Лімбічна система

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лімбічна система (від лат. limbus — межа, край, кордон) — сукупність певних структур головного мозку. Огортає верхню частину стовбура головного мозку, ніби поясом, і утворює його край (лімб). Бере участь у регуляції функцій внутрішніх органів, нюху, автоматичної регуляції, емоцій, пам'яті, сну, неспання та ін. Термін лімбічна система вперше введений в науковий обіг в 1952 році американським дослідником Паулем Мак-Ліном.[1]

Включає[ред.ред. код]

  • нюхову цибулину (лат. Bulbus olfactorius)
  • нюховий тракт (лат. Tractus olfactorius)
  • нюховий трикутник (лат. Trigonum olfactorium)
  • передню продірявлену речовину (лат. Substantia perforata anterior)
  • спинна звивина(лат. Gyrus Cinguli) (англ. Cingulate gyrus): автономні функції регулювання частоти серцебиття і кров'яного тиску;
  • парагіпокампальна звивина (лат. Gyrus parahippocampalis)
  • зубчасту звивина (лат. Gyrus dentatus)
  • гіпокамп (лат. Hippocampus): необхідний для формування довготривалої пам'яті
  • мигдалевидне тіло (лат. Corpus amygdaloideum) (англ. Amygdala): агресія і обережність, страх
  • гіпоталамус (лат. Hypothalamus): регулює автономну нервову систему через гормони, голод, спрагу, статевий потяг, цикл сну і пробудження
  • сосочковидне тіло (лат. Corpus Mamillare) (англ. Mammilary body): важливий для формування пам'яті
  • ретикулярну формацію середнього мозку(лат. Formatio reticularis)
  • Отримуючи інформацію про зовнішнє та внутрішнє середовища організму лімбічна система запускає вегетативні та соматичні реакції, що забезпечують адекватне пристосування організму до зовнішнього середовища і збереження гомеостазу.

Функції лімбічної системи[ред.ред. код]

  1. регуляція функції внутрішніх органів (через гіпоталамус);
  2. формування мотивацій, емоцій, поведінкових реакцій;
  3. відіграє важливу роль у навчанні;
  4. нюхова функція;
  5. організація короткочасної і довготривалої пам'яті;
  6. участь у формуванні орієнтовно-дослідницької діяльності (синдром Клювера-Бьюсі);
  7. організація найпростішої мотиваційно-інформаційної комунікації (мови);
  8. участь у механізмах сну.

Див. також[ред.ред. код]

Обідкова частка

Зноски[ред.ред. код]

  1. «Психофизиология» / под ред. Александрова Ю. И. — 3-е издание, СПб.: «Питер», 2011 — стр. 150. ISBN 5-94723-732-6

Література[ред.ред. код]

  1. Н. А. Циркин, В. М. Цапок. Нормальная физиология. Издательство «МИА». 2007 г.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Из книги А. М. Вейна «Лекции по неврологии неспецифических систем».
  2. Физиология человека, под редакцией В. М. Покровского, Г. Ф. Коротько. Лимбическая система