Лінія 7 (Паризький метрополітен)
| Лінія 7 | |
| Транспортна мережа |
Паризький метрополітен  |
|---|---|
 | |
 | |
| Зазвичай використовуваний транспортний засіб |
MF 77d |
| Континент |
Європа |
| Країна |
 Франція |
| Адміністративна одиниця |
Париж Ла-Курнев Пантен Обервільє Іврі-сюр-Сен Ле-Кремлен-Бісетр Вільжуїф |
| | |
| Шістнадцятковий триплет кольору |
FF82B4[1] |
| Оператор |
RATP і Compagnie du chemin de fer métropolitain de Parisd |
| Дата офіційного відкриття |
5 листопада 1910 |
| Щоденний пасажиропотік |
332 000 |
| Обладнаний |
centralized command postd |
| Початкова чи кінцева точка |
La Courneuve - 8 Mai 1945d, Villejuif - Louis Aragond і Mairie d'Ivryd |
| Довжина або відстань |
18,594 км |
 | |
| Маршрутна карта |
Template:Paris Métro Line 7d |
| Стан використання |
використовується[d] |
| Кількість підписників у соціальних мережах |
27 331 |
| Номер залізничної лінії |
7 |
 Лінія 7 у Вікісховищі | |
Лінія 7 (фр. Ligne 7 du métro de Paris) — одна з найдовших ліній Паризького метрополітену. Особливістю траси лінії є те, що вона сполучає північно-східні ближні передмістя Парижа (Ла-Курнев — 8 травня 1945, департамент Сен-Сен-Дені) з містами Іврі-сюр-Сен (станція метро Мері-д'Іврі) та Вільжуїф (станція метро Вільжуїф — Луї Арагон).
Перша черга лінії 7 була введена в експлуатацію в 1910 році. З 1982 лінія 7 є однією з двох ліній Паризького метрополітену з вилковим рухом (разом з лінією 13, на якій вилковий рух було введено в 1912 році); початком вилки є станція Мезон-Бланш. В 1911—1967 роках на лінії була вилка у північній її частині (від станції Луї Блан), проте 3 грудня 1967 відгалуження було вичленовано в лінію 7bis).
Річний пасажиропотік лінії 7 (разом з лінією лінію 7bis) в 2019 [2] склав 127,9 мільйонів пасажирів. За кількістю станцій лінія 7 посідає перше місце у Паризькому метро разом із лінією 8, проте та перевершує лінію 7 за довжиною експлуатаційної довжини.
- 5 листопада 1910: Опера — Порт-де-ля-Віллет
- 18 січня 1911: Луї Блан — Пре-Сен-Жерве (з 1967 року — окрема лінія 7bis)
- 1 липня 1916: Опера — Пале-Руаяль — Мюзе-дю-Лувр
- 16 квітня 1926: Пале-Руаяль — Мюзе-дю-Лувр — Пон-Марі
- 3 червня 1930: Пон-Марі — Сюллі — Морлан
- 26 квітня 1931: відкриття дільниці Сюллі — Морлан — Пляс-Монж, передача дільниці Пляс-Монж — Порт-де-Шуазі з лінії 10 до лінії 7, відкриття перегону Порт-де-Шуазі — Порт-д'Іврі
- 1 травня 1946: Порт д'Іврі — Мері-д'Іврі
- 4 жовтня 1979: Порт-де-ля-Віллет — Фор-д'Обервільє
- 10 грудня 1982: Мезон-Бланш — Ле-Кремлен — Бісетр
- 28 лютого 1985: Ле-Кремлен — Бісетр — Вільжюїф — Луї Арагон
- 6 травня 1987: Фор-д'Обервільє — Ля-Курнев - 8 травня 1945
![[1]](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e8/Paris_Tram_1.svg/16px-Paris_Tram_1.svg.png){kind=small}
![[3b]](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d1/Paris_Tram_3b.svg/16px-Paris_Tram_3b.svg.png){kind=small}
![[T]](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e0/Transilien-train.svg/16px-Transilien-train.svg.png){kind=spacer}
![[P]](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/31/Paris_Transilien_P.svg/16px-Paris_Transilien_P.svg.png){kind=spacer}
![[7]](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/01/Paris_Tram_7.svg/16px-Paris_Tram_7.svg.png){kind=small}
![[3а]](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/39/Paris_Tram_3a.svg/16px-Paris_Tram_3a.svg.png){kind=small}
![[9]](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/47/Paris_Tram_9.svg/16px-Paris_Tram_9.svg.png){kind=small}
На лінії експлуатуються склад типу MF 77 у п'ятивагонному виконанні. Дрібний ремонт та технічне обслуговування здійснюються в депо де Шуазі, більший ремонт — в депо де-Сент-Уен.
Лінію 7 обслуговує два депо:
- Депо де-Шуазі — основне депо для лінії 7. Крім техобслуговування поїздів, що курсують по лінії 7, виконує середній і великий ремонт поїздів MF 67, MF 88 і MF 01, що курсують іншими лініями Паризького метрополітену. Службова сполучна гілка з депо примикає до перегону Порт-д'Іврі — П'єр-е-Марі Кюрі. Незважаючи на свою назву, це депо розташовується на розі авеню де-ля-Порт-д'Італі (будинок 23) та Периферік.
- Депо де-ля-Віллет — база господарських поїздів та спеціальної техніки Паризького метрополітену. Службова сполучна гілка з депо примикає до розворотної петлі станції метро Порт-де-ля-Віллет. Південна половина території депо розташовується на зовнішній стороні Периферик у офіційних межах Парижа, північна — у межах комуни Обервільє департаменту Сен-Сен-Дені.
- ↑ https://eu.ftp.opendatasoft.com/stif/PrescriptionsSignaletiques/IDFM_Prescriptions%20signaletiques_V3.0.pdf?ref=ile-de-france-mobilites
- ↑ Observatoire de la mobilité en Île-de-France (Omnil) (2019). Trafic annuel et journalier (XLS). Процитовано 8 juillet 2021.
- Tracé et stations de la ligne 7 du métro de Paris [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.](фр.)
|
Це незавершена стаття про метрополітен. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Географія та географічні карти | |
|---|---|
| Довідкові видання | Fandom (фр.) |
| Нормативний контроль |
| Лінії |  •  •  •  •  •  •  •  •  •  •  •  •  •  •  •  |  |
|---|---|---|
| Огляд | ||
| Станції | ||
| Особистості | ||