Лінкей (цар Аргоса)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лінкей
Λυγκεύς
MaskeAgamemnon.JPG
Золота поховальна маска — так звана, «Маска Агамемнона», — могла належати Лінкею, Національний археологічний музей в Афінах
Стать чоловіча
Посада цар Аргоса[d]
Батько Єгипт
Мати Аргифія[d]
Дружина Гіпермнестра
Діти Абант (цар Аргоса)
Частина від сини Єгипта[d]

Лінке́й (дав.-гр. Λυγκεύς) — напівлегендарний цар Аргоса і Мікен XVI ст. до н. е., батько Абанта.

Виріс у Єгипті, де його батько служив фараону або ж якомусь гіксоському володарю. Прибув до Греції разом з батьком та братами, сватався та одружившся на донці аргоського царя Даная, Гіпермнестрі. Попри наказ батька Гіпермнестра відмовилася вбити нареченого у першу шлюбну ніч, на його захист стали й мешканці Аргоса, тож зрештою тесть віддав йому владу над Мікенами[1].

Згодом, запросивши тестя на гостини, підступно вбив і успадкував владу над всією Арголідою. За іншою версією — обійшлося без вбивства, адже Лінкей в будь-якому разі був єдиним спадкоємцем Даная.

На користь першої версії можуть свідчити наполегливі намагання Лінкея довести права на аргоський престол своїм царським походженням, які відбилися у давньогрецьких міфах. Згідно з ними, Лінкей проголосив себе нащадком легендарного засновника Аргоса Інаха і був єдиним сином Єгипта, який залишився в живих після злочину Данаїд.

Деякі дослідники припускають, що саме Лінкею належить поховальна маска з золота, знайдена Генріхом Шліманом в, так званому, «поховальному колі А» у Мікенах і названа ним «маскою Агамемнона»[2].

За легендою про смерть Даная Лінкею повідомив його власний син Абант, який отримав за цю звістку нагороду від батька, що теж може розглядатися як свідчення про причетність Лінкея до смерті тестя[3].

Королівські титули
Попередник:
Данай
цар Аргоса
{{{роки}}}
Наступник:
Абант


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.29-31
  2. Фёдорова Е. В. Мифы и реальность Древней Греции. — М.: Издательство МГУ, Наука, 2005, с.83
  3. Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.32

Література[ред. | ред. код]