Лігін Валер’ян Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лігін Валер’ян Миколайович
Лигин Валерьян Николаевич.jpg
Народився 26 липня 1846(1846-07-26)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 6 січня 1900(1900-01-06) (53 роки)
Єр
Поховання Перший Християнський цвинтар (Одеса)
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність математик
Alma mater Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Сфера інтересів Нарисна геометрія
Науковий ступінь доктор технічних наук
Аспіранти, докторанти Dmitry Zeiliger[d]
Нагороди
Командор ордена Корони Італії
Орден Корони Румунії
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня

Лігін Валер’ян Миколайович у Вікісховищі?

Валер'ян Миколайович Лігін (26 липня 1846, Санкт-Петербург — 6 січня 1900, Гієр (Франція)) — математик, механік. Доктор наук (1873), професор (1873).

Біографія[ред. | ред. код]

Валер'ян Миколайович Лігін народився 26 липня 1846 р. у Санкт-Петербурзі. Його мати була улюбленою фрейліною імператриці Олександри Федорівни при дворі імператора Миколи І. Батько В. М. Лігіна — німець із Відня, був лікарем при дворі. Після від'їзду з Росії у Відень він завідував однією з найкращих в Європі лікарень для душевнохворих. Також він був професором Віденського університету. В. М. Лігін — позашлюбна дитина. Як писав у своїх спогадах С. Ю. Вітте, його мати в 1851 р. переїхала із Санкт-Петербургу до Одеси, оселилась на околиці міста і заснувала Михайлівський монастир, біля якого і мешкала, і вела життя майже черниці. Прізвище Лігін — переробка латинського слова «Nihil» (нічий).

У дитинстві В. М. Лігін отримав блискучу домашню освіту. Його гувернером, а потім і вчителем був К. І. Карастельов, згодом — професор теоретичної механіки у Новоросійському університеті (нині — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). Після домашньої підготовки В. М. Лігін витримав остаточний іспит з гімназичного курсу при Рішель'євській гімназії у 1864 р. і в цьому ж році вступив до Рішель'євського ліцею. У 1865 р., у зв'язку з перетворенням ліцею у Новоросійський університет (нині — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова), його зарахували студентом фізико-математичного факультету цього університету.

У 1868 р. В. М. Лігін закінчив університет зі ступенем кандидата математичних наук і отримав золоту медаль за твір «О протяжении эллипсоидов».

З 1869-1870 рр. навчався у Цюріхській політехнічній школі.

У 1870 р. В. М. Лігін витримав іспит на ступінь магістра прикладної математики і 9 вересня 1870 р. його обрали виконуючим посаду доцента кафедри механіки. В 1871 р. був відряджений університетом на два роки за кордон для подальших занять із механіки. Він працював у Карлсруе під керівництвом М. Шаля і Грасгофа та слухав у Парижі лекції професорів П. Буге, Ж. Бертрана й ін.

В 1872 р. В. М. Лігін приїхав у вільний від занять час до Одеси, де 10 вересня захистив у Новоросійському університеті дисертацію на ступінь магістра на тему «Геометрическая теория абсолютного движения неизменяемой системы». У цьому ж році В. М. Лігіна затвердили доцентом і обрали секретарем фізико-математичного факультету.

У 1873 р. він повернувся до Одеси й викладав у Новоросійському університеті (нині — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова).

1873-1874 рр. — доцент кафедри механіки.

У 1874 р. захистив у Харківському університеті дисертацію на ступінь доктора на тему «Обобщение некоторых свойств движения систем» і за рекомендацією професорів К. І. Карастельова, Є. Ф. Сабініна та Л. Ф. Беркевича 2 березня 1874 р. був обраний екстраординарним професором.

21 жовтня 1876 р. факультет і Рада Новоросійського університету обрали В. М. Лігіна ординарним професором, але міністр відмовив у затвердженні його кандидатури через відсутність вакансії.

В 1879 р. В. М. Лігін — доктор прикладної математики, ординарний професор по кафедрі механіки. Він колезький радник, його нагородили орденами св. Станіслава 2 ст., св. Анни 1 ст.

З 1884 до 1889 р. В. М. Лігін був деканом фізико-математичного факультету Новоросійського університету. Він викладав практичну механіку (теорію механізмів, гідравліку, теорію теплових машин), елементарну механіку, механічну теорію теплоти, нарисну геометрію.

У 1889 р. В. М. Лігіна обрали помічником міського голови, і у зв'язку з цим він відмовився від посади декана. Як помічник міського голови він завідував відділом міської управи з народної освіти. В. М. Лігін приділяв також багато уваги різним товариствам та установам.

З 1882 р. був головою Одеського відділу Російського технічного товариства.

З 1881 р. Міська дума безперервно його обирала на посаду почесного мирового судді.

З травня 1889 р. був членом Херсонської єпархіальної училищної ради.

З 1890 р. — головою попечительної ради міських жіночих гімназій. Крім того, В. М. Лігін був членом Одеського комітету попечительного про в'язниці товариства, членом Одеської особливої установи з портових справ, головою Одеської установи по військовій комісії, попечителем школи садівників Одеського відділу товариства садівництва, членом ради товариства образотворчих мистецтв, почесним членом Одеського товариства фізичного розвитку дітей, головою постійної комісії з технічної освіти, членом ради товариства піклування про хворих дітей, членом товариства допомоги колишнім вихованцям Новоросійського університету та багатьох інших товариств.

З 1895 р. В. М. Лігін — заслужений професор Новоросійського університету. У цьому ж році його обрали на посаду міського голови. Та працював він недовго, у лютому 1897 р. його призначили попечителем Варшавського учбового округу.

Але блискуча кар'єра порівняно молодого професора (йому було 54 роки) підходила до кінця. Він помер 6 січня 1900 р. у Гієрі на Півдні Франції.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні направлення наукової діяльності були у галузі кінематики плоских і шарнір. механізмів, кінематичної геометрії та теоретичної кінематики. Уперше побудував теорію руху незмін. системи (1872) та запропонував класифікацію зубчатих коліс (1874). В. М. Лігін був одним із видатних викладачів і вчених Новоросійського університету. Він створив оригінальну школу механіки. Його учнями були такі видатні вчені, як Х. І. Гохман, І. М. Занчевський, Д. Н. Зейлінгер та інші. З механіки і математики В. М. Лігін надрукував 31 роботу і видав 5 перекладів. Важливу роль у викладанні механіки відіграв кабінет механіки, створений В. М. Лігіним, і обладнаний видатним механіком-винахідником Й. А. Тимченком.

Праці[ред. | ред. код]

  • Геометрическая теория абсолютного движения неизменяемой системы / В. М. Лигин. — Одесса, 1872. — 392 с.; 
  • Заметка о способе Кемпе для механического решения уравнений / В. М. Лигин. — Одесса: тип. Ульриха и Шульце, 1877
  • Очерки новых воззрений Рело на механику / В. М. Лигин. — Одесса, 1878. — 58 с.
  • Основные начала прикладной механики / В. М. Лигин.. — Одесса, 1879.
  • Литература вопроса о сложных циркулярах / В. М. Лигин. — Одесса: тип. П. А. Зелёного, 1883
  • Начальные основания начертательной геометрии / В. М. Лигин. — Одесса, 1883.

Література[ред. | ред. код]

  • Професори Одеського (Новоросійського) університету: біогр. слов. / ОНУ ім. І. І. Мечникова, Наук. б-ка. — 2-ге вид., доп. — Одеса: Астропринт, 2005. — Т. 3 : К — П. — С. 250—253.
  • История механики в России. — Киев: Наук. думка, 1987. — 389 с.;
  • Лигин В. Н. // Математики. Механики: биогр. справочник / под ред. А. Н. Боголюбова. — Киев, 1983. — С. 285—286; 
  • Историко-математические исследования / под ред. Г. Ф. Рыбкина, А. П. Юшкевича. — М., 1961. — Вып. 14.
  • Витте С. Ю. Воспоминания: в 3 т. / С. Ю. Витте. — М., 1960. — Т. 1, 3.
  • Лигин В. Н. // Всемир. иллюстрация. — 1895. — Т. 53, № 21. — С. 395—397.
  • Некролог // Записки Одесского отделения Русского технического общества. — 1900. — Вып. 1. — С. 44-49.
  • Общее собрание Одесского отделения императорского технического общества 27 янв. 1900 г., посвященное памяти В. Н. Лигина // Записки Одесского отделения Русского технического общества. — 1900. — Вып. 2. — С. 1-14.
  • Маркевич А. И. 25-летие ИНУ: историческая записка. Академические списки / А. И. Маркевич. — Одесса: Эконом. тип., 1890. — С. 356—360.

Посилання[ред. | ред. код]