Лінійні кораблі типу «Гельголанд»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лінійні кораблі класу Helgoland
Großlinienschiff Helgoland-Klasse
Bundesarchiv DVM 10 Bild-23-61-09, Linienschiff "SMS Helgoland".jpg
SMS Helgoland. 1911
Служба
Тип/клас Лінійний корабель
Попередній клас Лінкори класу Nassau
Наступний клас Лінкори класу Kaiser
Держава прапора Flag of the German Empire.svgНімецька імперія
Належність War Ensign of Germany (1903-1918).svgКайзерліхе Маріне
Порт приписки Вільгельмсгафен
Верф Howaldtswerke[1], Кіль
Schichau[2] Данціг
Kaiserliche[3] Вільгельмсгафен
AG Weser[4] Бремен
Замовлено 4
Закладено Helgoland 11. 11. 1908
Oldenburg 01. 03. 1909
Ostfriesland 19. 10. 1908
SMS Thüringen 02. 11. 1908
Спущено на воду Helgoland 25. 09. 1909
Oldenburg 30. 06. 1910
Ostfriesland 30. 09. 1909
SMS Thüringen 27. 11. 1909
Прийнятий Helgoland 23. 08 1911
Oldenburg 01. 05. 1912
Ostfriesland 01. 08. 1911
SMS Thüringen 10. 09 1911
Виведений зі складу флоту 05 листопада 1919
Бойовий досвід Перша світова війна
Ютландська битва
Параметри
Тоннаж конструктивна 22.808 т
макс. 24.700 т
Довжина вл 166,5 м
167,2 м
Ширина 28,5 м
Осадка макс. 8,94 м
Бронювання пояс 120–300 мм
палуба 55-80 мм
протиторпедний 30 мм
башти 100–300 мм
каземати 170 мм
передня рубка 100–400 мм
задня рубка 50-200 мм
Технічні дані
Силова установка 15 морських котлів
3×4-циліндрові парові машини
Гвинти 3×чотирилопатеві гребні гвинти ∅ 5,1 м
Потужність 31.258 к.с. (22.990 кВт)
Швидкість макс. 20,8 вузлів (39 км/год)
Озброєння
Артилерія 12×305-мм L/50 (1.020 набоїв)
14×150-мм L/45 (2.100 набоїв)
14×88-мм L/45 (2 зенітні, 2.800 набоїв)
Торпедно-мінне озброєння 6 підводних ТА ⌀ 500-мм • 4 по бортах, 1 ніс, 1 корма, 16 торпед)

Лінійні кораблі класу Helgoland — серія з чотирьох великих лінкорів (нім. Großlinienschiffen) німецької Кайзерліх Маріне — SMS Helgoland[5], SMS Oldenburg[6], SMS Ostfriesland[7], SMS Thüringen[8]. Друга серія модерних лінкорів після класу Nassau і перша, чий головний калібр складався з гармат калібру 305-мм. Вартість побудови даної серії становила 182 млн золотих марок. Кораблі брали участь в усіх великих битвах Першої світової війни і дійшли до її завершення.

Історія[ред.ред. код]

Лінійні кораблі класу Helgoland призначались для заміни трьох старих панцирників берегової оборони класу Siegfried[9] і першого німецького повністю сталевого панцирного корабля SMS Oldenburg[10]. Ця серія німецьких великих лінійних кораблів проектувалась і будувалась одночасно з британськими лінкорами класів St.-Vincent[11] і Neptune[12]. Німецькі лінкори отримали рівноцінну британцям 305-мм артилерію головного калібру і потужнішу середню артилерію (14×150-мм проти 12/20×102-мм).

Озброєння[ред.ред. код]

Вільгельм ІІ відвідує
SMS Oldenburg. 1910
Схема розміщення башт з гарматами основного калібру

На лінкорах вперше встановили 305-мм гармати головного калібру. Це дозволило ненадовго зрівнятись з британськими лінкорами, які 1912 починаючи з класу Orion[13] отримали 343-мм гармати. Однак деякою мірою це компенсувалось більшою початковою швидкістю набою і дальністю стрільби німецьких гармат.

Тоді розміщення башт головного калібру одна над одною вважали таким, що погіршує остійність корабля. Тому шість башт розмістили у формі шестикутника, коли по дві башти стояли по бортах і по одній на носі і кормі. Це дозволяло використовувати під час бою для бортового залпу 8 гармат, для залпів вперед-назад по 6 гармат.

Середня артилерія 14×150-мм гармат розміщувалась у індивідуальних казематах нижче головної палуби, але їх неможливо було застосувати при високих хвилях.

Протимінні 14×88-мм гармати розміщувались у відкритих казематах (4 на носі, 2 кормі) та на палубах надбудов. У час війни їх замінили 88-мм зенітні гармати.

Захист[ред.ред. код]

Панцирний захист з листів Krupp cemented armour, K.C.A. лінійних кораблів класу Helgoland переважав захист британських лінкорів. Товщина основного панцирного поясу приблизно відповідала головному калібру. Вони мали кращу структурну стійкість корпусу, поділ на водонепроникні відділення, причому усі головні механізми були захищені своїми водонепроникними перегородками. Бункери з вугіллям складали додатковий протиторпедний захист, як і у лінкорів класу Nassau. Також в основному був повторений розподіл товщин панцирних листів по довжині корпусу.

Силовий привід[ред.ред. код]

SMS Ostfriesland

На лінкорах знову встановили три 4-циліндрові парові машини, що приводили в дію чотирьохлопатеві гвинти діаметром 5,1 м. Розміщення башт головного калібру обмежило розмір машинного відділення, котелень. Два послідовно розташовані стерна забезпечували малий радіус розвороту. При випробовуваннях кораблі даної серії розвинули різну швидкість — 20,8 вузлів (SMS Helgoland) — 21,3 вузлів (SMS Oldenburg). Під час війни у топках парових котлів встановили додаткові форсунки для розприскування нафти, що дозволило збільшити швидкість на 0,5 вузлів при одночасному зменшенні дальності плавання.

Застосування[ред.ред. код]

Бомбардування SMS Ostfriesland. 1921
Загибель SMS Ostfriesland після бомбардувань. 1921

Лінійні кораблі класу Helgoland разом з лінкорами класу Nassau формували І ескадру Флоту відкритого моря і брали участь у більшості бойових операцій. У Ютландській битві SMS Helgoland отримав попадання 380-мм набою, що нанесло незначні пошкодження. На SMS Oldenburg попадання набою середньої артилерії не завдало шкоди корпусу, але принесло загибель 8 і поранення 14 моряків. SMS Thüringen залишився неушкодженим, потопивши своїм вогнем панцирний крейсер HMS Black Prince[14]. SMS Ostfriesland у битві не зазнав пошкоджень, але при поверненні підірвався на міні, через що з великими труднощами дібрався до Вільгельмсгафен.

Після завершення війни лінкори даного класу, як застарілі, не були інтерновані у Скапа-Флоу з найновішими кораблями Кайзерліхе Маріне, але вони були не надто давньої конструкції, тому підлягали знищенню.

  • SMS Helgoland передали Великій Британі, де його 1924 чи 1921 порізали на брухт
  • SMS Oldenburg передали Японії, яка продала його 1921 Британії для порізки на брухт
  • SMS Ostfriesland передали США, де затонув 1921 як ціль для бомбардувань
  • SMS Thüringen передали Франції, де використовували за ціль для артилерійських стрільб, 1922 порізали на металобрухт, хоча значну частину корабля затопили біля Лор'ян.

Джерела[ред.ред. код]

  • Breyer, Siegfried: Schlachtschiffe und Schlachtkreuzer 1905–1970. J. F. Lehmanns Verlag, München 1970, ISBN 3-88199-474-2, стор. 287 (нім.)
  • Gröner, Erich / Dieter Jung / Martin Maass: Die deutschen Kriegsschiffe 1815–1945. Band 1: Panzerschiffe, Linienschiffe, Schlachtschiffe, Flugzeugträger, Kreuzer, Kanonenboote, Bernard & Graefe Verlag, München 1982, ISBN 3-7637-4800-8, стор. 48 (нім.)
  • Ulrich Israel, Jürgen Gebauer: Panzerschiffe um 1900. 2. Aufl. Brandenburger Verlagshaus, Berlin 1998, ISBN 3-327-01073-0 (нім.)
  • Jane's Kriegsschiffe des 20. Jahrhunderts. Bechtermünz, Augsburg 1997, ISBN 3-86047-592-4 (нім.)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]