Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження та їх міжнародну реєстрацію
| Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження та їх міжнародну реєстрацію | |
|---|---|
Лісабонська угода та Женевський акт
Женевський акт, але не Лісабонська угода
Лісабонська угода, але не Женевський акт
покриваються приєднанням OAPI/ЄС (Женевський акт) та Лісабонською угодою
покривається приєднанням до OAPI/ЄС (Женевський акт) і є стороною Лісабонського та/або Женевського актів
покривається приєднанням OAPI/ЄУ (Женевський акт) | |
| Лісабонська угода про захист найменувань місць походження та їх міжнародну реєстрацію від 31 жовтня 1958 року, переглянута в Стокгольмі 14 липня 1967 року та змінена 28 вересня 1979 року | |
| Тип | міжнародний договір |
| Підписано | 31 жовтня 1958 р. (Лісабон) 14 липня 1967 р. (Стокгольм) 21 травня 2015 р. (Женева) |
| Місце | Лісабон, Стокгольм, Женева |
| Чинність | 25 вересня 1966 р. (Лісабон) 31 жовтня 1973 р. (Стокгольм) 26 лютого 2020 р. (Женева) |
| Підписанти | 11 (Лісабон) 5 (Стокгольм) 11 (Женева) |
| Сторони | 10 (Лісабон) 30 (Стокгольм) 23 (Женева)[1] |
| Зберігається | Швейцарія (Лісабон), Швеція (Стокгольм), ВОІВ (Женева) |
| Мова | французька (Лісабон, Стокгольм) |
| Мови | арабська, ??, англійська, французька, російська, іспанська (Женева) |
| Сайт | https://www.wipo.int/treaties/en/registration/lisbon/ |
Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження та їх міжнародну реєстрацію, підписана 31 жовтня 1958 року, гарантує, що в державах-членах зазначень походження товарів отримують охорону, якщо вони охороняються в державі їх походження. Вона визначає положення щодо того, що кваліфікується як найменування походження товарів, заходи захисту та засновує Міжнародний реєстр найменувань походження товарів, яким керує Всесвітня організація інтелектуальної власності. Угода набула чинності в 1966 році та була переглянута в Стокгольмі (1967) та змінена в 1979 та 2015 роках. Станом на липень 2022 року 39 держав є учасницями конвенції, і було зареєстровано 1000 найменувань походження товарів.[2][3]
Ці угоди створюють Спеціальний союз відповідно до статті 19 Паризької конвенції про охорону промислової власності (1883 р.).[4] Деякі аспекти угоди були замінені Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності.
У травні 2015 року було прийнято Женевський акт до Угоди, яким офіційно розширився захист географічних зазначень та змінена назва: Женевський акт Лісабонської угоди про найменування походження та географічні зазначення. Крім того, акт дозволяє міжурядовим організаціям ставати сторонами. 21 травня 2015 року Акт підписали 13 держав: Боснія і Герцеговина, Буркіна-Фасо, Конго, Франція, Габон, Угорщина, Малі, Нікарагуа, Перу, Румунія та Того. Він набув чинності у 2020 році після ратифікації/приєднання 5 сторін: Албанії, Камбоджі, Європейського Союзу, Північної Кореї та Самоа. Станом на 18 січня 2024 року кількість сторін становить 21.
Договір застосовується взаємно між сторонами Лісабонської угоди 1958 року та Стокгольмського акту 1967 року, але не між стороною, яка є учасницею виключно Угоди 1958 року, та іншою стороною, яка є учасницею виключно Стокгольмського акту 1967 року. Женевський акт набрав чинності у 2020 році і застосовується лише між сторонами Женевського акту. Якщо держава є стороною декількох Лісабонських документів, то зареєстрована назва походження, зареєстрована відповідно до будь-якого з цих документів, застосовується також до сторін інших документів, стороною яких є ця держава.
- ↑ WIPO Lex.
- ↑ Lisbon Agreement for the Protection of Appellations of Origin and their International Registration (PDF). WIPO.
- ↑ Lisbon – The International System of Geographical Indications. www.wipo.int (англ.). Процитовано 11 червня 2024.
- ↑ Lisbon Agreement for the Protection of Appellations of Origin and their International Registration. www.wipo.int (англ.). Процитовано 11 червня 2024.
- Договори за алфавітом
- Договори, укладені Європейським Союзом
- Міжнародні договори Тунісу
- Міжнародні договори Того
- Міжнародні договори Словаччини
- Міжнародні договори Сербії і Чорногорії
- Міжнародні договори Самоа
- Міжнародні договори Перу
- Міжнародні договори Нікарагуа
- Міжнародні договори Північної Македонії
- Міжнародні договори Чорногорії
- Міжнародні договори Молдови
- Міжнародні договори Мексики
- Міжнародні договори Лаосу
- Міжнародні договори Кот-д'Івуару
- Міжнародні договори Італії
- Міжнародні договори Ізраїлю
- Міжнародні договори Ірану
- Міжнародні договори Гаїті
- Міжнародні договори Грузії
- Міжнародні договори Гани
- Міжнародні договори Габону
- Міжнародні договори Франції
- Міжнародні договори КНДР
- Міжнародні договори Домініканської Республіки
- Міжнародні договори Чехословаччини
- Міжнародні договори Чехії
- Міжнародні договори Куби
- Міжнародні договори Коста-Рики
- Міжнародні договори Кабо-Верде
- Міжнародні договори Камбоджі
- Міжнародні договори Буркіна-Фасо
- Міжнародні договори Народної Республіки Болгарія
- Міжнародні договори Боснії і Герцеговини
- Міжнародні договори Алжиру
- Міжнародні договори Албанії
- Міжнародно-правові документи в галузі інтелектуальної власності
- Міжнародні договори 2015