Лікуала

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лікуала

фр. Likouala

Адм. центр Імпфондо
Країна Республіка Конго
Межує з: сусідні адмінодиниці
Регіон Кувет, Регіон Санга ?
округів 7
Населення
 - повне 97 206 (8)
 - густота 1,47 (11)
Площа
 - повна 66 044 км² (1)
Висота
 - максимальна 342 м
 - мінімальна 342 м
Часовий пояс UTC+1
Код ISO 3166-2 CG-7

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Лікуала

Лікуала (фр. Likouala) — один з департаментів Республіки Конго. Розташований на північному сході країни. Адміністративний центр департаменту - місто Імпфондо.

Географія[ред. | ред. код]

Департамент знаходиться в північній частині країни і межує на півночі з Центральноафриканською Республікою, на заході з департаментом Санга, на південному заході з департаментом Кювет та на сході з Демократичною Республікою Конго.

Лікуала покрита щільними, часто затопленими лісами і озерами, дуже багатими рибою. Землі місцями то глинисті, то піщані. На півночі лежить невеликий гірський масив та дрібне круглої форми озеро Теле, 5 км діаметром.

Клімат[ред. | ред. код]

Лікуала має тропічний клімат. Сухий сезон триває з березня по липень, до кінця року домінує сезон дощів. Середня температура + 24,5°C.

Річки[ред. | ред. код]

Департамент має важливу гідравлічну мережу. Основні річки це Убангі, Лібенга і Мотаба.

Демографія[ред. | ред. код]

Пігмеї вважаються першими мешканцями цих місць. Сьогодні налічується велика кількість біженців з Руанди, ЦАР та ДРК.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Департамент Лікуала ділиться на 7 округів [1]:

Економіка[ред. | ред. код]

У Лікуалі є декілька компаній, які займаються промисловою переробкою деревини. І зараз Лікуала займає перше місце з виробництва деревини в країні.

Риболовля на цих річках практикується кустарним способом. За даними FAO, потенціал рибного лову оцінюється в 100 000 тонн в рік.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Адміністративний поділ Республіки Конго (англ.). GeoHive. Архів Levels = Cuvette-Ouest оригіналу за 28 липня 2012. Процитовано 17 квітня 2011.