Ліман Лемніцер
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (жовтень 2014) |
| Ліман Луї Лемніцер | |
|---|---|
| Lyman Louis Lemnitzer | |
 | |
| Народження |
29 серпня 1899 Гонсдейл, Пенсільванія, США[1] |
| Смерть |
12 листопада 1988 (89 років) Walter Reed Army Medical Centerd, Вашингтон, США[2] |
| Поховання | Арлінгтонський національний цвинтар[3][1] |
| Країна | Сполучені Штати Америки |
| Вид збройних сил |
 Армія США |
| Освіта | Військова академія США[4] |
| Роки служби |
1916—1920 — Військова академія США 1920-1969 |
| Звання |
 Генерал |
| Командування |
Начальник штабу армії США Голова Об'єднаного комітету начальників штабів Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО |
| Війни / битви |
Друга Світова війна Корейська війна |
| Нагороди | |
 Ліман Лемніцер у Вікісховищі | |
Ліман Луї Лемніцер (29 серпня 1899, Гонсдейл, Пенсильванія, США — 12 листопада 1988, Вашингтон, США) — генерал армії США, який служив головою Об'єднаного комітету начальників штабів США з 1960 до 1962 рр.
Ранні роки[ред. | ред. код]
Ліман Лемніцер народився 29 серпня 1899 року в Хонсдейлі, штат Пенсільванія. Він був Лютеранином.[5] Закінчив Вест-Пойнт в 1920 році і за його проханням був призначений до підрозділу Берегової Артилерії. Лемніцер служив на Філіппінах. Незабаром почав отримувати завдання штабу, які ознаменували його воєнну кар'єру.
Кар'єра[ред. | ред. код]
Лемніцер був підвищений до бригадного генерала в червні 1942 року. Незабаром, після цього, призначений до штабу генерала Ейзенхауера. Він допоміг сформувати плани вторгнення до Північної Африки та Сицилії і в листопаді 1944 року, був підвищений до генерал-майора. Лемніцер. Був одним із старших офіцерів, відправлених вести переговори про капітуляцію італійського фашизму в межах секретної операції «Схід» та капітуляцію Німеччини в 1945 році.
Після закінчення Другої світової війни, Лемніцер був призначений до комітету стратегічного нагляду Об'єднаного комітету начальників штабів. Потім, був призначений заступником коменданта в Національному військовому коледжі. В 1950 році, на п'ятдесят першому році життя, здійснив тренувальний стрибок з парашутом. Згодом, був призначений в командування 11-ї повітряно-десантної дивізії. В листопаді 1951 року Лемніцер був відряджений до Кореї, командувати 7-ю піхотною девізією. В серпні 1952 був підвищений до генерал-лейтенанта.
В березні 1955 року Лемніцера підвищено до звання генерала і призначено командуючим сил армії США на Далекому Сході та восьмої армії США. В липні 1957 був названий начальником штабу армії і у вересні 1960 року призначений головою Об'єднаного комітету начальників штабів. Як голова, Лемніцер загартувався під час кризи в затоці Свиней та в ранні роки американського вторгнення у В'єтнам. Він також був зобов'язаний давати свідчення перед комітетом Сенату з іноземних справ США про його знання, що стосувалися діяльності генерал-майора Едвіна Вокера, який був звільнений з армії, через спроби поширити свої політичні переконання в армії.
В 1962 році Лемніцер затвердив плани відомі як операція «Нортвудс», запропонувши план дискредитації режиму Кастро і створити підтримку бойових дій проти Куби, влаштувавши під чужим прапором справжні акти тероризму та розроблення «Комуністичної кубинської терористичної кампанії в районі Маямі, в інших містах Флориди, а також у Вашингтоні». 13 березня Лемніцер представив плани міністру оборони Роберту Макнамарі. Незрозуміло, як Макнамара відреагував, але три дні по тому, президент Кеннеді сказав генералу, що не було жодних шансів, що Америка буде вести бойові дії проти Куби. Протягом декількох місяців, після відмови від операції «Нортвудс», Лемніцеру було відмовлено у другому терміні на посаді голови Об'єднаного комітету начальників штабів.[6] Автор Річард Коттрелл підозрював Лемніцера у ключовоій ролі у вбивстві Кеннеді з помсти, за зниження в посаді та м'якість до комунізму.[7]
У листопаді 1962 року Лемніцера призначено командувачем американськими військами у Європі і в період з січня 1963[8] до липня 1969[9] як Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО. Цей період охоплює кризу на Кіпрі 1963—1964 року і виведення сил НАТО з Франції у 1966 році.
Пізні роки життя та смерть[ред. | ред. код]
Лемніцер пішов з армії у липні 1969 року. У 1975 році президент Форд призначив Лемніцера в Комісію Рокфеллера для розслідування фактів порушення ЦРУ американських законів, а також для з'ясування того, чи були залучені Говард Хант і Френк Стерджіс до вбивства президента Кеннеді.
Смерть[ред. | ред. код]
Лемніцер помер 12 листопада 1988 і похований на Арлінгтонському національному кладовищі. Його дружина, Кетрін Трион Лемніцер (1901—1994), похована з ним.
В Культурі[ред. | ред. код]
В 1991 році Лемніцера зіграв Джон Зейтц у фільмі Олівера Стоуна «Джон Ф. Кеннеді. Постірли в Далласі»
Нагороди та ордена[ред. | ред. код]
Лемніцер був удостоєний численних військових нагород і відзнак[10], включно:
Знак Парашутиста
Медаль «За відмінну службу» ВМС
Медаль «За відмінну службу» ВВС
Срібна зірка
Легіон заслуг ступеня офіцера- нагороджений помилково, але не скасований Франкліном Рузвельтом під час Другої світової війни
Легіон заслуг ступеня легіонера
.png){kind=small}
Президентська медаль Свободи (Нагороджений президентом Рейганом, 23 червня, 1987)
Пам'ятна медаль оборони Америки
Медаль американських кампаній
Медаль європейсько-африкансько-средньосхідної кампанії (з двома бронзовими зірками)
Медаль Перемоги у Другій Світовій війні
Армійська медаль окупації
Пам'ятна медаль національної оборони
Корейська пам'ятна медаль
Іноземні ордени[ред. | ред. код]
_-_ribbon_bar.png){kind=small}
_-_ribbon_bar.png){kind=small}
_ribbon.svg){kind=small}
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Scrantonian Tribune — Скрентон.
- ↑ Scrantonian Tribune — Скрентон.
- ↑ https://ancexplorer.army.mil/publicwmv/index.html#/arlington-national/
- ↑ https://books.google.com/books?id=GwBK1ekjkkEC&pg=PA2148&ci=158%2C1285%2C706%2C118
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 серпня 2014. Процитовано 8 вересня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 9 вересня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Gladio: NATO's Dagger at the Heart of Europe, ISBN 1615776877
- ↑ «Lyman L. Lemnitzer, General, United States Army». arlingtoncemetery.net.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 9 вересня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Richard Nixon: Remarks on Presenting the Distinguished Service Medals of the Army, Navy, and Air Force to General Lyman L. Lemnitzer. — July 11th, 1969
|
| |||||||||
.svg){kind=small}
| |||||
- Народились 29 серпня
- Народились 1899
- Уродженці Гонсдейла (Пенсільванія)
- Померли 12 листопада
- Померли 1988
- Померли у Вашингтоні
- Поховані на Арлінгтонському цвинтарі
- Випускники Військової академії США
- Командори ордена Британської імперії
- Кавалери Срібної Зірки (США)
- Кавалери Легіона Заслуг ступеня «Легіонер» (США)
- Великі офіцери Савойського військового ордена
- Нагороджені Великим Хрестом ордена Почесного легіону
- Кавалери ордена Вранішнього сонця 1 класу
- Нагороджені Президентською медаллю Свободи
- Генерали (США)
- Начальники штабу Армії США
- Німці США