Лідія Койдула

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лідія Койдула
ест. Lydia Emilie Florentine Jannsen
Lydia Koidula-Sachker.jpg
Ім'я при народженні Лідія Емілі Флорентін Яннсен
Псевдо Лідія Койдула, ест. Lydia Koidula
Народилася 12 (24) грудня 1843(1843-12-24)
Пярнумаа
Померла 30 липня (11 серпня) 1886(1886-08-11) (42 роки)
Кронштадт
·рак молочної залози
Поховання Метсакальмісту
Країна Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Національність естонка
Діяльність поетеса
Сфера роботи поезія
Alma mater Q31275457? (1861)
Мова творів естонська
Magnum opus Q31275083? і Q29042777?
Батько Йохан Вольдемар Яннсен
У шлюбі з Eduard Michelsond

CMNS: Лідія Койдула у Вікісховищі

Лідія Емілі Флорентін Яннсен (ест. Lydia Emilie Florentine Jannsen, більше відома під псевдонімом Лідія Койдула ест. Lydia Koidula; 12 (24) грудня 1843(18431224), Пярнумаа — 30 липня (11 серпня) 1886) — естонська поетеса, публіцист, драматург.

Життєпис[ред. | ред. код]

Лідія Янсен народилася у селі Вяндру, повіт Пярну, Ліфляндської губернії (зараз центральна Естонія) у родині журналіста й просвітителя Йохана Яннсена. Сім'я переїхала до містечка неподалік Пярну в 1850 році, де в 1857 році її батько почав видавати першу місцеву газету естонською мовою, а Лідія пішла до німецької школи.

Згодом Яннсени переїхали до університетського міста Тарту, найпрогресивнішого міста Естонії, в 1864 році. Націоналізм, у тому числі публікації мовою нацменшин, був дуже гострою темою в Російській імперії, але указ царя Олександра ІІ був відносно ліберальним, і Яннсену вдалося переконати імперську цензуру дозволити йому випустити першу національну естономовну газету в 1864. Обидві, місцева та національна, газети називалися «Кур'єр». Лідія писала для батька у двох газетах, а також публікувала свої твори окремо.

Псевдонім «Койдула» естонською означає «ранішня зірка».

У 1873 році Лідія вийшла заміж за Едуарда Мікелсона, латвійського військового лікаря, та переїхала до Кронштадта, штаб-квартири російських морських збройних сил біля Санкт-Петербурга. У 1876—1878 роках Мікелсони відвідали Бреслав, Страсбург та Відень. Койдула прожила в Кронштадті 13 років, і окрім як під час поїздок на літо до Естонії, але туга за батьківщиною не полишила її.

Вона померла 11 серпня 1886 року після тривалої та тяжкої хвороби. Останньою поемою, яку вона написала була «Естонії, перед смертю» (ест. Enne surma - Eestimaale!).

Родина[ред. | ред. код]

Пам'ятник Лідії Койдулі в Пярну.

Чоловік: Едуард Мікелсон, військовий лікар, латвійського походження.

Лідія Койдула мала трьох дітей.

Зв'язок з Україною[ред. | ред. код]

На її честь української поетесою Ліною Костенко складено вірш «Лідія Койдула на чужині»[1].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Ots.L. The History of Estonian Literature. University of Tartu.
  • Olesk.S & Pillak.P . Lydia Koidula .24.12.1843-11-08.1886. Tallinn. Umara Kirjastus, P.14
  • Nirk.E. Estonian Literature. Tallinn Perioodika. 1987. pp73-77, 79-81, 366
  • Raun.T.U. Estonia and the Estonians. Hoover Institution Press, Standford. 2001. pp 77-79, 188
  • Kruus.O & Puhvel.H. Eesti kirjanike leksikon. Eesti raamat.Tallinn. 2000. pp 210—211

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Костенко Л. В. Вибране. — К.: Дніпро, 1989. — С. 222. — ISBN 5—308—00376—9.