Лінія Бейкерлоо
| Лінія Бейкерлоо | |
 | |
 | |
| Названо на честь | Бейкер-Стріт і Ватерлоо |
|---|---|
| Держава |
 Велика Британія |
| Адміністративна одиниця | Лондон |
| Історичне графство | Міддлсекс |
| Зазвичай використовуваний транспортний засіб | London Underground 1972 Stockd і London Underground 1959 Stockd |
| Шістнадцятковий триплет кольору | 894E25 |
| Оператор | Transport for Londond |
| Дата офіційного відкриття | 10 березня 1906[1] |
| Ширина колії | європейська колія (1435 мм) |
| Залізничне депо | Stonebridge Park Depotd |
| Початкова чи кінцева точка | Елефант-енд-Касл і Херроу-енд-Велдстоун |
| Довжина або відстань | 23,2 км |
 | |
| Файл KML | Template:Attached KML/Bakerloo lined |
| Маршрутна карта | Template:Bakerloo line RDTd |
| Тип електрифікації | 630 V DC railway electrificationd |
| Стан використання | використовуєтьсяd |
| Номер залізничної лінії | Bakerloo |
 | |
| Офіційний сайт(англ.) | |
 Лінія Бейкерлоо у Вікісховищі | |
Координати: 51°35′33″ пн. ш. 0°20′08″ зх. д. / 51.59250000002777625° пн. ш. 0.335556000028° зх. д.
Лінія Бейкерлоо (Бейкерлу; англ. Bakerloo line) — сьома за рахунком лінія Лондонського метрополітену, сполучає Герроу-енд-Велдстон у передмісті північно-західного Лондона через Вест-Енд з Елефант-енд-Касл на півдні Лондона. На схемах позначається коричневим кольором. Лінія налічує 25 станцій, з яких 15 підземних, довжина — 23.2 km. Підземні дільниці прокладені у тунелях глибокого закладення. Своє ім'я лінія отримала при злитті назв двох великих станцій, через які вона проходить: «Бейкер-стріт» і « Ватер Лоо». За річним пасажирообігом Бейкерлоо посідає дев'яте місце серед ліній лондонського метрополітену: річний пасажирообіг на лінії в середньому становить 111 млн.
Наземна дільниця від станції «Квінс-парк» прямує паралельно залізниці Вест-Кост - головної залізничної магістралі Великої Британії, що сполучає Лондон з Глазго і Единбургом.
Рухомий склад[ред. | ред. код]
На момент відкриття на лінії експлуатувалися електропотяги серії 1906 (серія позначає рік, в який дана модель була сконструйована), після продовження на лінії були додатково введені потяги серії 1914 (всього 12 вагонів). До моменту продовження лінії на північ від станції «Квін'с-парк» на заводі «Metro Cammell» у Бірмінгемі було вироблено 72 вагона серії Вотфорд Джоїнт. Однак вони розвивали невелику швидкість, не були обладнані пневматичними приводами дверей і в експлуатації показали себе ненадійними, тому незабаром були замінені на потягии серії «стандарт»[en]. До 1986 року на лінії експлуатувалися потяги серій 1938 1949 1959. На кінець 2010-х на лінії Бейкерлоо експлуатуються потяги тільки серії 1972.
Депо[ред. | ред. код]
Лінія Бейкерлоо на кінець 2010-х обслуговується трьома депо:
- головне депо в Стоунбрідж-парк, відкрите 9 квітня 1978 року на місці колишньої електростанції British Rail,
- депо в Лондон-роуд (між Елефант-енд-Касл та Ламбет-Норт)
- Мале депо на північ від Квін'с-парк, побудоване в 1915 році.
Станції[ред. | ред. код]
| Станції | Фото | Відкрито[2] | Додаткова інформація |
|---|---|---|---|
Герроу-енд-Велдстон   |
 |
16 квітня 1917 | Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984 |
| Кентон |
 |
16 квітня 1917 | Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984 |
| Саут-Кентон |
 |
3 липня 1933 | Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984 |
| Норт-Вемблі |
 |
16 квітня 1917 | Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984 |
| Вемблі-Сентрал |
 |
16 квітня 1917 | Відкрито як «Вемблі-Сентрал-фор-Садбері». Перейменовано: 5 липня 1948. Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984 |
| Стоунбрідж-парк |
 |
1 серпня 1917 | |
| Гарлсден |
 |
16 квітня 1917 | |
| Віллесден-джанкшен |
 |
10 травня 1915 | |
| Кенсал-Грін |
 |
1 жовтня 1916 | |
| Квінс-парк |
 |
11 лютого 1915 | |
| Кілберн-парк |  |
31 січня 1915 | |
| Меїда-Веїл |  |
6 червня 1915 | |
| Ворик-авеню |  |
31 січня 1915 | |
Паддінгтон ( потяги до Лондон-Хітроу) |
 |
1 грудня 1913 | |
| Еджвар-роуд | _building.JPG){kind=small} |
15 червня 1907 | |
| Мерілебон |
 |
27 березня 1907 | Відкрито як Грейт-сентрал. Перейменовано 15 квітня 1917 |
| Бейкер-стріт |  |
10 березня 1906 | |
| Ріджентс-парк |  |
10 березня 1906 | |
| Оксфорд-серкус |  |
10 березня 1906 | |
| Пікаділлі-серкус |  |
10 березня 1906 | |
| Чарінг-кросс |
 |
10 березня 1906 | Відкрито як «Трафальгар-сквер». Перейменовано 1 травня 1979.[3] |
| Ембанкмент |  |
10 березня 1906 | Відкрито як «Чарінг-кросс». Перейменовано 12 вересня 1976[3] |
| Ватерлоо |
 |
10 березня 1906 | |
| Ламбет-Норт |  |
10 березня 1906 | Відкрито як «Кеннінгтон-роуд». Перейменовано на «Вестмінстр-брідж-роуд»: 5 серпня 1906, Перейменовано на Ламбет-Норт: 15 квітня 1917 |
| Елефант-енд-Касл |
 |
5 серпня 1906 |
Мапа[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bakerloo line celebrates Centenary in Edwardian style — 2006.
- ↑ Rose, Douglas (1999). The London Underground, A Diagrammatic History. London: Douglas Rose/Capital Transport. ISBN 978-1-85414-219-1. OCLC 59556887.
- ↑ а б Forgotten Stations of Greater London by J.E.Connor and B.Halford
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лінія Бейкерлоо |
- Bakerloo line facts. Transport for London. Архів оригіналу за 28 грудня 2010. Процитовано 11 липня 2008.
- Bakerloo Line Underground Stations – Facts, Trivia And Impressions. 24 грудня 2012. Архів оригіналу за 25 січня 2013. Процитовано 4 лютого 2013.
- Bakerloo Line. Clive's UndergrounD Line Guides. Архів оригіналу за 16 червня 2008. Процитовано 11 липня 2008.
|
Це незавершена стаття про метрополітен. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |