Лінійні крейсери типу «G3»
| Проєкт | |
|---|---|
| Назва: | G-3 class battlecruisers |
| Заплановано: | 4 |
| Побудовано: | 0 |
| Скасовано: | 4 |
| Основні характеристики | |
| Тип: | Лінійний крейсер |
| Водотоннажність: |
|
| Довжина: | 260,9 м |
| Ширина: | 32,3 м |
| Осадка: | 10,9 м |
| Двигуни: |
|
| Швидкість: | 32 вузли |
| Дальність плавання: | 7 000 миль на швидкості 16 вузлів |
| Екіпаж: | 1 716 |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: |
|
Лінійні крейсери G3 були класом лінійних крейсерів, запланованих до Королівським флотом після закінчення Першої світової війни у відповідь на програми розширення військово-морського флоту Сполучених Штатів і Японії.
Конструкція[ред. | ред. код]
Чотири кораблі цього типу були б більшими, швидшими та сильніше озброєними, ніж будь-який існуючий лінкор (хоча кілька проектованих кораблів інших держав були б більшими). G3 вважалися справжніми «швидкими лінкорам», оскільки вони були добре збалансованими конструкціями з відповідним розмірам захистом. Незважаючи на це, цей клас був офіційно позначений як «лінійний крейсер» через їхню вищу швидкість і меншу вогневу міць і броню порівняно з запланованою конструкцією лінкора класу N3. На G3 було дев'ять 406 гармат і, як очікувалося, його швидкість мала досягти 32 вузли, тоді як N3-ті мали отримати дев’ять 457 мм гармат на тій же водотоннажність за рахунок меншої швидкості.[1]
З метою обмеження площі бронювання для утримання розмірів кораблів у межах, які б дозволяли йому проходити Суецький канал, артилерію головного калібру сконцентрували у тоді нових для Королівського флоту тригарматних баштах. Крім того, вони всі були згруповані у носовій частині корабля.[2]
Замовлення та скасування[ред. | ред. код]
Проект G3 був схвалений Комітетом Адміралтейства 12 серпня 1921 року. Замовлення були розміщені в жовтні, але були призупинені в середині листопада незабаром після початку Вашингтонської військово-морської конференції, угода за результатами якої обмежила розміри лінкорів та фактично запровадила мораторій на будівництво нових кораблів. Замовлення були скасовані в лютому 1922 року після ратифікації Вашингтонського військово-морського договору, який обмежував будівництво кораблів водотоннажністю більше 35 000 тон.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Roberts, John, January 16- (1976). British battleships of World War Two : the development and technical history of the Royal Navy's battleships and battlecruisers from 1911 to 1946. Annapolis: Naval Institute Press. с. 93—95. ISBN 0-87021-817-4. OCLC 2765218.
- ↑ Roberts, John, January 16- (1976). British battleships of World War Two : the development and technical history of the Royal Navy's battleships and battlecruisers from 1911 to 1946. Annapolis: Naval Institute Press. с. 127. ISBN 0-87021-817-4. OCLC 2765218.
- ↑ Johnston, Ian (2015). Clydebank battlecruisers : forgotten photographs from John Brown's shipyard. Annapolis, Md. с. 78—79. ISBN 978-1-84832-113-7. OCLC 1117339543.
| |||||||||||||||||||||||||||||||
