Ліга чемпіонів УЄФА з футзалу
 | |
| Засновано | 2001 |
|---|---|
| Реорганізовано | 2018 |
| Регіон | Європа |
| Конфедерація | УЄФА |
| Кількість команд |
55 (загалом) 32 (основний етап) |
| Поточний чемпіон |
 Барселона Ласса(третя перемога) |
| Найбільше перемог |
Мовістар Інтер (5 перемог) |
| Сайт | Офіційний сайт |
 Поточний сезон | |
Ліга чемпіонів УЄФА з футзалу (англ. UEFA Futsal Champions League) — щорічний турнір, що визначає найсильніший клуб Європи з футзалу. Проводиться під егідою УЄФА починаючи з сезону 2001/2002, коли він прийшов на зміну Турніру європейських чемпіонів з футзалу під назвою Кубок УЄФА. З сезону 2018/19 турнір отримав нову назву — Ліга чемпіонів УЄФА[1]. Є головним і єдиним клубним турніром УЄФА з цього виду спорту.
Історія турніру[ред. | ред. код]
Перший трофей був розіграний у сезоні 2001/02 в Лісабоні. Тоді у відбірковому раунді змагалося 27 чемпіонів своїх країн, а у фінальній частині взяло участь вісім команд, розділених на дві групи. У фінальному поєдинку зійшлися переможці цих груп: іспанський «Плайас де Кастельон» і бельгійський «Аксьон 21». Перемога з рахунком 5:1 дозволила іспанцям стати першими переможцями турніру. У сезоні 2002/03 у першому відбірковому раунді брали участь 30 команд. Вони були поділені на вісім груп, переможці яких виходили у другий відбірковий раунд. У цьому раунді визначилися фіналісти, і ними знову стали «Плайас де Кастельон» і «Аксьон 21». Цього разу переможця визначали два матчі, але це не завадило іспанцям повторити торішній тріумф. У сезоні 2003/04 з'явився попередній раунд. Його переможці кваліфікувалися у відбірковий раунд, кількість учасників якого стало рівна 32-м, що дозволило поділити їх на вісім рівних груп. В іншому формат турніру не зазнав змін. Перемогу тоді в третій раз поспіль святкували іспанці:«Бумеранг Інтерв'ю» здолав португальську «Бенфіку» із загальним рахунком 7:5.
У сезоні 2004/05 покінчити з гегемонією іспанських клубів вдалося «Аксьон 21», що раніше вже двічі програвав у фіналах. Цього разу бельгійський клуб святкував перемогу, в додатковий час здолавши московське «Динамо» із загальним рахунком 10:9. Формат наступного турніру зазнав деяких змін: тепер з двох груп другого відбіркового раунду виходили вже по дві команди. Після цього півфінали і фінал двома матчами послідовно виявляли фіналістів і володаря Кубка. Найкращим клубом Європи в тому році став «Бумеранг Інтерв'ю», який обіграв «Динамо» із загальним рахунком 9:7.
У сезоні 2006/2007 формат турніру отримав сучасний вигляд, а також вперше в турныру взяло участь 40 команд. В залежності від рівня чемпіонату, команди вступали в боротьбу за трофей з попереднього або основного раунду, де розігрувалися путівки в елітний раунд. Потрапити до нього можна було і одразу, але право на це отримали тільки чотири клуби, які згодом і перемогли у своїх групах, вийшовши в «Фінал Чотирьох». У 2007 році переможцем вперше став російський клуб: «Динамо» взяв реванш у «Бумеранг Інтерв'ю», обігравши його з рахунком 2:1. Переможці всіх протистоянь Фіналу Чотирьох відтепер визначалися за допомогою одного матчу. В цьому сезоні донецький «Шахтар» показав досі неперевершений результат в українському футзалі — вийшов у півфінал, де гідно конкурував з іспанським «Бумеранг Інтерв'ю»[2], а його гравець Сергій Ситін став найкращим бомбардиром турніру[3], забивши 10 голів у 6 матчах.
У сезоні 2007/08 в турнірі брало участь вже 44 команди, проте формат турніру не змінився. І знову переможцем став російський клуб: єкатеринбургському «ВІЗ-Сінара» вдалося в серії пенальті обіграти іспанський «Ель-Посо», після того як основний і додатковий час закінчився з рахунком 4:4.
У сезоні, що закінчився тріумфом єкатеринбурзької команди, «Бумеранг Інтерв'ю» вперше з 2001 року не представляв країну на європейській арені. Зголоднівши за міжнародними перемогам, гравці іспанського клубу змели зі свого шляху усіх суперників в сезоні 2008/09, перемігши у всіх п'яти матчах із загальним рахунком 27:4. У фіналі з рахунком 5:1 був переможений чинний володар трофею «ВІЗ-Сінара» і, таким чином, мадридці завоювали кубок втретє — таким результатом окрім них похизуватися ніхто не може.
Сезон 2009/10 був повен несподіванок. На відміну від попереднього сезону, коли у всіх чотирьох групах Елітного раунду перемогу здобули команди з більш високим рейтингом, в цьому сезоні відразу три фаворити не зуміли пройти в наступну стадію, таким чином вперше після введення «Фіналу Чотирьох» в четвірку найсильніших потрапили команди Італії («Лупаренсе»), Португалії («Бенфіка») і Азербайджану («Араз»). У фіналі зійшлися «Бенфіка» і титулований іспанський «Інтер Мовістар», де всупереч прогнозам вдалося перемогти португальцям.
Сезон 2010/11 також був багатим на сенсації. Вперше в історії у півфінал турніру не пробилася жодна іспанська команда. Зате пробилося одразу дві португальських — «Бенфика» і «Спортінг». Але перемогу в турнірі здобув не хтось із них, а дебютант єврокубків — італійський клуб «Монтезільвано», який по черзі здолав обидва португальських клуби.
Сезон 2011/12 обійшовся без несподіванок і кубок знову повернувся до Іспанії. Переможцем стала «Барселона», яка з першої ж спроби виграла турнір, фінальна частина якого проходила на її майданчику в Лериді.
У 2013 році вперше в своїй історії трофей виграв казахстанський «Кайратом», а в сезоні 2014/15 йому вдалося повторити цей успіх. Між цими тріумфами казахстанського клубу у 2015 році свій другий Кубок УЄФА завоювала іспанська «Барселона».
У 2016 році Кубок УЄФА завоював дебютант турніру — російський клуб «Газпром-ЮГРА».
Формат турніру[ред. | ред. код]
Турнір починається з двох етапів. У першому раунді, який називається попереднім, визначаються групи за жеребом (у групі може бути 3 або 4 команди, залежно від кількості учасників). У цьому етапі беруть участь команди із країн з найгіршим коефіцієнтом УЄФА. Кожна команда грає одна з одною і команда з найбільшою кількістю очок проходить далі. Решта — вилітають. Другий раунд, який називається основним, складається з шести груп по чотири команди, з яких класифікуються тільки перші дві з кожної групи.
Третій раунд називається елітний. У ньому беруть участь 12 клубів, які пройшли попередні етапи, чемпіон минулого року, і представники трьох країн з найвищим коефіцієнтом УЄФА. В цілому 16 команд, що беруть участь у чотирьох групах. Матчі в кожній із груп проводяться на полі одного з чотирьох учасників групи. Тільки переможець кожної групи проходить у фінал — «Фінал чотирьох», що визначить переможця. Якщо у матчі за третє місце після 40 хвилин гри нічия, то одразу пробивається серія пенальті, у інших іграх додається десять хвилин додаткового часу і, якщо це необхідно, то після цього пробиваються пенальті. Ця система розіграшу діє з сезону 2006/07.
Кожну країну може представляти тільки одна команда, як правило, переможець національного чемпіонату. Крім того, переможець останнього Кубка УЄФА може взяти участь, щоб виграти титул. УЄФА щороку оновлює таблицю коефіцієнтів, згідно з якою команди з ліг, які мають найвищі коефіцієнти, потрапляють безпосередньо у Елітний раунд. У 2011 році лігами з найбільшим коефіцієнтом були Національна ліга футзалу (Іспанія), Суперліга (Росія) і Чемпіонат РК (Казахстан).
Трофей[ред. | ред. код]
Трофей Кубок УЄФА з футзалу зроблений на металевій основі, у верхній частині розташовано м'яч з оргскла, на якому зображено логотип турніру, який відображає динамічність і гармонію футзалу. Трофей важить 7,5 кг і становить 40 см у висоту. Круглий металевий каркас і підніжжя кубку показують відмінності між матовою і блискучою поверхнями, підкреслюючи форму і шляхетність його зовнішнього вигляду.
Переможець отримує зменшену копію кубку. Трофей зберігається у переможця турніру рік і його мають повернути в УЄФА за два місяці до початку фінального етапу наступного турніру. УЄФА відповідає за гравіювання на трофеї назв клубів переможців. Клуб може мати копію трофею, якщо на ній буде чітко вказано, що це копія і за розміром вона буде не більша за 4/5 розміру оригінального трофею. Оригінальний трофей залишається тільки у тих клубів, які виграли турнір тричі поспіль або п'ять разів загалом.
Дизайн трофею: Blue Infinity (Женева).
Фінали Кубка УЄФА з футзалу[ред. | ред. код]
Рекорди і статистика[ред. | ред. код]
За країнами і клубами[ред. | ред. код]
| Країна | Переможець | Фіналіст | Клуби, що перемогли |
|---|---|---|---|
| Іспанія
|
Мовістар Інтер (5), Барселона (3), Плайас де Кастельон (2) | ||
 Росія
|
Динамо (1), ВІЗ-Сінара (1), Газпром-ЮГРА (1) | ||
 Португалія
|
Бенфіка (1), Спортінг (1), | ||
 Казахстан
|
Кайрат (2) | ||
.svg){kind=small} Бельгія
|
Аксьон 21 (1) | ||
 Італія
|
Монтезільвано (1) |
Найкращі бомбардири[ред. | ред. код]
Рекорди[ред. | ред. код]
Найкращі бомбардири в історії турніру[ред. | ред. код]
Інформація станом на 16 квітня 2018 року.[18]
| Місце | Гравець | Клуби | Голи |
|---|---|---|---|
| 1 |  / Андре Вандерлей |
«Аксьон 21»/«Футзал Шателіно» | 54 |
| 2 | / Лусіо |
«Аксьон 21»/«Іберія Стар»/«Футзал Шателіно» | 50 |
| 3 | Рікардіньо |
«Бенфіка»/«Мовістар Інтер» | 49 |
| 4 |  Віталій Борисов |
АММК/«Олімпік»/«Араз»/«Економац» | 45 |
| 5 | Шумахер |
«Бумеранг Інтерв'ю» | 41* |
| 6 | / Сіріло |
«Динамо» | 41 |
| 7-9 | Лео |
«Аксьон 21» | 40 |
| 7-9 | Арналду Перейра |
«Бенфіка»/«Нікарс»/«Баку Юнайтед» | 40 |
| 7-9 | Алекс |
«Аксьон 21»/«Спортінг» | 40 |
| 10 | Маркіньо |
«Бумеранг Інтерв'ю» | 39 |
- Не враховано чотири голи, забиті у матчі, результат якого був анульований
Найкращі бомбардири в історії фіналу чотирьох[ред. | ред. код]
| Місце | Гравець | Клуби | Голи |
|---|---|---|---|
| 1 | / Ескердінья |
«Діна»/«Барселона» | 9 |
| 2 | Рікардіньо |
«Бенфіка»/«Мовістар Інтер» | 8 |
| 3-4 | / Адріано Фолья |
«Монтезільвано»/«Марка Футзал»/«Араз» | 7 |
| 3-4 | Дієгіньо |
«Динамо»/«Спортінг» | 7 |
| 5-6 | / Фумаса |
«Кайрат» | 6 |
| 5-6 | Вілде |
«Ель Посо Мурсія»/«Барселона» | 6 |
Рекордсмени за кількістю матчів[ред. | ред. код]
Інформація станом на 16 квітня 2018 року
| Місце | Гравець | Клуби | Матчі |
|---|---|---|---|
| 1 | / Лусіо |
«Аксьон 21»/«Іберія Стар»/«Футзал Шателіно» | 69 |
| 2 |  Міхал Мареш |
«Прамен»/«ЕРА-ПАК» | 65 |
| 3 | Різван Фарзалієв |
«Олімпік»/«Араз»/«Баку Юнайтед» | 62 |
| 4 | Віталій Борисов |
АММК/«Олімпік»/«Араз»/«Економац» | 57 |
| 5 | Рікардіньо |
«Бенфіка»/«Мовістар Інтер» | 56 |
| 6-7 |  Петер Галько |
«Слов-Матік» | 55 |
| 6-7 | Роман Мареш |
«Прамен»/«ЕРА-ПАК» | 55 |
| 8 | Луїс Амадо |
/«Мовістар Інтер» | 54 |
Рекордсмени за кількістю матчів у фіналах чотирьох[ред. | ред. код]
| Місце | Гравець | Клуби | Матчі |
|---|---|---|---|
| 1 | Габріел |
«Мовістар Інтер»/«Барселона» | 14 |
| 2-7 | / Сіріло |
«Динамо» | 12 |
| 2-7 | Жоау Матос |
«Спортінг» | 12 |
| 2-7 | / Лео |
«Кайрат»/«Спортінг» | 12 |
| 2-7 | Серхіо Лосано |
«Барселона» | 12 |
| 2-7 | Карлос Ортіс |
«Мовістар Інтер» | 12 |
| 2-7 | Дінмухамбет Сулейменов |
«Кайрат» | 12 |
| 8 | Тату |
«Динамо» | 11 |
Індивідуальний рекорд результативності[ред. | ред. код]
- За весь турнір:
/
Андре Вандерлей «Аксьон 21» (Олімпік — Аксьон 21, 7.10.2003, 10 голів) - У фінальній стадії з чотирьох команд: Алекс («Спортінг») проти «Діни» (матч за третє місце, 26.04.2015); /
Лео («Кайрат») проти «Діни» (півфінал, 24.04.2015) — по 4 голи
Наймолодший гравець, що виходив на майданчик[ред. | ред. код]
Наймолодший автор голу[ред. | ред. код]
Найстаріші гравці, що виходили на майданчик[ред. | ред. код]
- Афраніо /
Вітіс (Вітіс — Тітоград, 26.08.2017, 46 років 4 місяці і 22 дні)[19] - Джанлука Джерлоні
Тре Фйорі (Тре Фйорі — Енкамп, 26.08.2017, 44 роки 8 місяців і 8 днів)[20] - Роман Мареш
ЕРА-ПАК (Раба ЕТО — ЕРА-ПАК, 14.10.2017, 42 роки 6 місяців і 30 днів)[21] - Хосе Марі Лінкс (Трансільванія Дублін — Лінкс, 26.08.2017, 42 роки 2 місяці і 12 днів)[22]
- Міхал Мареш ЕРА-ПАК (Раба ЕТО — ЕРА-ПАК, 14.10.2017, 41 рік 8 місяців і 11 днів)[23]
- Делян Койчев
Левскі (Левскі — Шармтроллан, 26.08.2017, 41 рік 6 місяців і 1 день)[24] - Дмитро Скіперський
/
Анжи (Флямуртарі — Анжи, 30.08.2014, 41 рік 4 місяці і 1 день)
Найстаріші гравці, що були в заявці на матч[ред. | ред. код]
- Афраніо / Вітіс (Вітіс — Тітоград, 26.08.2017, 46 років 4 місяці і 22 дні)
- Джанлука Джерлоні Тре Фйорі (Тре Фйорі — Енкамп, 26.08.2017, 44 роки 8 місяців і 8 днів)
- Роман Мареш ЕРА-ПАК (Раба ЕТО — ЕРА-ПАК, 14.10.2017, 42 роки 6 місяців і 30 днів)
- Дмитро Ренін Анжи (Флямуртарі — Анжи, 30.08.2014, 42 роки 4 місяці і 10 днів)
Найстаріші автори голів[ред. | ред. код]
- Афраніо / Вітіс (Діфферданж — Вітіс, 24.08.2017, 46 років 4 місяці і 20 днів)[25]
- Делян Койчев Левскі (Левскі — TMT, 23.08.2017, 41 рік 5 місяців і 26 днів)[26]
- Дмитро Скіперський / Анжи (Флямуртарі — Анжи, 30.08.2014, 41 рік 4 місяці і 1 день)[27]
Найбільша перемога[ред. | ред. код]
- За весь турнір: Олімпік — Аксьон 21 3:44, 7.10.2003, КУЄФА-2004
- У фінальній стадії з чотирьох команд: Спортінг — Мовістар Інтер 0:7, фінал КУЄФА-2016/17
Найвища відвідуваність[ред. | ред. код]
| Місце | Арена | Кількість глядачів | Матч | Дата |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Алмати Арена | 12090[28] | Барселона Ласса — Кайрат | 26.04.2019 |
| 2 | МЕО Арена | 12076 | Барселона — Спортінг | 24.04.2015 |
| 3 | МЕО Арена | 9400 | Бенфіка — Інтер Мовістар | 25.04.2010 |
- Не в рамках фінальних турнірів: «Кайрат» — «Реал Рієті» (2016/17, елітний раунд, Алмати) — 6 500
Найшвидший гол[ред. | ред. код]
- Педру Карі
Спортінг (Спортінг — Шарлеруа, 20.11.2014, 4 секунда)[29]
Рекорд відвідуваності Фіналу чотирьох[ред. | ред. код]
- Фінал чотирьох КУЄФА-2015 — 29207 глядачів (чотири гри)
Найбільша кількість фіналів чотирьох на одній арені[ред. | ред. код]
- МЕО Арена, Лісабон, Португалія — 3 турніри
Найбільша кількість матчів в одному місті[ред. | ред. код]
- Лісабон, Португалія — 4 матчі
Найбільша кількість голів у Фіналі чотирьох[ред. | ред. код]
- Фінал чотирьох КУЄФА-2015 — 35 голів
Найбільша кількість півфіналів серед клубів[ред. | ред. код]
- Мовістар Інтер — 10
Найбільша кількість перемог у турнірі серед тренерів[ред. | ред. код]
- Какау (Кайрат), Фаустіно Перес (Плайас де Кастельон), Хесус Канделас (Бумеранг Інтерв'ю), Марк Кармона (Барселона) — 2
Найбільша кількість фіналів серед гравців[ред. | ред. код]
Найбільша кількість півфіналів серед гравців[ред. | ред. код]
Найбільша кількість перемог у турнірі[ред. | ред. код]
Найбільша кількість перемог серед гравців[ред. | ред. код]
- Лусіо / (Аксьон 21/Іберія Стар/Футзал Шателіно) — 42
Найстаріший гравець, заявлений на сезон[ред. | ред. код]
Найстаріший головний тренер[ред. | ред. код]
Тільки фінальні турніри (з сезону 2006/07)[ред. | ред. код]
- Найбільш віковий гравець: /
Андрій Тверякін («Араз») проти «Лупаренсе», 25 квітня 2010, 43 роки і 50 днів - Найбільш дорослий автор голу: Хаві Родрігес («Барселона») проти «Спортінгу», 27.04.2012, 38 років і 32 дні
- Наймолодший гравець:
Марко Каверцан («Марка Футзал») проти «Спортінгу», 29.04.2012, 17 років і 262 дні - Наймолодший автор голу: Дмитро Прудніков («Сінара») проти «Кайрата», 25.04.2008, 20 років і 110 днів
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ УЄФА змінить та розширить футзальні турніри
- ↑ Донецький «Шахтар» припинив існування. Архів оригіналу за 7 березень 2016. Процитовано 23 листопад 2012.
- ↑ «ДСС»: Хлопнуть дверью не удалось
- ↑ Sporting joy: 2018/19 finals at a glance (англ.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 23 травень 2013.
- ↑ http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=688864.html
- ↑ http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=823891.html
- ↑ http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=1481007.html
- ↑ http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=1623820.html
- ↑ http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=1790892.html#wilde+al+ionai+tables
- ↑ http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=1945649.html#fumasa+tops+scoring+table
- ↑ http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=2095985.html
- ↑ http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=2239550.html
- ↑ http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=2356341.html
- ↑ http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=2551750.html?iv=true
- ↑ http://www.uefa.com/futsalcup/news/newsid=2551750.html?iv=true
- ↑ https://www.uefa.com/uefafutsalchampionsleague/news/0262-1096585f3d70-6185543c1ac4-1000--barca-triumph-2020-finals-at-a-glance/
- ↑ Inter's dominance: UEFA Futsal Cup records (англ.)
- ↑ Afrânio (англ.)
- ↑ Gian Luca Gerloni (англ.)
- ↑ Roman Mareš (англ.)
- ↑ Transylvania Dublin 4-4 Lynx (англ.)
- ↑ Győr 6-4 Chrudim (англ.)
- ↑ Delyan Koychev (англ.)
- ↑ Differdange 3-3 Vytis (англ.)
- ↑ Levski 6-0 TMT (англ.)
- ↑ Flamurtari 3-3 Anzhi Tallinn (англ.)
- ↑ Sporting face Kairat in Sunday final (англ.)
- ↑ Sporting CP 5-3 Charleroi (англ.)
- ↑ Gabriel: UEFA Futsal Cup final specialist (англ.)
- ↑ Veroljub Dugalić (англ.)
- ↑ KMF Ekonomac Kragujevac Squad (англ.)
- ↑ MNK Centar Sarajevo Squad (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Ліги чемпіонів УЄФА з футзалу (англ.)
- Найкращі бомбардири турніру (на 28 квітня 2013) (англ.)
- Найкращі бомбардири турніру (англ.)
- Історія турніру (англ.)
- Про трофей (англ.)
- Формат турніру (англ.)
- UEFA Futsal Cup record breakers (англ.)
| |||||||||||||||||||||