Лінчук Олександр Титович

Лінчук Олександр Титович
Народження	22 квітня 1925(1925-04-22) с. Розсішки, Верхняцький район, Київська область, УРСР
Смерть	31 серпня 2011(2011-08-31) (86 років) м. Христинівка, Черкаська область,  Україна
Країна	СРСР
Приналежність	Збройні сили СРСР
Рід військ	піхота
Роки служби	1943—1946
Звання	Старший сержант
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Олександр Титович Лінчук (нар. 22 квітня 1925, Розсішки, Верхняцький район, Київська область, УРСР — пом. 31 серпня 2011, Христинівка, Черкаська область, Україна) — Герой Радянського Союзу (1944), учасник німецько-радянської війни.

Життєпис

Олександр Лінчук народився 22 квітня 1925 року в селі Розсішки (нині Уманського району Черкаської області) у багатодітній селянській родині. Українець. Батьки: Тит Устимович та Устинія Антонівна працювали у колгоспі «імені Комінтерна». Батько — машиністом молотарки, мати ходила на ланку. Після закінчення семи класів школи Олександр також пішов працювати прищепчиком на трактор.

З початком німецько-радянської війни відправлений на Кузбас, де став прокатником на одному з металургійних заводів. Коли у 1943 році Олександру виповнилось 18 років одразу ж був мобілізований до лав Червоної армії. З вересня того ж року — на фронтах німецько-радянської війни.

До вересня 1943 року Лінчук був стрільцем 221-го гвардійського стрілецького полку 77-ї гвардійської стрілецької дивізії 61-ї армії Центрального фронту. Відзначився у ході битви за Дніпро. Незважаючи на масований ворожий обстріл, Лінчук переправився через Дніпро в районі села Любеч Чернігівської області і взяв активну участь в боях за захоплення і утримання плацдарму, обладнавши кулеметне гніздо з переправленим Максимом. На другий день, 1 жовтня 1943 року в районі села Усохи Брагінського району Гомельської області Білоруської РСР, склались непрості обставини. На плацдармі залишилась лічена кількість радянських воїнів, німці оточували їх з трьох сторін прострілюючи Дніпро, щоб не допустити підкріплення. У найтяжчий момент, коли затихло і було оточено інше кулеметне гніздо, червоноармієць Лінчук поспішив на підмогу і вогнем зі свого кулемета розсіяв гітлерівців, особисто знищивши близько 20 солдатів і офіцерів противника. За цей час відновили роботу і оточені кулеметники, які разом з Лінчуком відбивши німецьку контратаку німців з великими для них втратами.

У 1946 році в званні старшого сержанта Лінчук був демобілізований. Проживав у Христинівці, працював машиністом в залізничному депо. Помер 31 серпня 2011 року.

Звання та нагороди

15 січня 1944 року Олександру Титовичу Лінчуку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Також нагороджений:

• орденом Леніна
• орденом Вітчизняної війни 1 ступеня
• орденом «За заслуги» ІІІ ступеня
• медалями

Джерела

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382. (рос.)
• Нагородні листи А. Т. Линчука на сайті «Подвиг народа» [Архівовано 14 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
• Они отстояли мир. — Днепропетровск: Промінь, 1985. (рос.)
• Шёл парнишке в ту пору…: герои-комсомольцы в боях за Советскую Украину в годы Великой Отечественной войны 1941—1945 гг. / авт.-сост. В. Н. Немятый и др. — Киев: Молодь, 1985. — 367 с. (рос.)
• О. М. Филь. Герой Советского Союза. Беседы. І книга // Видавничий дім «Фактор». — Харків: 2012 (рос.)