Ліза Фішер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ліза Фішер
англ. Lisa Fischer
Основна інформація
Повне ім'я англ. Lisa Melonie Fischer
Дата народження 1 грудня 1958(1958-12-01) (65 років)
Місце народження Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Роки активності 1983 — тепер. час
Громадянство США
Професії авторка-виконавиця, гітаристка, вокалістка, поетеса-піснярка, студійна виконавиця, сесійна музикантка
Освіта Вища школа музики і мистецтва
Співацький голос сопрано
Інструменти гітара
Жанри рок-музика, поп, ритм-енд-блюз, соул, Фрістайл і freestyle musicd
Псевдоніми Xēna
Лейбли Elektra Records
lisafischermusic.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Ліза Фішер (англ. Lisa Fischer; нар. 1 грудня 1958) — американська співачка та автор пісень. Її дебютний альбом So Intense вийшов у 1991 році, хіт-сингл із нього «How Can I Ease the Pain» отримав премію Греммі. Фішер — бек-вокалістка низки відомих артистів, включаючи Стінга, Лютера Вандросса та Тіни Тернер; гастролювала з The Rolling Stones з 1989 по 2015 рік.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Фішер народилася в районі Форт-Грін в Брукліні, Нью-Йорк[1]. Мати народила її у 16 років, а до 19 років у сім’ї було вже троє дітей. Фішер згадувала про те, що співала з матір'ю (домогосподаркою), батьком (складським працівником і охоронцем) і двома молодшими братами[2]. Вона відвідувала Вищу школу музики та мистецтв на Манхеттені[3]. Коли їй було 14 років, батько залишив сім'ю, у 17 років померла мати[4].

В інтерв'ю Крістіану Вікане з PopMatters Фішер заявила, що в ранньому дитинстві на неї вплинули Фреда Пейн, Марвін Гей та Мелба Мур та інші[5]. За роки до початку сольної кар’єри вона відзначила значний вплив чорношкірої ЛГБТ-спільноти, зокрема, у створенні сценічного образу[6].

Кар’єра[ред. | ред. код]

1983–1989: Xēna і The Rolling Stones[ред. | ред. код]

У 1983 році під сценічним псевдонімом Xēna Фішер випустила бі-бой класику “On the Upside”[7]. У 1984 році клубний трек, який вона записала під назвою “Only Love (Shadows)”, був представлений у фільмі Біт Стріт[8], а пізніше опублікований у 1995 році як частина збірки The Best of Criminal Records від Hot Productions. Фішер розпочала музичну кар'єру, підтримуючи інших виконавців на бек-вокалі як Мелба Мур і Біллі Оушен. Вона працювала з багатьма іншими відомими співаками як сесійна вокалістка і сайдмен. Супроводжувала Лютера Вандросса, з яким познайомилася через спільного знайомого хореографа Брюса Уоллеса, який попросив її прийти до його агентства на прослуховування[9]. Потім Фішер подорожувала з ним у його турах і співала на його альбомах до самої смерті Вандросса, на додаток до інших відомих музикантів, включаючи Чаку Хана, Тедді Пендерграсса та Роберту Флак[4].

Фішер продовжувала кар'єру сесійної співачки та супроводжувала The Rolling Stones у турі з 1989 року. Під час турів з Rolling Stones в неї були сольні партії в кількох піснях, у тому числі «Monkey Man, і «Gimme Shelter», які демонструють її вокальний талант.

1990–1994: So Intense[ред. | ред. код]

Пік сольній кар'єри Фішер припав на 1991 році з випуском пісні «How Can I Ease the Pain» з її альбому So Intense, яка зайняла перше місце в хіт-параді R&B і виграла премію Греммі за найкраще жіноче вокальне виконання в стилі R&B у 1992 році[10]. Альбом приніс три позиції у найкращих 20 R&B хітах і досяг 5-го місця в чарті Top R&B/Hip-Hop Albums і 100-го місця в чарті Billboard 200. У фільмі «20 Feet From Stardom» премія Греммі Фішер за її хіт-сингл збирає пил на полиці. Фішер сказала, що вона "просто не знає, що з цим робити". Хоча Фішер досягла успіху зі першим альбомом, наступний сольний студійний альбом не був випущений, оскільки спроба створити другий альбом провалилася через «енергетичні зрушення»[11].

Фішер записувався в різних проєктах, включаючи вокал у баладі "Colors of Love", яка була включена в саундтрек до фільму Made in America[12]. Фішер каже, що причиною її рішення припинити сольну кар'єру після випуску дебютного альбому була її схильність до бек-вокалу, а не до сольного виконання[13]. У статті 2013 року Фішер порівняла резервний спів із «камертоном»[14] і зазначила, що вона відкидає ідею невдоволення та теорію постійного прагнення до чогось більшого, створюючи музику та підтримуючи інших виконавців[2]. У 1992 році Фішер поїхала до Японії, щоб виступити на концерті Earth Voice з Лі Рітенором, Філом Перрі, Боббі Колдуеллом, Брендою Рассел, Джеймсом Інгремом, Майклом Макдональдом, Анітою Бейкер та іншими. Під час концерту Фішер заспівала хіт 1991 року «How Can I Rease The Pain» і виступила на бек-вокалі для своїх колег-музикантів.

1996: Театр[ред. | ред. код]

У серпні 1996 року Фішер дебютувала в театрі у позабродвейській виставі «Народжена співати!», хроніці життя та кар'єри вигаданої суперзірки госпелу Доріс Вінтер[15]. У останній частині серіалу «Мама, я хочу співати!» цієї трилогії Фішер знялася у головній ролі Доріс Вінтер, і була у ролі цього персонажа, коли збирала компанію співаків для глобального туру World Peace and Harmony Tour[16].

1996–2013: Резерв[ред. | ред. код]

Фішер продовжувала працювати, виконуючи фоновий вокал і пишучи пісні для інших виконавців, включаючи Анан Вегу. Гастролювала з Тіною Тернер у турі Twenty Four Seven. Це був найприбутковіший у світі тур 2000 року. Ліза була представлена ​​у випуску журналу Jet Magazine від 14 квітня 2008 року «Where Are They Now?»[17]. У 2009 році Фішер завершила гастрольний тур з Тіною Тернер у турі Tina!: 50th Anniversary Tour і була представлена на концертному DVD-CD Тернер під назвою Tina Live. У виконанні Tina!: 50th Anniversary Tour Фішер і Тернер разом заспівали «It’s Only Rock 'n Roll (But I Like It)»; після того, як Тернер пішла зі сцени, Фішер завершила пісню соло.

Фішер співала на альбомі Стінга If on a Winter's Night... як бек-вокалістка. У вересні 2009 року Стінг і його група з Фішер виступили в Даремському соборі. Репетиції, а також концерт доступні на DVD. Закулісний документальний фільм про цю подію створений спільно BBC і показаний 29 грудня того ж року. Вона з'явилася на джазовому фестивалі CareFusion Newport у 2010 році в Ньюпорті, штат Род-Айленд, з джазовим трубачем Крісом Ботті. Далі гастролювала з Ботті до 2010 року[18], в тому числі виступала щовечора як запрошена вокалістка під час щорічних святкових виступів трубача в джаз-клубі Blue Note в Нью-Йорку. Фішер залишалася запрошеною артисткою з групою Ботті у 2011 році[19] й продовжувала з'являтися на їхніх концертах 2012 року.

У 2012 році Фішер приєдналася до Rolling Stones у турі 50 & Counting Tour у жовтні 2012 року та гастролювала з гуртом світом до липня 2013 року[20].

У 2013 році Фішер приєдналася до рок-групи Nine Inch Nails як бек-вокалістка у турі Tension 2013[21].

2013–2014: За 20 футів від того, щоб стати зіркою[ред. | ред. код]

Фішер — одна з артисток, які знялися у документальному фільмі За 20 футів від того, щоб стати зіркою (2013), що отримав Оскар[5]. Прем'єра фільму відбулася на кінофестивалі Санденс, стрічка вийшла в прокат 21 червня 2013 року[22]. Документальний фільм висвітлює образи бек-співаків, архівуючи усні історії таких артистів, як Меррі Клейтон і Дарлін Лав, та їхній досвід в американській музичній індустрії[23]. У 2015 році фільм отримав премію Греммі за найкращий музичний фільм, при цьому нагорода була вручена представленим артистам, а також виробничій групі[24].

У 2014 році Фішер знову об’єдналася з багатьма бек-співаками фільму включаючи Дарлін Лав, Меррі Клейтон і Джудіт Хілл, щоб заспівати національний гімн на 100-му Rose Bowl в Пасадені, Каліфорнія[25].

2014–дотепер: Сольна кар’єра[ред. | ред. код]

У 2014 році Фішер розпочала сольний тур у супроводі групи Grand Baton[26], виступаючи в Сполучених Штатах, Канаді, Європі, Азії, Австралії та Новій Зеландії[27][28][29][30]. Того ж року в пресрелізі було оголошено, що Фішер співпрацюватиме з виконавцем Біллі Чайлдсом над студійним проєктом про Лауру Найро[31]. У 2015 році, повернувшись до сольної кар'єри, Фішер дала шість концертів у The Jazz Standard у Нью-Йорку[32].

У 2015 році разом зі своїм музичним керівником, композитором, аранжувальником і піаністом Джей Сі Майлардом, співпрацювала з хореографом Алонзо Кінгом над створенням музично-танцювального ансамблю під назвою The Propelled Heart для балету Alonzo King LINES. Прем'єра The Propelled Heart відбулася в Центрі мистецтв Йерба Буена в Сан-Франциско 6 листопада 2015 року[11]. У вересні 2017 року Фішер знову виконала роль у The Propelled Heart в театрі Квай-Цінг у Гонконзі[33]. Програма повернулася до Центру мистецтв Yerba Buena в районі SF Bay Area в листопаді 2017 року на честь 35-ї річниці балету LINES[34].

На додаток до співпраці з Кінгом, у 2016 році Фішер виступила вокально в трьох проєктах, номінованих на Греммі, включаючи Louie Vega Starring...XXVIII з Лу Вега та The Elements of Life[35]; Sing Me Home з Yo-Yo Ma, The Silkroad Ensemble і Грегорі Портером[36]; а також New York Rhapsody з Ленгом Ленгом і Джеффрі Райтом[37]. У лютому 2018 року вокальні виступи Фішера були представлені в презентації HBO Film Notes From The Field, написаної та спродюсованої драматургом Анною Дівер Сміт[38].

Фішер і Grand Baton співпрацювали з The Seattle Symphony у програмі Just A Kiss Away у лютому 2018 року, в якій оркестрово було відтворено гімни рок-музики, такі як «Gimme Shelter» The Rolling Stones[39]. Оркестрові аранжування були написані Крісом Уолденом.

Дискографія[ред. | ред. код]

Студійні альбоми[ред. | ред. код]

Сингли[ред. | ред. код]

  • "On the Upside" (1983)
  • "Only Love (Shadows)" (1984)
  • "Glad to be Alive" (1990)
  • "How Can I Ease the Pain" (1991)
  • "Save Me" (1991)
  • "So Intense" (1992)
  • "Colors of Love" (1993)
  • "Gimme Shelter" (з The Rolling Stones) (1998)
  • "Didn't I (Blow Your Mind This Time)" (feat. Норман Коннорс) (2000)
  • "24 Hour Woman" (2000)
  • "Into My Life (You Brought the Sunshine)" (feat. Лу Вега і Сінді Мізель) (2008)
  • "Love Will Know" (feat. Лу Вега) (2010)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Lisa Fischer: Star in the Sidelines. Over My Shoulder Foundation (амер.). 17 червня 2014. Архів оригіналу за 10 вересня 2019. Процитовано 27 березня 2022.
  2. ↑ а б Barnes, Brooks (7 червня 2013). The Voice Behind Mick (and Others). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  3. ↑ Music preview: Lisa Fischer steps into the spotlight. Pittsburgh Post-Gazette (англ.). Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  4. ↑ а б Where is Lisa Fischer's Backup? | Death, Sex & Money. WNYC Studios (англ.). Архів оригіналу за 11 лютого 2021. Процитовано 27 березня 2022.
  5. ↑ а б The Women of ’20 Feet from Stardom’: Lisa Fischer, PopMatters. PopMatters (амер.). 17 червня 2013. Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 27 березня 2022.
  6. ↑ Grammy-Winner Lisa Fischer: A Gay Man Changed the Way I Look at Myself. HuffPost (англ.). 10 квітня 2015. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  7. ↑ Correspondent, Ed Symkus/Daily News. Strutting her own stuff. Wicked Local (амер.). Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  8. ↑ Storied backup singer Lisa Fischer on claiming centre stage. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  9. ↑ Over My Shoulder Foundation - Designing the Next Generation. Over My Shoulder Foundation (амер.). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  10. ↑ Grammy Awards (1992). IMDb. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  11. ↑ а б Alonzo King, Lisa Fischer team up for world premiere. The Mercury News (амер.). 25 жовтня 2015. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  12. ↑ Made in America [Original Soundtrack] - Original Soundtrack | Songs, Reviews, Credits | AllMusic (англ.), архів оригіналу за 27 березня 2022, процитовано 27 березня 2022
  13. ↑ About – Ms. Lisa Fischer – Ms. Lisa Fischer (амер.). Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 27 березня 2022.
  14. ↑ Spotlighting Background Singers In 'Twenty Feet From Stardom'. NPR.org (англ.). Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  15. ↑ Waxman, Howard; Waxman, Howard (12 серпня 1996). Born to Sing!. Variety (амер.). Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  16. ↑ Tommasini, Anthony (12 серпня 1996). Voices Revel In the Joys Of Singing. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  17. ↑ Where is … Lisa Fischer?. IndexArticles (амер.). 1 липня 2021. Процитовано 27 березня 2022.
  18. ↑ Gr, Rachael Recker | The; Press, Rapids (5 березня 2010). Chris Botti overwhelms DeVos Hall audience with high-energy show. mlive (англ.). Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  19. ↑ Sounding his trumpet. web.archive.org. 8 грудня 2017. Архів оригіналу за 8 грудня 2017. Процитовано 27 березня 2022.
  20. ↑ MICK JAGGER, LISA FISCHER, CHUCK LEAVELL PHOTO FROM PHILLY: “50 AND COUNTING” TOUR WELLS FARGO CENTER (6/21/13). Rolling Stones Photos & Stories From Philadelphia: The City of Brotherly Love (англ.). 7 липня 2013. Процитовано 27 березня 2022.
  21. ↑ Nine Inch Nails Announce New Bassist Pino Palladino and R&B Backup Singers Sharlotte Gibson and Lisa Fischer Added to Touring Lineup -. mxdwn Music (амер.). 28 вересня 2013. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  22. ↑ Syckle, Katie Van; Syckle, Katie Van (28 січня 2013). Backup Singer Documentary 'Twenty Feet From Stardom' Set for Summer Release. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  23. ↑ Scott, A. O. (13 червня 2013). Turning Up the Voices From the Background. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  24. ↑ Staff, Billboard; Staff, Billboard (9 лютого 2015). Grammys 2015: And the Winners Are …. Billboard (амер.). Архів оригіналу за 20 квітня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  25. ↑ '20 Feet' singers to step into Rose Bowl spotlight. news.yahoo.com (амер.). Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 27 березня 2022.
  26. ↑ News and talk tops in overall local radio market. Marin Independent Journal (амер.). 10 березня 2006. Процитовано 27 березня 2022.
  27. ↑ Rolling Stones Play Cuba While Lisa Fischer And Grand Baton Announce New Tour Dates - Inquisitr. www.inquisitr.com. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 27 березня 2022.
  28. ↑ Lisa Fischer and Grand Baton back for Halifax show | Metro Halifax. web.archive.org. 7 листопада 2017. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 27 березня 2022.
  29. ↑ Adelaide Cabaret Festival 2016 review: Ms Lisa Fischer and Grand Baton.
  30. ↑ Lisa Fischer raises her voice at Maison symphonique. montrealgazette (en-CA) . Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 27 березня 2022.
  31. ↑ Fusilli, Jim (9 вересня 2014). Laura Nyro Reimagined. Wall Street Journal (амер.). ISSN 0099-9660. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 27 березня 2022.
  32. ↑ DANIELS, KARU F. Brooklyn Grammy Award winner Lisa Fischer returns to solo career. nydailynews.com. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  33. ↑ Arts review: The Propelled Heart – singer Lisa Fischer shines. South China Morning Post (англ.). 4 вересня 2017. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  34. ↑ Marshall, Maxine (15 листопада 2017). Lines Ballet presents ‘The Propelled Heart,’ with Lisa Fischer. SFGATE (амер.). Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  35. ↑ Louie Vega Starring...XXVIII - Little Louie Vega | Songs, Reviews, Credits | AllMusic (англ.), архів оригіналу за 27 березня 2022, процитовано 27 березня 2022
  36. ↑ Yo-Yo Ma, Silk Road Ensemble - Sing Me Home (англ.), архів оригіналу за 27 березня 2022, процитовано 27 березня 2022
  37. ↑ Wilk, Andrew Carl (25 листопада 2016), Lang Lang's "New York Rhapsody", Live from Lincoln Center, архів оригіналу за 27 березня 2022, процитовано 27 березня 2022
  38. ↑ Playwright and Actress Anna Deavere Smith’s 'Notes From the Field' Premieres on HBO Tonight, Feb. 24. EURweb. 24 лютого 2018. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 27 березня 2022.
  39. ↑ The Best Classical Music & Opera in Seattle: Winter 2017/2018. EverOut Seattle. Процитовано 27 березня 2022.
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ліза_Фішер&oldid=36833564