Лідар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зображення курганів в формі крокуючих ведмедів отримане за допомогою лідару, Еффіджі-Маундз.

Лідар (транслітерація LIDAR англ. Light Identification, Detection and Ranging) — технологія отримання та обробки інформації про віддалені об'єкти за допомогою активних оптичних систем, що використовують явища відбиття світла і його розсіювання в прозорих і напівпрозорих середовищах.

Лідар як прилад являє собою, як мінімум, активний далекомір оптичного діапазону. Скануючі лідари в системах машинного зору формують двовимірну або тривимірну картину навколишнього простору. «Атмосферні» лідари здатні не тільки визначати відстані до непрозорих цiлей, що вiдбивають свiтло, а й аналізувати властивості прозорого середовища, що розсіює світло. Різновидом атмосферних лідарів є доплерівскі лідари, що визначають напрямок і швидкість переміщення повітряних потоків в різних шарах атмосфери.

Усталений переклад LIDAR як «лазерний радар» не цілком коректний, тому що в системах ближнього радіусу дії (наприклад, призначених для роботи в приміщеннях), головні властивості лазера: когерентність, висока щільність і миттєва потужність випромінювання — не затребувані, випромінювачами світла в таких системах можуть служити звичайні світлодіоди. Однак, в основних сферах застосування технології (дослідження атмосфери, геодезія та картографія) з радіусами дії від сотень метрів до сотень кілометрів, застосування лазерів неминуче.

Історія[ред. | ред. код]

Абревіатура LIDAR вперше з'явилася в роботі Міддлтона і Спілхауса «Метеорологічні інструменти» 1953-го року, задовго до винаходу лазерів.[1] Перші лідари використовували як джерела світла звичайні або імпульсні лампи зі швидкісними затворами, що формували короткий імпульс.[2]

1963-го року в США почалися польові випробування носимого лазерного далекоміра XM-23 з потужністю випромінювання 2.5 Вт і діапазоном вимірюваних відстаней 200-9995 м.[3]. XM-23 був спочатку несекретним зразком і став базовим приладом для цивільних дослідників 1960-х років.[4] До кінця 1960-х років лазерні далекоміри стали стандартним обладнанням нових танків США (першим зразком, спроектованим з застосуванням лазерних далекомірів, став M551 Шерідан, запущений в серію в 1967). Цивільні застосування лазерних далекомірів були обмежені лише високою вартістю інтегральних схем того часу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Middleton, W. E. K, and Spilhaus, A. F., Meteorological instruments, University of Toronto, 3rd ed. 1953
  2. Англ. Американське метеорологічне товариство. Музей лідарів. Архів оригіналу за 27 квітень 2017. Процитовано 7 січень 2012. 
  3. Marcus, I. R., Rangemeter for XM23 Rangefinder, U. S. DoD report of 17/02/1964,
  4. Див, наприклад, Deitz, Paul H., Atmospheric Effects on the Beam Propagation of the XM-23 Laser Rangefinder, Laser Range Instrumentation, SPIE Proceedings Vol. 11. Bellingham, WA: Society for Photo-Optical Instrumentation Engineers, 1967., P.35