). Експорт – нафта та нафтопродукти (г.ч. Італія – 41,3%; Німеччина – 16,6%; Іспанія – 10%; Туреччина – 6%; Франція – 3,6%). Продаж нафти в 1997 приніс понад 95% всієї суми експортних надходжень.

Див. також: Корисні копалини Лівії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Лівії, Гірнича промисловість Лівії.

Політика[ред.ред. код]

У Лівії 1977 року прийнято декларацію, що визнала основним законом суспільства Коран. Фактично духовною конституцією Лівії можна вважати Зелену книгу, написану Муамаром Каддафі. У ній відкидаються всі традиційні органи влади як фальшиві і проголошується безпосереднє народне самоврядування — джамахирія. Партії забороняються як інструмент диктаторських урядів, вибори — як обман демократії. Справжніми законами визнаються релігія та звичаї.

Населення[ред.ред. код]

Етнічна мапа Лівії

Суспільство і культура[ред.ред. код]

Соціальна структура[ред.ред. код]

Впродовж багатьох століть історичний розвиток кожної з двох основних областей Лівії – Тріполітанії і Кіренаїки – йшов власним шляхом. Саме тому соціальна однорідність більше виявляється на регіональному, а не на національному рівні. Розповсюдження в 19 столітті на території Кіренаїки діяльності сенуситського ордена ще більше віддалило ці дві області, оскільки населення Тріполітанії зберігало вірність нормативному сунітському ісламу. Сенуситський релігійно-історичний рух, засновником якого був дід колишнього короля Ідріса I, ставив за мету повернення до витоків ісламу. Населення Кіренаїки складалося переважно з кочівників і напівкочівників, тоді як в Тріполітанії сільське та міське населення переважно осідле. Своєрідна соціальна організація характерна для населення пустельної області Феццан. Також є невеликий прошарок торговців і нечисленна, але постійно зростаюча група чиновників, менеджерів і кваліфікованих фахівців. У прибережній зоні і у Феццані земля знаходиться в індивідуальній приватній власності. Для районів з кочовим населенням характерне колективне володіння землею родоплемінними групами.

Освіта[ред.ред. код]

В період італійської колоніальної присутності в Лівії фактично не існувало системи освіти. Початок її активного розповсюдження відноситься до часів британської військової адміністрації, а подальший розвиток відбувався після 1960-х років, коли до незалежної Лівії стали надходити значні кошти від продажу нафти. Освіта в країні безкоштовна на всіх рівнях і обов'язкова до 9 класу. У 1991–1992 в Лівії налічувалося 2744 початкових школи, 1555 середніх щкіл, 195 професійних і педагогічних коледжів. Діяли також 10 університетів і 10 педагогічних інститутів (враховуючи відділення університетів аль-Фаттах в Тріполі і Гар'юніс в Бенгазі). У початковій школі навчаються 1,4 млн дітей, в середній — 310,5 тис. учнів, в професійних училищах – 37 тис. і в системі вищої школи – 72,9 тис. студентів. Розвиток технічного навчання зумовлений головним чином потребами нафтової промисловості. У країні функціонують 14 науково-дослідних центрів. Держава надає матеріальну допомогу мережі ісламських навчальних закладів, зокрема ісламському університету в Ель-бейда, який є також центром релігійних досліджень. У Лівії виходить близько 20 газет і журналів арабською та англійською мовами, кількість виданих книг невелика.

Культура[ред.ред. код]

Національні свята[ред.ред. код]

  • 1 вересня — День Великої Жовтневої революції (1969 р.)
  • 2 березня — День проголошення Джамахірії (1977 р.)
  • 28 березня — День евакуації англійських військових баз (1970 р.)
  • 11 червня — День евакуації американських баз (1970 р.)
  • 23 липня — Річниця Єгипетської революції (1952 Р.)
  • 7 жовтня — Вигнання італійських колонізаторів (1970 Р.)

Основні релігійні свята:

Спорт[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Federal Research Division of the Library of Congress, (1987), "Climate & Hydrology of Libya", U.S. Library of Congress, Accessed July 15 2006