Лінійні кораблі типу «Шарнхорст»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Клас Scharnhorst
Scharnhorst-Klasse
Bundesarchiv DVM 10 Bild-23-63-01, Schlachtschiff "Gneisenau".jpg
Gneisenau. 1939
Служба
Тип/клас Лінійний корабель - лінійний крейсер
Держава прапора War Ensign of Germany (1938-1945).svgТретій Райх
Верф Deutsche Werke[de], Кіль
Закладено Scharnhorst липень 1935 • 6 травня 1935
Спущено на воду Scharnhorst 3 жовтня 1936 • Gneisenau 8 грудня 1936
Введено в експлуатацію Scharnhorst 7 січня 1939 • Gneisenau 21 травня 1938
Статус Scharnhorst 26 грудня 1943 затонув у Баренцевому морі • Gneisenau 27 березня 1945
Параметри
Довжина 234,9 м
Ширина 30,0 м
Осадка 9,9 м
Бронювання Борт

Панцирна Верхня Башти Протиторпедне Передня бойова рубка Задня рубка

Технічні дані
Силова установка 12 котлів Deschimag[de], 3 турбіни Brown, Boveri & Cie.
Гвинти 3 трилопатеві ⌀ 4,8 м
Потужність 165.930 к.с. ( 122.041кВт)
Швидкість max. 31,5 вуз. (58 км/год.)
Автономність плавання миль ( км)(при - вузлах ( км/год.))
Екіпаж 1.669 - 1.840 чол.
Озброєння
Артилерія 9 × 280 мм L/54,5 (1.350 набоїв)

12 × 150 мм L/55 (1.800 набоїв) 14 × 105 мм L/65 (5.600 набоїв) 16 × 37 мм L/83 (96.000 набоїв) 38 × 20 мм (76.000 набоїв)

Лінкори класу Scharnhorst (нім. Schlachtschiff Scharnhorst-Klasse) були першими лінійними кораблями, збудованими у Німеччині після Першої світової війни. Було збудовано два кораблі даного класу - "Scharnhorst" і "Gneisenau", чиє озброєння 280-мм гарматами більше відповідало класу лінійних крейсерів. Вони були названі на честь двох Великих крейсерів Першої світової війни SMS Scharnhorst і SMS Gneisenau, що прославились у битвах під Коронелем і біля Фолклендів.

Історія[ред.ред. код]

Scharnhorst
Gneisenau

Після закладення важких крейсерів класу Deutschland було вирішено збудувати 2 більших корабля "D" і "E", чия заявлена водотоннажність 18.000–19.000 т начебто відповідала умовам, як і гармати головного калібру. У відповідь на будівництво Францією двох лінкорів класу «Дюнкерк» Гітлер у липні 1934 оголосив, що нові кораблі будуть мати водотоннажність до 26.000 т і три башти головного калібру. Будівництво "Scharnhorst" було перерване заради закладення через рік нового корпусу за новим проектом, чиї параметри були погоджені у німецько-британській угоді про флот від 18 червня 1935 р. За ним співвідношення флотів[de] встановлювалось у відношенні 1:3 на користь Британії.

Силова установка[ред.ред. код]

Спочатку планували встановлювати дизелі, як і на крейсерах класу Deutschland, що дозволяло збільшити дальність, потужність при однакових розмірах корабля, але потужні дизелі компанії MAN ще випробовувались і тому вирішили встановити парові турбіни високого тиску завдяки використанню перегрітої пари температурою близько 400°. Це вимагало нових матеріалів, конструкцій, досвід використання яких припав на час війни.

Озброєння[ред.ред. код]

Через небажання викликати невдоволення Британії на кораблях встановлювали 280-мм гармати, як і на класі "Дойчланд", з збільшенням довжини дула з 52 до 54,5 калібру. Барбети кораблів спроектували так, що на них можна було встановити башту з 3×280-мм гарматами, чи 2×380-мм. Гармати мали високу початкову швидкість набоїв з великою дальністю і точністю стрільби. У червні 1940 "Scharnhorst" потопив британський авіаносець "HMS Glorious (77)" на відстані стрільби 24 км, що було найбільшою відстанню влучної стрільби по рухомій цілі 2-ї світової війни. Заміна на 380-мм гармати передбачалась на 1940/41 роки.

Захист[ред.ред. код]

Панцирний захист лінкору виконали за принципом "Все або нічого". Товщина панцирної палуби становила 50 мм і 95 мм у центральній частині. Вертикальний захист бортів у центральній становив 350 мм, що перевершувало захист наступних лінкорів класу "Bismarck". До корми й носа він зменшувався до 150 мм. За основною лінією захисту знаходилась наступна лінія 45 мм протиторпедного захисту. У той час надбудови були позбавлені захисту.

Scharnhorst[ред.ред. код]

Scharnhorst. 1939
Докладніше: Scharnhorst (1936)

Вартість будівництва Scharnhorst склала 143.471.000 Райхсмарок. Вже у липні-серпні 1939 лінкор зазнав перебудови, отримавши «Атлантичний форштевень». 18-20 лютого 1940 вперше взяв участь у операції Nordmark біля Норвегії. В операції «Weserübung» належав до 1 бойової групи, якій належало висадити десант у Нарвіку. 6 квітня 1940 разом з «Gneisenau» і 10 есмінцями вийшов у море і через 3 дні досягнув Нарвіка, де здійснював з моря захист висадки десанту. Вступив у перестрілку з британським лінійним крейсером HMS Renown.

В операції «Juno» 7 червня 1940 з третього залпу вразив авіаносець HMS Glorious. Вже тонучий есмінець супроводу HMS Acasta випустив віялом залп торпед, одна з яких попала біля задньої башти. Загинуло 48 моряків, Scharnhorst отримав пробоїну 12 м завдовжки і 5 м висотою. Через знаходження на віддалі 100 миль англійського конвою адмірал Вільгельм Маршалл розпорядився припинити операцію. Наступного дня Scharnhorst у Лофіорді[de] став на ремонт.

В операції «Берлін» Scharnhorst разом з Gneisenau у січні 1941 вдалось прорватись до Атлантики, де лінкор затопив 8 транспортних кораблів загальним тоннажем 50.000 брт, після чого 22 березня 1941 прибув до Бреста.

Scharnhorst. 1939

Операція «Cerberus» полягала у поверненні до Німеччини Scharnhorst, Gneisenau і Prinz Eugen через пролив Ла-Манш (11-13 лютого 1942). Scharnhorst двічі підірвався на мінах. Біля гирла Шельди у нього зупинились машини і він певен час стояв непорушним. Біля острова Терсхеллінг (Фризькі острови) отримав нові пошкодження, але дійшов до Вільгельмсгафен, де знаходився на ремонті 8 місяців. 6 вересня 1943 без втрат взяв участь у операції «Sizilien» по атаці на Баренцбург, Лонг'їр на Шпіцбергені. Поміж 16:00 і 17:00 він був знову атакований лінкором Duke of York, який витратив 446 набаїв 356-мм, и 686 набоїв 133-мм. .

У ході операції «Ostfront» Scharnhorst з 5 есмінцями атакував арктичний конвой JW 55B. Scharnhorst в умовах північної ночі йшов з виключеним радаром задля уникнення раннього виявлення. Атака британських кораблів стала для нього несподіванкою. о 9:30 з відстані 12 км по ньому відкрили вогонь крейсери HMS Belfast, HMS Sheffield, HMS Norfolk[de]. Один з набоїв пошкодив радар, без якого було неможливо вести стрільбу на далекій відстані, і Scharnhorst почав відходити. Поміж 16:00 і 17:00 був атакований лінкором Duke of York, який витратив 446 набоїв 356-мм і 686 набоїв 133-мм. Через пошкодження машинного відділення Scharnhorst втратив хід, ставши легкою мішенню для торпед. О 19:30 він був вражений останньою торпедою, а через 15 хвилин передню частину розірвав сильний вибух, після якого він до 20:30 затонув. Загинуло 1.968 моряків (врятовано 36). Загалом він отримав понад 13 попадань 356-мм набоїв, 14 торпедних. Корпус корабля на глибині 300 м віднайшли у вересні 2000 р.

Gneisenau[ред.ред. код]

Gneisenau. 1939

Багато в чому історія Gneisenau повторяє історію Scharnhorst, адже у більшості операцій вони діяли спільно. Під час операції "„Weserübung" у квітні 1940 Gneisenau отримав пошкодження від лінійного крейсера HMS Renown. У операції "Juno" 20 червня 1940 отримала пошкодження носової частини після торпедування підводним човном Clyde. Після ремонту 25 липня повернувся до Кіля, причому під час повернення випущена у Gneisenau торпеда британського підводного човна Swordfish потопила торпедний човен Luchs. Ремонт у корабельні Кіля тривав до 14 листопада 1940 р.

Gneisenau у доку Бреста. Квітень 1941
Gneisenau у доку Кіля. Березень 1942
Gneisenau в Гдині

При спробі прориву до Атлантики разом з Scharnhorst 28 грудня 1940 Gneisenau отримав пошкодження, через що операцію відмінили. Після ремонту до 2 січня 1941 в ході операції "Berlin" кораблям вдалось вийти в Атлантику. Gneisenau потопив 13 кораблів загальним тоннажем 66.500 брт, після чого 22 березня прибув до Бреста, де його поставили у сухий док. 30/31 березня і 4 квітня бомбардування доку ледь не завершились пошкодженням Gneisenau, який перевели до гавані. 6 квітня 1941 торпедоносець Bristol Beaufort[de] 22 ескадрильї RAF випустив торпеду, що попала біля задньої башти. Лінкор набрав 3000 т води і нахилився на 2° на правий борт. Для ремонту корабель знову помістили у сухий док. У ніч 9/10 квітня під час бомбардування отримує 4 попадання бомбами. Дві не пробили панцирної палуби, а дві пошкодили правий борт. Після цього було вирішено встановити на Gneisenau додаткові 14×20 мм зенітних гармат і 6 торпедних апаратів. Ремонт тривав до січня 1942 р. Подальші бомбові атаки доку не мали наслідків.

11-13 лютого 1942 в ході операції "Cerberus" при прориві через Ла-Манш Gneisenau отримав незначні пошкодження після підриву морської міни і був поставлений у плавучий док Deutschen Werke. Ремонт планували завершити за 2 тижні і тому боєприпаси з корабля не вивантажували. У ніч 26/27 лютого 1942 під час бомбардування бомба пробила верхню палубу і вибухнула на панцирній неподалік порохової камери вежі А, де загорілись і вибухнули набої. Вежу вирвало з барбету і вибухова хвиля пошкодила палубу, поворотний механізм башти. Загинуло 112 моряків. Зранку стало зрозуміло, що носова частина корабля непридатна для використання. 4 квітня 1942 Gneisenau разом з лінкором SMS Schlesien[en] і криголамом своїм ходом дійшов до Готенгафен. Там його планували видовжити на 10 м і озброїти 6×380-мм гарматами. Після розпорядження Гітлера по забороні використання великих кораблів у лютому 1943 всі роботи припинили. Готові башти передали до берегової артилерії Нідерландах і Норвегії. До початку 1945 Gneisenau стояв замаскований. 27 березня 1945 його посадили на ґрунт перед входом до порту як блокшив. У вересні 1951 його підняли і порізали на металобрухт.

Батарея 150-мм гармат на данському острові Зеланд була виведена із збройних сил 2000 і передана до музею. У Данії 1944 почали готувати дві позиції для 380-мм башт.

Джерела[ред.ред. код]

Башта у форті Орланд. Норвегія
Башта з 150-мм гарматами. Данія
  • Bredemeier, Heinrich: Schlachtschiff Scharnhorst, Heyne Verlag, ISBN 3-453-87095-6 (нім.)
  • Grewe, Uwe: Schlachtschiff Scharnhorst – Ende im Nordmeer 1943, Schiffe-Menschen-Schicksale, Band 84/85 (нім.)
  • Gröner, Erich / Dieter Jung / Martin Maass: Die deutschen Kriegsschiffe 1815–1945. Band 1: Panzerschiffe, Linienschiffe, Schlachtschiffe, Flugzeugträger, Kreuzer, Kanonenboote, Bernard & Graefe, München 1982, ISBN 3-7637-4800-8 (нім.)
  • Jacobsen, Alf R.: Die Scharnhorst – Untergang und Entdeckung des legendären Schlachtschiffs. Ullstein Verlag 2004, ISBN 3-550-07594-4 (нім.)
  • Koop, Gerhard / Klaus-Peter Schmolke: Die Schlachtschiffe der Scharnhorst-Klasse. Bernard & Graefe Verlag, Bonn 1991, ISBN 3-7637-5892-5 (нім.)
  • Watts, A. J.: Der Untergang der Scharnhorst – Kampf um die Rußland-Konvois 1943, Motorbuch Verlag Stuttgart, ISBN 3-87943-384-4 (нім.)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]