Ліпін В'ячеслав Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ліпін В'ячеслав Миколайович
Липин Вячеслав Николаевич
Народився 6 грудня (18 грудня) 1859(1859-12-18)
Петербург
Помер 19 грудня 1930(1930-12-19) (71 рік)
Ленінград
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність металургія
Галузь металургія
Alma mater Петербурзький гірничий інститут
Вчене звання члени-кореспонденти РАНd
Знання мов російська
Членство Академія наук СРСР
Нагороди
Орден Святої Анни
Орден Святої Анни

Ліпін В'ячеслав Миколайович (рос. Липин Вячеслав Николаевич; нар. 6 (18) грудня 1859 року, Петербург, Росія — пом. 19 грудня 1930 року, Ленінград, Росія) — російський і радянський металург, професор Петербурзького гірничого інституту, член-кореспондент АН СССР. У 1896 році організував у Росії виробництво спеціальних марок сталі, зокрема вольфрамової. Своїми роботами з дослідження впливу легуючих добавок сприяв створенню російської металургії якісних сталей. Автор книжки «Металургія чавуну, заліза і сталі», що стала першою оригінальною працею з металургії заліза у російській технічній літературі (з часів М. Ломоносова).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 (18) грудня 1856 року у Петербурзі у сім'ї дворян[1]. Закінчив вищу освіту у Петербурзькому гірничому інституті у 1881 році. Був понад рік за кордоном для вивчення металургійної справи. Повернувшись у Росію працював на Нижньо-Тагильських заводах Демидова для впровадження там мартенівського виробництва. 1885 року перейшов на роботу до Лисьвенських заводів Шувалова.[2] У 1885—1889 роках був управителем Бисерським і Теплогорським гірськими заводами.[1] 1890 року перейшов на посаду головного металурга і помічника директора Путилівського заводу в Петербурзі. Окрім основних обов'язків вів виробництво бронебійних снарядів на заводі. За власним проектом побудував Видлицький чавуноливарний завод в Олонецькій губернії. 1895 року захистив дисертацію на звання ад'юнкта гірничого інституту з металургії під назвою «Вплив міді на чавун, залізо і сталь». 1897 року був призначений екстраординарним професором гірничого інституту за працю «Де-які властивості молібденової сталі», а 1899 року став ординарним професором.[2] У 1896 році на Путилівському заводі налагодив виробництво вольфрамової сталі, організував в Росії виробництво спеціальних марок сталі. Своїми роботами у 1885, 1897, 1902 роках з дослідження впливу легуючих добавок сприяв створенню російської металургії якісних сталей.

Після початку Першої світової війни у 1914 році на Путилівському заводі організував у відповідності до воєнних замовлень виробництво спеціальних сталей, налагодив виробництво бронебійних снарядів.[3]

Після більшовицького перевороту співпрацював з сов'єцьким режимом. 1928 року став членом-кореспондентом АН СССР.

Автор низки журнальних статей, переважно у «Гірському журналі», і книжок. Його книжка «Металургія чавуну, заліза і сталі», I том якої вийшов друком 1904 року, II том — 1911 року, III том — 1926 року, була першим оригінальним курсом металургії заліза в Росії, до того в Росії існували лише книжки перекладені з інших мов.

Був нагороджений Орденом святої Анни I ступеню.[1]

Твори[ред. | ред. код]

  • Заметки о некоторых металлургических производствах в Америке в 1900 г. — 1900.
  • Металлургия чугуна, железа и стали. — 1904, 1911.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в Уральская историческая энциклопедия. — УрО РАН, Институт истории и археологии. Екатеринбург: Академкнига, 2000.
  2. а б Липин Вячеслав Николаевич. // Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890—1907.
  3. Липин Вячеслав Николаевич. // Большая российская энциклопедия. — Т. 17. — М., 2010.