Лінгва франка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лі́нгва фра́нка (італ. lingua franca — «мова франків») — мова яка є де-факто мовою міжетнічного спілкування. Іншими словами - функціональний тип мови, що використовується для спілкування між носіями різних мов в умовах обмежених соціальних контактів.

В соціолінгвістиці терміном «лінгва франка» позначають будь-який усний допоміжний засіб міжетнічного спілкування. Ним може бути мова одного з народів регіону (наприклад, «торгові» мови у західній Африці — хауса, бамана), нейтральна мова, що не є рідною для жодного з учасників спілкування (суахілі у Східній Африці), або піджини на базі місцевої чи європейської мови. Розширення сфери вжитку лінгва франка може призвести до перетворення її на койне.

Історія виникнення назви[ред.ред. код]

Спочатку термін «лінгва франка» позначав конкретну мішану мову, що виникла в середньовіччі в Середземномор'ї (Левант) і слугувала головним чином для спілкування арабських і турецьких купців з європейськими (яких на Близькому Сході називали «франками»); також відомий під назвою «сабір» (лат. sapere — «розуміти»). Основою її була італійська і провансальська лексика, до якої додались слова з іспанської, грецької, арабської, перської і турецької мов. Використовувалась аж до XIX сторіччя.

Джерела[ред.ред. код]

  • В. А. Виноградов. Лингва франка // Лингвистический энциклопедический словарь. Москва, Советская энциклопедия, 1990.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Bruno Camus Bergareche: El estudio de la lingua franca: cuestiones pendientes. In: Revue de linguistique romane 57,227-228 (1993), S. 433-454
  • Guido Cifoletti: La lingua franca barbaresca. Il Calamo, Rom 2004 (= Lingue, culture e testi, 7), ISBN 88-88039-71-6
  • Christian Foltys: Die Belege der Lingua Franca. in: Neue Romania 1 (1984), S. 1-37; katalan. Übs. La lingua franca, consideracions crítiques, mit einer Einleitung und Anmerkungen von Carles Castellanos, Documenta Universitaria, Girona 2006 (= Vademecum, 1; ISBN 84-934959-9-9)
  • Laura Minervini: La lingua franca mediterranea. Plurilinguismo, mistilinguismo, pidginizzazione sulle coste del Mediterraneo tra tardo medioevo e prima età moderna. In: Medioevo Romanzo 20 (1996), S. 231-301

Посилання[ред.ред. код]