Лідер Данило Данилович

Лідер Данило Данилович
Народився	25 квітня (8 травня) 1917; Lenin Khutord, Треньовське сільське поселенняd, Міллеровський район, Ростовська область, СРСР
Помер	29 грудня 2002 (85 років); Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія; Російська СФРР; СРСР; Україна
Національність	німець
Діяльність	режисер, сценограф, педагог
Alma mater	Ростовське художнє училище імені М. Б. Грекова (1937) і Ленінградський інститут живопису, скульптури й архітектури
Відомі учні	Бахіна Олександра Віталіївна
Членство	СХ СРСР і Національна спілка художників України
У шлюбі з	Пітоєва-Лідер Кіра Миколаївна
	; ; ;

Данило Данилович Лідер (25 квітня (8 травня) 1917(19170508), Вікторфельд — 29 грудня 2002, Київ) — український художник-сценограф, педагог. Дійсний член Академії мистецтв України, член Національної спілки художників України, Національної спілки театральних діячів України, Комітету з Державних премій України імені Тараса Шевченка.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 25 квітня (8 травня) 1917 року в селі Вікторфельді Малчевсько-Полнинської волості Донецького округу Області Війська Донського (нині село Вікторівка Ростовська область). Німець. Від 1933 року навчався в Ростовському художньому училищі, а по його закінченні в 1937 році вступив до Ленінградської академії мистецтв.

З початком німецько-радянської війни, після окупації західних регіонів СРСР вермахтом, як етнічний німець був висланий на Урал, працював на трудовому фронті — спочатку забійником на шахтах, потім художником тресту «Еманжилинскуголь» в Челябінській області РРФСР.

Від 1946 року — головний художник Челябінського драматичного театру імені С. Цвіллінга. Від 1955 працював художником у театрах Ленінграда. У 1956 році закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна.

У 1962 році переїхав до Києва. Від 1963 року працював у Київському театрі оперети. Від 1965 року займав посаду головного художника Київського академічного українського драматичного театру імені І. Франка. Як художник співпрацював з іншими київськими театрами. Водночас у 1973–1980 роках викладав на кафедрі живопису і композиції Київського художнього інституту. У 1975–1980 роках — керівник театральної майстерні Київського художнього інституту. У 1979–1990 роках знову працював у Київському академічному українському драматичному театрі імені І. Франка.

Від 1990 року — викладач (водночас керівник майстерні), з 1994 року — професор кафедри живопису і композиції Української академії мистецтв. Заснував власну школу сценографії. Його учнями були ряд українських сценографів, серед яких Андрій Александрович-Дочевський, Володимир Карашевський^[1], Марія Левитська, Сергій Маслобойщиков, Ігор Несміянов, Олег Луньов.

Був автором багатьох публікацій з творчих питань у періодичних виданнях. Його теоретичний доробок поданий у збірці «Театр для себе» (автор концепції та упорядник Ольга Островерх), що містить філософську та театральну есеїстику художника.

Помер в Києві 29 грудня 2002 року. 2 січня 2003 року похований на Байковому кладовищі.

Сценографічні роботи[ред. | ред. код]

Данило Лідер оформив більше 150 вистав

Театр імені Самуїла Цвиллінга (Челябінськ)

1952 — «Любов Ярова» за однойменною п'єсою Костянтина Треньова (Сталінська премія)

Київський театр оперети

1963 — «Фіалка Монмартру» Імре Кальмана
1964 — «Квітка Міссісіпі» Джерома Керна
1965 — «Ніч у Венеції» Йоганна Штрауса

Київський академічний російський драматичний театр ім. Лесі Українки

1964 — «В день весілля» Віктора Розова
1969 — «Дивна місіс Севідж» Джона Патріка
1980 — «Вишневий сад» Антона Чехова; реж. Ірина Молостова

Київський академічний український драматичний театр ім. Івана Франка

1965 — «Сторінка щоденника» Олександра Корнійчука; реж. Володимир Лизогуб
1966 — «Патетична соната» Миколи Куліша; реж. Дмитро Алексідзе, П. Сергиєнко
1968 — «Ради семейного очага» Івана Франка; реж. Броніслав Мешкіс
1970 — «Ярослав Мудрий» Івана Кочерги; реж. Броніслав Мешкіс
1970 — «Вірність» Миколи Зарудного
1971 — «В ночь лунного затмения» Мустай Каріма; реж. Сергій Сміян
1973 — «Голубі олені» Олексія Коломійця
1974 — «Здравствуй, Прип'ять!» Олександра Левади; реж. Сергій Сміян
1980 — «Дядя Ваня» Антона Чехова; реж. Сергій Данченко
1980 — «Загибель ескадри» Олександра Корнійчука; реж. Сергій Данченко
1983 — «Гостина старої дами» Фрідріха Дюрренматта; реж. Сергій Данченко
1985 — «Злива» Олексія Коломійця
1988 — «Камінний господар» Лесі Українки; реж. Сергій Данченко
1989 — «Тев'є-Тевель» Григорія Горіна за Шолом-Алейхемом; реж. Сергій Данченко

Театр опери та балету (Київ)

1966 — «Княгиня Волконська» Юрія Знатокова
1968 — «Дафніс і Хлоя. Болеро» Моріса Равеля

Відзнаки[ред. | ред. код]

1952 — Сталінська премія за оформлення вистави «Любов Ярова» Костянтина Треньова в Челябінському академічному драматичному ім. С. М. Цвіллінга)
1972 — Заслужений діяч мистецтв УРСР
1977 — Золота медаль 2-ї трієналлє у Вільнюсі за декорації до вистав «Макбет» В. Шекспіра та «Кар'єра Артуро Уї» Б. Брехта
1982 — Народний художник УРСР
1988 — Премії імені О. Корнійчука
1993 — Національна премія України імені Тараса Шевченка
Медаль Празької квадрієнале
Медаль «Ветеран праці»

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Орден Лидера (рос.). «Іnший Kyiv». 5 червня 2017. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 2020-8-17.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Н. М. Томазова. Лідер Данило Данилович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 207. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Клековкін О. Данило Лідер. Людина та її простір // Український театр. — К., 1995. — № 1-5 [Архівовано 24 лютого 2017 у Wayback Machine.].
Клековкин А. Даниил Лидер: Человек и его пространство. Из воскресных бесед с Даниилом Данииловичем Лидером, записанных в Его Белой Мастерской в 1994—1999 годах Александром Клековкиным / ИПСМ НАИ Украины. — К.: «Арт Економі», 2012. — 88 с.
Академія мистецтв України [Архівовано 14 березня 2014 у Wayback Machine.]
Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка [Архівовано 28 квітня 2017 у Wayback Machine.]
Інтерв'ю з Пітоєвою-Лідер Кірою Миколаївною (рос.) [Архівовано 9 червня 2017 у Wayback Machine.]
Лідер Данило Данилович // Українська музична енциклопедія. Т. 3: [Л – М] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — С. 152-153.

[Орден_Лидера-1] Орден Лидера (рос.). «Іnший Kyiv». 5 червня 2017. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 2020-8-17.

[1]