Перейти до вмісту

Ліза Гастоні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ліза Гастоні
італ. Lisa Gastoni Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніЕлізабетта Гастоні
Народилася28 липня 1935(1935-07-28) (90 років)
Алассіо, Провінція Савона, Лігурія, Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькіноакторка, акторка Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльностіз 1954 року
IMDbnm0309470
Нагороди та премії
«Срібна стрічка»
«Давид ді Донателло»

CMNS: Ліза Гастоні у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Ліза Гастоні у фільмі «Маддалена» (1971)
Ліза Гастоні у фільмі «Дякую, тітонько» (1968)

Ліза Гастоні (італ. Lisa Gastoni; повне ім'я Елізабетта Гастоні; 28 липня 1935(19350728), Алассіо, Італія) — італійська акторка та модель.

Біографія

[ред. | ред. код]

Батько Лізи Гастоні був італійцем, а мати — ірландкою, після Другої світової війни вона переїхала до Лондона, де розпочала кар'єру фотомоделі та акторки[2]. У 1960-х роках Гастоні почала зніматися в італійському кіно, граючи у деяких жанрових фільмах. Згодом, після нетривалого шлюбу з відомим професором фізики Констатином Маносом, у неї зав'язалися стосунки з продюсером Джозефом Фрайдом, з яким 1966 року вона знялася у фільмі Карло Ліццані «Прокинься і вбий»[it], в якому вона вирізня́лася в ролі Кандіди, компаньйонки злочинця Лучано Лутрінга[it], з прізвиськом «соліст на автоматі», у виконанні Роберта Гоффмана[de]. Фільм мав значний успіх, а гра Лізи Гастоні була відзначена «Срібною стрічкою».

Однак, найтісніше пов'язаним з особистістю Лізи Гастоні, став культовий фільм «Дякую, тітонько» (1968) Сальваторе Сампері, де вона виконала роль тривожної та витонченої зрілої жінки, яка була вплутана в психологічно-травматичні кровозмішувальні стосунки зі своїм племінником, що прикидався паралізованим. Роль племінника зіграв молодий актор Лу Кастель[it], який до цього мав успіх в картині «Кулаки в кишені» Марко Беллокйо. Його роль була нагороджена «Золотою тарілкою» та «Давид ді Донателло».

«Я переконана, що у кожного з нас є свій вік (...) Є фізичні моменти – тому що в кіно йдеться насамперед про фізичні моменти – більш підходящі для нас, справедливіші. Їх зазвичай називають "зустрічами персонажів". Зрештою, моя справжня зустріч із персонажем відбулася, коли мені було двадцять дев'ять років, коли я знімалася у „Дякую, тітонько“. У віці жінки її розквіту на порозі тридцяти. Я не була старою, але й не молодою. Але фізично та емоційно я підходила для цієї ролі»

— Ліза Гастоні[3]

Проте у 1970-х роках Гастоні почала менше зніматися, через те, що вона віддавала перевагу зніматися у фільмах з більш якісними сценаріями. Після появи у «Спокусі[it]» (1973) Фернандо Ді Лео[it], 1974 року вона зіграла роль Кларетти Петаччі в «Останньому акті Муссоліні[it]» Карло Ліццані та «Гіркому коханні[it]» Флорестано Ванчіні[it], за яке наступного року вона отримала свою другу «Срібну стрічку».

Після свого театрального дебюту 1979 року у виставі «Селестіна[it]» Фернандо де Рохаса[it], у постановці Луїджі Скварціни[it], Гастоні пішла зі сцени, присвятивши себе живопису та письменницькій діяльності. В середині 2000-х року Гастоні знову повернулася на сцену, з успішними виступами у кіно та на телебаченні, отримавши ще одну номінацію на премію «Давид ді Донателло» та «Срібну стрічку» за фільм Ферзана Озпетека «Біль чужих сердець» (2005).

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1954 ф Operazione Commandos(інші мови)
1954 ф Prigioniero dell'harem
1954 ф The Runaway Bus(інші мови)
1954 ф Quattro in medicina(інші мови)
1954 ф Trafficanti d'oro(інші мови)
1954 ф Il grido del sangue
1955 ф Josephine and Men(інші мови)
1955 ф L'uomo del momento
1956 ф The Baby and the Battleship(інші мови)
1956 ф Tre uomini in barca(інші мови)
1957 ф Face in the night(інші мови)
1957 ф Second Fiddle(інші мови)
1957 ф Правда про жінок
1957 ф Man from Tangier(інші мови)
1957 ф Blue Murder at St. Trinian's(інші мови)
1958 ф Assassinio X
1958 ф The Strange Awakening
1958 ф Chain of Events(інші мови)
1958 ф Decisione di uccidere
1959 ф Wrong Number
1961 ф Tre Breaking Point
1961 ф Passaporto per Canton
1961 ф Le avventure di Mary Read(інші мови)
1962 ф Diciottenni al sole(інші мови)
1962 ф Tharus figlio di Attila(інші мови)
1962 ф Duello nella Sila(інші мови)
1962 ф Eva
1963 ф I quattro moschettieri(інші мови)
1963 ф Чернець з Монци Il monaco di Monza Ф'йоренца
1963 ф Міф Il mito
1963 ф РоГоПаГ Ro.Go.Pa.G. дружина Тоньї
1963 ф Le roi du village(інші мови)
1963 ф Gidget a Roma(інші мови)
1964 ф Il vendicatore mascherato(інші мови)
1964 ф I maniaci(інші мови)
1964 ф L'ultimo gladiatore(інші мови)
1964 ф Le sette vipere (Il marito latino)(інші мови)
1964 ф Crimine a due(інші мови)
1964 ф Gli invincibili tre(інші мови)
1964 ф I tre centurioni(інші мови)
1965 ф I criminali della galassia(інші мови)
1965 ф Le notti della violenza(інші мови)
1966 ф Svegliati e uccidi(інші мови)
1966 ф L'uomo che ride(інші мови)
1966 ф I diafanoidi vengono da Marte(інші мови)
1967 ф I sette fratelli Cervi(інші мови)
1968 ф La pecora nera(інші мови)
1968 ф Дякую, тітонько Grazie zia тітка Леа
1969 ф L'amica(інші мови)
1970 ф L'invasione
1971 ф Маддалена Maddalena Маддалена
1973 ф La seduzione(інші мови)
1974 ф Amore amaro(інші мови)
1974 ф Mussolini ultimo atto(інші мови)
1975 ф Labbra di lurido blu(інші мови)
1976 ф Скандал Scandalo
1978 ф Аморальність
2005 ф Біль чужих сердець
2007 ф Tutte le donne della mia vita(інші мови)
2009 ф Cocapop(інші мови)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. VIAF[Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. GASTONI, Lisa treccani.it Процитовано 24 червня 2023
  3. «Lisa Gastoni» in F. Faldini, G. Fofi. L'avventurosa storia del cinema italiano. Feltrinelli, Milano, 1981

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Ліза Гастоні на сайті IMDb (англ.)