Лінійні кораблі типу «Сент-Вінсент»
 Головний корабель типу, «Сен-Вінсент» на стоянці, 1910 рік
| |
| Проєкт | |
|---|---|
| Назва: | St Vincent-class battleship |
| Оператори: |
.svg){kind=small} Велика Британія |
| Попередник: | Лінійні кораблі типу «Беллерофон» |
| Наступник: | «Нептун» |
| Будівництво: | 1907-1910 |
| У експлуатації: | 1910–1922 |
| Заплановано: | 3 |
| Побудовано: | 3 |
| Втрачено: | 1 |
| Віддано на брухт: | 2 |
| Основні характеристики | |
| Водотоннажність: | 19,700 т (нормальна) |
| Довжина: | 163,4 м |
| Ширина: | 25,7 м |
| Осадка: | 8,5 м |
| Потужність: | 18 300 кВт (24,500к.с.) |
| Двигуни: | 2 турбіни |
| Швидкість: | 21вузла |
| Дальність плавання: | 6900 морських миль (12,800 км) при швидкості 10 вузлів |
| Екіпаж: | 755-835 |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: |
|
Лінійні кораблі типу «Сен-Вінсент» — три дредноути, побудованих для Королівського флоту в першому десятилітті 20-го століття.
Конструкція[ред. | ред. код]
Фактично являли собою вдосконалений попередній тип «Беллерофон» з новими гарматами головного калібру з подовженим стволом, дещо посиленим бронюванням що призвело до певного зростання розмірів. (довжини на 3 м. та водотоннажності на 600 тон).[1]
Представники[ред. | ред. код]
| Назва | Будівництво | Закладений | Спущений на воду | Вступив у стрій | Доля |
|---|---|---|---|---|---|
| Сент-Вінсент HMS St Vincent |
Портсмут | 30 грудня 1907 року | 10 вересня 1908 року | 3 травня 1910 року | Зданий на злам 1 грудня 1921 року |
| Коллінгвуд HMS Collingwood |
Девонпорт | 3 лютого 1908 року | 7 листопада 1908 року | 12 квітня 1910 року | Зданий на злам 12 грудня 1920 року |
| Венгард HMS Vanguard |
Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернесс | 2 квітня 1908 року | 22 лютого 1909 року | 1 березня 1910 року | Вибухнув та затонув у Скапа-Флоу 9 липня 1917 року |
Служба[ред. | ред. код]
Кораблі-побратими провели всю свою кар'єру в Домашньому та Великому флотах. Крім участі у Ютландській битві у травні 1916 р., а також безрезультатній операції 19 серпня того ж року, коли німецький флот знову виходив у море, їхня служба під час Першої світової війни загалом складалася зі звичайного патрулювання та навчання в Північному морі[2].
«Венгард» був знищений у 1917 році вибухом власних боєприпасів, екіпаж майже повністю загинув[3]. Два кораблі, які залишилися, застаріли до кінця війни в 1918 році і перебували або в резерві, або використовувалися як навчальні кораблі, перш ніж були продані на металобрухт на початку 1920-х років. Чимало матеріалів з «Венгарда» було піднято перш ніж його оголосили місцем військового поховання[4]. З 2002 року воно було визначено як контрольоване місце відповідно до Закону про охорону військових останків 1986 року, і занурення на затонулий корабель взагалі заборонено.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Burt, R. A. (1986). British battleships of World War One. Annapolis, Md.: Naval Institute Press. с. 76. ISBN 0-87021-863-8. OCLC 14224148.
- ↑ Brady, Mark (September 2014). "HMS Collingwood War Record" Part Two. Warship. Т. 177. с. 19—24. ISSN 0966-6958.
- ↑ HMS Vanguard People : Scapa Flow Wrecks. www.scapaflowwrecks.com. Процитовано 28 вересня 2022.
- ↑ navaltoday (20 січня 2017). New light is shed on disastrous Royal Navy explosion in Scapa Flow. Naval Today (амер.). Процитовано 28 вересня 2022.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про військові кораблі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |