Ліннеїт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ліннеїт
Linneit-Viktoria Müsen NRW D-4545-1-72.jpg
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1],
допоміжний статус: опублікований до 1959 року[d][2]
Хімічна формула Co₃S₄
Nickel-Strunz 10 2.DA.05[3]
Dana 8 2.10.1.1
Ідентифікація
Сингонія Гранецентрована кубічна ґратка[4]
Просторова група кристалографічна група 227d[4]
Інші характеристики
Названо на честь Карл Лінней[5]
CMNS: Ліннеїт на Вікісховищі
Лінеїт

Лінеїт (рос. линнеит; англ. linneite; нім. Linneit m) – мінерал, сульфід кобальту координаційної будови, група шпінелей.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Хімічна формула: Co3S4. Містить(%): Co – 57,96; S – 42,04. Со заміщується Ni, Fe, Cu. Сингонія кубічна. Спайність недосконала. Форми виділення: октаедричні кристали, іноді зернисті масивні агрегати. Густина 4,8-5,0. Твердість 5,5. Колір білий, світло-сірий з рожевим відтінком, часто з жовтою грою кольорів, сіро-сталевий. Блиск металічний. Риса сірувато-чорна. Непрозорий. Крихкий.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Зустрічається в гідротермальних родовищах в асоціації з халькопіритом, піритом, мілеритом. Крупні кристали знайдені у провінції Шаба (Конго-Кіншаса), у районі Зіген (Німеччина), районі Мінерал-Гілл (штат Меріленд, США). Джерело кобальту та нікелю. Порівняно рідкісний.

Відкрив цей мінерал у 1832 році в Швеції французький геолог фр. François Sulpice Beudant. Початково його було названо нім. Koboldin. У 1845 році австрійський вчений Вільгельм Хайдінгер перейменував його на лінеїт на честь видатного шведського ботаніка Карла Ліннея (Carl Linné, латинізоване – Carolus Linnaeus).

Різновиди[ред. | ред. код]

Розрізняють:

  • лінеїт мідний (містить мідь, яка заміщує кобальт),
  • лінеїт нікелистий (полідиміт),
  • лінеїт селенистий (різновид Л., який містить до 5% Se).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]