Лінді-хоп
| Танець | |
|---|---|
 обкладинка журналу «Life» за 23 серпня 1943 року | |
| Лінді-хоп | |
| класифікація | свінгові танці, соціальні танці, джазові танці, афроамериканські танці |
| музика | Свінг |
| різновиди | савой-стайл, голлівуд-стайл, смуз-стайл |
| розмір | 4/4 |
| темп | 60-300 біт/хв. |
| походження | США |
| епоха | 1930-1940-ві, 1990-2010-ті роки |
| особливості | парний, імпровізаційний, джазовий |
Лінді-гоп (англ. Lindy Hop) — афро-американський парний танець, що з'явився у Нью-Йорку у 20-30-ті роки XX сторіччя, різновид свінгу. Названий на честь знаменитого перельоту Чарльза Ліндберга через Атлантичний океан. Лінді-гоп розвивався паралельно зі свінговою музикою та належить до класу свінгових танців. Він увібрав в себе риси чарлстону, степу, джазу та інших танців, що існували одночасно з ним.
У 80-ті роки XX сторіччя лінді-гоп був відроджений американськими, шведськими та британськими танцюристами. Наразі школи лінді-гопу існують у багатьох країнах світу, у тому числі й в Україні.
Лінді-гоп зародився у чорному кварталі Гарлем в Нью-Йорку в Сполучених Штатах приблизно в 1927 році. Можливим походженням лінді-хопу називають наступні танці: брейкевей, чарлстон та Тексас-Томмі. Відповідно до Етель Вільямс, яка сприяла популяризації Тексас-Томмі в Нью-Йорку в 1913 році, Тексас-Томмі «був, як лінді», і основні кроки були подібні тим, які є в лінді. Танцівник Савоя «Коротун» Джордж Сноуден заявив, що «Ми звикли називати основний крок „Хоп“ задовго до того, як Ліндберг зробив його переліт (анг. hop) через Атлантичний океан.»
Ера свінгу (1920-ті — 1940-ві)
[ред. | ред. код]Головним місцем для розвитку лінді-хопа став танцювальний зал Савой[en]. Це був перший подібний заклад без расової сегрегації, і «Савой» став культовим місцем для усіх танцівників. Така політика та постійне гастролювання у залі найкращих біг-бендів призвели до буму лінді-хопу спочатку у Гарлемі, потім у Нью-Йорку, а згодом в усій Америці. Танцювальний гурт «Вайтіз Лінді Хопперз» та його лідер Френкі Меннінг вивели танець на новий рівень, виграючи загальнонаціональні змагання, виступаючи у відомих клубах, а згодом, з винаходом танцювальних трюків, і в кіно. Ера свінгу закінчилась з початком Другої світової війни та набуттям популярності інших музичних жанрів.
1930-ті роки було періодом експериментів у свінг-танцях. Лінді-хоп «поглинув» попередні танці брейкевей та тексас-томмі. У свою чергу, танцюристам лінді-хопу невдовзі стало «тісно», і вони почали активно експериментувати з доданням нових рухів — ця тенденція отримала назву «джиттербаг». Втім, з початком 2 світової війни цікавість до свінг-танців впала, почалася їхня стандартизація школами та клубами, і лінді-хоп фактично поглинув всі досягнення періоду «джиттербага», а останній термін залишився як широкий термін для свінг-танців 1930—1940 рр.
З самого початку лінді-хоп включав елементи чарльстону, а також як 8-рахункові (10 кроків), так і 6-рахункові (8 кроків) елементи. У 1940-1950-ті роки група студій А. Мюррея виділили 6-рахункові елементи в окремий танець іст-кост-свінг.
Коли почалася ера рок-н-роллу, лінді-хоп почали танцювати під цю музику. В Європі виникли самостійні танці бугі-вугі та джайв, які, попри спільні корені з лінді-хопом, почали розвиватися окремо, хоча до цього часу продовжується взаємний вплив та обмін фігурами між цими танцями. У Скандинавії лінді-хоп співіснує з бугі-вугі та джайвом у тих самих школах та конкурсах.
У 1960-ті свінгові та взагалі парні танці відступають перед тенденцією сольних танців (таких, як твіст). У 1970-ті роки, коли панує мода на диско, цікавість до лінді-хопу досить низька, хоча відомі танцюристи лінді, такі як Френкі Меннінг, продовжують виступати перед різними аудиторіями.
У 1980-ті роки почалось поступове відродження лінді-хопу. Невеликі групи ентузіастів у США, Великій Британії, Швеції за допомогою старих відеозаписів, а згодом і танцівників, що виступали ще в «Савої», почали відновлювати танець. Зі сплеском популярності неосвінгу лінді-хоп повернувся до широких верств населення. Він з'являється на Бродвеї, а потім в кіно та музичних кліпах.
Відмінними рисами джазу як музичного напряму є імпровізація і поліритмія. Лінді-хоп є свого роду візуалізацією джазу і дає практично безмежні можливості відображати всю «норовливість» музики. Як свінгова музика може бути повільною або швидкою, так і лінді-хоп виконується в дуже широкому діапазоні: від дуже повільного, майже блюзового виконання, до швидкого, коли в кількість кроків в секунду може сягати п'яти або шести.
Вагомим внеском в танцювальну культуру стало винайдення акробатичних фігур у парі. Це робило лінді-хоп візуально дуже потужним та енергійним, а через те, що ці трюки виконувались ритмічно, малюнок танцю не зазнав шкоди.
- Брейкевей і Тексас-Томмі — танці-попередники лінді-хопу. Мали багато рухів, які потім увійшли до складу лінді-хоп, і зникли як самостійні танці.
- Джиттербаг — термін стосується експериментів у танцях 1930—1940 рр., коли танцюристи хотіли додати динаміки до лінді-хопу. Через зниження попиту на свінг-танці у 1940-і роки джиттербаг не став самостійним танцем, а багато його рухів були успадковані лінді-хопом, бугі-вугі та свінгом Східного узбережжя.
- Свінг Східного узбережжя (іст-кост-свінг) — був створений мережею студій Мюррея як спрощена та стандартизована версія лінді-хоп для трохи повільнішої музики. Основна серія кроків: рок-степ, потрійний крок, потрійний крок (для лінді-хоп така серія є факультативною, тоді як основною є: рок-степ, потрійний крок). Пізніше на його основі виникли похідні танці: простий свінг, джайв, сучасний джайв тощо.
- Бугі-вугі — поширений в Європі, де фактично витіснив лінді-хоп. Є адаптованим під динамічнішу музику у стилі рок-н-рол, постать тіла — більш пряма. Основний набір кроків — як у лінді-хоп (рок-степ, потрійний крок), але бугі-вугі часто використовує цей набір кроків для бокових рухів ліворуч або праворуч, тоді як у лінді-хопі їхнє основне призначення — для обертів або рухів вперед-назад. Попри цю різницю, багато танцювальних рухів лінді-хоп можуть бути легко адаптовані до бугі-вугі, і навпаки.
- Свінг-руеда
- Каліфорнійська програма (California Routine)[1] — стандартний набір рухів лінді-хопу для деяких танцювальних подій та змагань.
- Лінді-хоп в фільмі «Хелзапопін» 1941 року. [Архівовано 6 березня 2010 у Wayback Machine.]
- «Savoystyle Archives of early Lindy Hop» [Архівовано 4 вересня 2019 у Wayback Machine.], resource for Lindy hop history
- «Lindy Hop Terms»
- «Lindy Hop and Retro Lifestyle» [Архівовано 22 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- Демонстрація «історичного» лінді-хопу // Swing Dance Nashville
- Архаїчний 3-кроковий лінді-хоп (навчальне відео) // Forrest Outman Phoenix (DanceHistorian.com)
- Школа свінгу у Києві [Архівовано 13 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Lindy Ladder — сайт англійською мовою з детальним відеокурсом (7 рівнів + додаткові відео з акробатичними трюками, Aerials), авторка — Шона Марбл (Shauna Marble)
- Навчальні записи для початківців, продовжуючих та досвідчених, авторка — Сара Сіртл
- Solo Dance Hamm (курс лінді-хоп німецькою мовою):
- Swingdance UK — Рухи лінді-хоп для абсолютних початківців у повільному темпі
- Бібліотека рухів лінді-хоп від болгарської школи Swingdance Ruse
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |