Лімб (релігія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Доменіко Беккафумі. Ісус у лімбі (1530—1535)

Лімб (лат. limbus — рубіж, край) — в католицькій теології місце перебування душ померлих немовлят і благочесних дорослих, що не були охрещені, а тому не можуть потрапити в рай. Згідно з різними теологами, ці душі або ведуть у лімбі радісне існування, або зазнають невеликих страждань через віддаленість від Бога.

Рівні лімбу[ред. | ред. код]

У католицькій традиції виділяються рівні лімбу:

  • Лімб немовлят (limbus infantium або limbus parvulorum) — куди потрапляють душі дітей, які померли зовсім малими, а тому не мають особистих гріхів, а тільки гріх першородний[1]. Поширене уявлення, що в лімбі перебувають душі нехрещених немовлят, а хрещених — відправляються в рай. Утім, їхнє перебування в лімбі вважалося такими авторитетними теологами, як Августин Блаженний, радісним і ввійшло до католицької традиції[2]. П'єр Абеляр натомість вважав, що вони страждають від почуття віддалення від Бога[3]. Сучасні теологи схильні вважати, що хрещення все ж необов'язкове і всі дитячі душі опиняються в раю[2][3]. 20 квітня 2007 року Ватикан опублікував документ з висновком про те, що належить вірити в бажання Бога врятувати душі нехрещених немовлят; а віра в лімб немовлят відображає хибний погляд на спасіння[4].
  • Лімб отців (limbus patrum) — призначений для душ людей, що жили праведно, але померли до здійснення Христом викупної жертви. Поширена ідея, що Христос потім зійшов у лімб і забрав звідти душі в рай[1].

У культурі[ред. | ред. код]

У «Божественній комедії» Данте лімб слугує аналогом античного елесію. Це перше коло пекла, де разом з нерішучими людьми та нехрещеними немовлятами перебувають добродійні нехристияни — філософи, поети і лікарі античності, а також герої язичницького світу. Там вони не страждають, але й не мають райських радощів.

У «Діяннях небожителів» Віктора Гребенюка Оповідач потрапляє до сфери, що її католики називають лімбом, а православні хоча фактично визнають, але не пойменовують. Оповідач опиняється тут у своєрідному театрі, куди з раю та пекла переміщуються справжні історичні персонажі та грають перед ним ряд п’єс із минулого церкви.

Головний герой фільму «Матриця: Революція», Нео, опиняється на станції метро «Mobil Ave» (Mobil — анаграма Limbo), що перебуває між реальним світом і симуляцією. В аніме та манзі «Наруто» лімбом називається вимір простору, видимий людям, наділеним особливою силою.

У коміксах Marvel Comics, лімбом називаються два виміри, де мешкають мандрівник у часі Кан Завойовник і суперлиходій Беласко. В DC Comics, лімб — це місце, де проживають стерті з реальності чи забуті герої.

Дія відеогри Limbo відбувається в повному небезпек місці, де хлопчик шукає свою сестру. В відеогрі DmC: Devil May Cry, лімб — це спотворене відображення світу, де мешкають демони. В Warframe ім'я Лімб має персонаж, здатний телепортуватися крізь невидимий вимір простору.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б CATHOLIC ENCYCLOPEDIA: Hell. www.newadvent.org. Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 26 квітня 2021. 
  2. а б CHURCH FATHERS: On Merit and the Forgiveness of Sins, and the Baptism of Infants, Book I (Augustine). www.newadvent.org. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021. 
  3. а б The Hope of Salvation for Infants Who Die Without Being Baptised. www.vatican.va. Архів оригіналу за 22 грудня 2008. Процитовано 26 квітня 2021. 
  4. Service, Catholic News (1 лютого 2021). Pope thanks CNS, says continue fostering honest communication, truth. Catholic News Service (амер.). Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.