Лінія Цезаря С

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лінія Цезаря С (нім. Caesar C Linie) — одна з основних оборонних ліній у системі німецьких фортифікаційних споруд під загальною назвою Зимова лінія в Центральній Італії в роки Другої світової війни.

Зміст[ред.ред. код]

Лінія Цезаря С була останнім рубежем позаду лінії Бернхардта перед Римом у цій фортифікаційній системі й простягалася від західного узбережжя Італії біля Остіа, через Альбанські гори південніше столиці країни, далі від Вальмонтоне до Авеццано і до Пескара на адріатичному берегу Італії. Рубіж лінії Цезаря мав позаду західної гілки укріплень додаткову лінію оборони — так звану «Римську маневрову лінію», що проходила північніше Риму.

По мірі поступового просування союзних військ фельдмаршала Александера на Італійському театрі дій лінія Цезаря С стала грати вирішальну роль у планах оборони німецьких військ.

30 травня 1944, після початку операції «Діадема» і прориву американських військ 5-ї армії генерала М.Кларка з плацдарму біля Анціо, союзники прорвали укріплені позиції німецьких військ 14-ї польової армії генерал-полковника Е.фон Маккензена.

2 червня лінія Цезаря С впала й шлях на Рим був відкритий. Відступаючі війська Вермахту відступили на наступний рубіж — лінію Тразімено, де після перегрупування та підходу резервів, 14-та армія у взаємодії з 10-ю армією Г. фон Фітингоф стримували подальший наступ союзників і своїми діями дали можливість основним силам Головнокомандування Вермахту «Південний Захід» перейти до оборони на головному рубежі Готської лінії.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Clark, Lloyd (2006). Anzio: The Friction of War. Italy and the Battle for Rome 1944. Headline Publishing Group, London. ISBN 978-0-7553-1420-1.
  2. Muhm, Gerhard. «German Tactics in the Italian Campaign"