Лінія Бейкерлоо

Лінія Бейкерлоо
Лінія Бейкерлоо
Країна	Велика Британія
Кінцеві станції	Херроу-енд-Велдстоун і Елефант-енд-Касл
Сайт	tfl.gov.uk/tube/route/bakerloo/
Рік відкриття	10 березня 1906
Оператори	Transport for London
Протяжність	23,2 км
Ширина колії	європейська колія
Мапа лінії

Лінія Бейкерлоо (Бейкерлу; англ. Bakerloo line) — сьома за рахунком лінія Лондонського метрополітену, сполучає Герроу-енд-Велдстон у передмісті північно-західного Лондона через Вест-Енд з Елефант-енд-Касл на півдні Лондона. На схемах позначається коричневим кольором. Лінія налічує 25 станцій, з яких 15 підземних, довжина — 23.2 km. Підземні дільниці прокладені у тунелях глибокого закладення. Своє ім'я лінія отримала при злитті назв двох великих станцій, через які вона проходить: «Бейкер-стріт» і « Ватер Лоо». За річним пасажирообігом Бейкерлоо посідає дев'яте місце серед ліній лондонського метрополітену: річний пасажирообіг на лінії в середньому становить 111 млн.

Наземна дільниця від станції «Квінс-парк» прямує паралельно залізниці Вест-Кост - головної залізничної магістралі Великої Британії, що сполучає Лондон з Глазго і Единбургом.

Рухомий склад

На момент відкриття на лінії експлуатувалися електропотяги серії 1906 (серія позначає рік, в який дана модель була сконструйована), після продовження на лінії були додатково введені потяги серії 1914 (всього 12 вагонів). До моменту продовження лінії на північ від станції «Квін'с-парк» на заводі «Metro Cammell» у Бірмінгемі було вироблено 72 вагона серії Вотфорд Джоїнт. Однак вони розвивали невелику швидкість, не були обладнані пневматичними приводами дверей і в експлуатації показали себе ненадійними, тому незабаром були замінені на потягии серії «стандарт»^[en]. До 1986 року на лінії експлуатувалися потяги серій 1938 1949 1959. На кінець 2010-х на лінії Бейкерлоо експлуатуються потяги тільки серії 1972.

Депо

Лінія Бейкерлоо на кінець 2010-х обслуговується трьома депо:

головне депо в Стоунбрідж-парк, відкрите 9 квітня 1978 року на місці колишньої електростанції British Rail,
депо в Лондон-роуд (між Елефант-енд-Касл та Ламбет-Норт)
Мале депо на північ від Квін'с-парк, побудоване в 1915 році.

Станції

Станції	Відкрито^[2]	Додаткова інформація
Герроу-енд-Велдстон	01917-04-1616 квітня 1917	Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984
Кентон	01917-04-1616 квітня 1917	Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984
Саут-Кентон	01933-07-033 липня 1933	Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984
Норт-Вемблі	01917-04-1616 квітня 1917	Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984
Вемблі-Сентрал	01917-04-1616 квітня 1917	Відкрито як «Вемблі-Сентрал-фор-Садбері». Перейменовано: 5 липня 1948. Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984
Стоунбрідж-парк	01917-08-011 серпня 1917
Гарлсден	01917-04-1616 квітня 1917
Віллесден-джанкшен	01915-05-1010 травня 1915
Кенсал-Грін	01916-10-011 жовтня 1916
Квінс-парк	01915-02-1111 лютого 1915
Кілберн-парк	01915-01-3131 січня 1915
Меїда-Веїл	01915-06-066 червня 1915
Ворик-авеню	01915-01-3131 січня 1915
Паддінгтон ( потяги до Лондон-Хітроу)	01913-12-011 грудня 1913
Еджвар-роуд	01907-06-1515 червня 1907
Мерілебон	01907-03-2727 березня 1907	Відкрито як Грейт-сентрал. Перейменовано 15 квітня 1917
Бейкер-стріт	01906-03-1010 березня 1906
Ріджентс-парк	01906-03-1010 березня 1906
Оксфорд-серкус	01906-03-1010 березня 1906
Пікаділлі-серкус	01906-03-1010 березня 1906
Чарінг-кросс	01906-03-1010 березня 1906	Відкрито як «Трафальгар-сквер». Перейменовано 1 травня 1979.^[3]
Ембанкмент	01906-03-1010 березня 1906	Відкрито як «Чарінг-кросс». Перейменовано 12 вересня 1976^[3]
Ватерлоо	01906-03-1010 березня 1906
Ламбет-Норт	01906-03-1010 березня 1906	Відкрито як «Кеннінгтон-роуд». Перейменовано на «Вестмінстр-брідж-роуд»: 5 серпня 1906, Перейменовано на Ламбет-Норт: 15 квітня 1917
Елефант-енд-Касл	01906-08-055 серпня 1906

Мапа

Станції лінії Бейкерлоо лондонського метрополітену

Примітки

↑ Bakerloo line celebrates Centenary in Edwardian style — 2006.
↑ Rose, Douglas (1999). The London Underground, A Diagrammatic History. London: Douglas Rose/Capital Transport. ISBN 978-1-85414-219-1. OCLC 59556887.
↑ ^а ^б Forgotten Stations of Greater London by J.E.Connor and B.Halford

Посилання

Bakerloo line facts. Transport for London. Архів оригіналу за 28 грудня 2010. Процитовано 11 липня 2008.
Bakerloo Line Underground Stations – Facts, Trivia And Impressions. 24 грудня 2012. Архів оригіналу за 25 січня 2013. Процитовано 4 лютого 2013.
Bakerloo Line. Clive's UndergrounD Line Guides. Архів оригіналу за 16 червня 2008. Процитовано 11 липня 2008.

Це незавершена стаття про метрополітен.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[[https://tfl.gov.uk/info-for/media/press-releases/2006/march/bakerloo-line-celebrates-centenary-in-edwardian-style_Bakerloo_line_celebrates_Centenary_in_Edwardian_style]<span_class="wef_low_priority_links">_—_2006.</span><div_style="display:none"></div>-1] Bakerloo line celebrates Centenary in Edwardian style — 2006.

[rose-2] Rose, Douglas (1999). The London Underground, A Diagrammatic History. London: Douglas Rose/Capital Transport. ISBN 978-1-85414-219-1. OCLC 59556887.

[ReferenceA-3] а ^б Forgotten Stations of Greater London by J.E.Connor and B.Halford

[1]

[2]

[3]