Лісабонський протокол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лісабонський протокол
Тип договору Міжнародний договір
Підписаний
- місце
23 травня 1992 року
Лісабон, Португалія

Лісабонський протокол — протокол до Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Сполученими Штатами Америки про скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-I), який був підписаний у Лісабоні 23 травня 1992 року Білоруссю, Казахстаном, Росією, Україною і США. Започаткував процес ядерного роззброєння Білорусі, Казахстану, України.

Короткий опис[ред. | ред. код]

Цей протокол є доповненням до радянсько-американського договору про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь, підписаного 31 липня 1991 року.

Підписавши Лісабонський протокол, Україна, Казахстан і Білорусь були визнані сторонами договору СНО-I, приєдналися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) і були занесені до списку країн, що не володіють ядерною зброєю. Усі наявні на їх території стратегічні ядерні боєголовки вони зобов'язалися ліквідувати або передати Росії.

Договір підписали представники кожної з країн — міністри закордонних справ або особи, що виконують їх обов'язки:

Ратифікація Україною[ред. | ред. код]

Протокол ратифікований (крім ст.V)[1] Постановою Верховної Ради N 3624-XII від 18 листопада 1993 року[2].

Застереження щодо Статті V Протоколу до Договору про СНО, підписаного у Лісабоні 23 травня 1992 року зняті Постановою Верховної Ради № 3919-XII від 3 лютого 1994 року[3] після отримання гарантій безпеки Україні від президентів США та Росії[4].

Дата набуття чинності для України: 05 грудня 1994 року.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Стаття 5
    Республіка Білорусь, Республіка Казахстан і Україна приєднуються в можливо найкоротший термін до Договору про нерозповсюдженні ядерної зброї від 1 червня 1968 року як держави-учасники, що не володіють ядерною зброєю, і негайно приймають усі необхідні дії з цією метою в відповідності з їхньою конституційною практикою.
  2. Постанова Верховної Ради України від 18.11.1993 № 3624-XII «Про ратифікацію Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь, підписаного у Москві 31 липня 1991 року, і Протоколу до нього, підписаного у Лісабоні від імені України 23 травня 1992 року»
  3. Постанова Верховної Ради України від 03.02.1994 № 3919-XII "Про виконання Президентом України та Урядом України рекомендацій, що містяться в пункті 11 Постанови Верховної Ради України «Про ратифікацію Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь, підписаного у Москві 31 липня 1991 року, і Протоколу до нього, підписаного у Лісабоні від імені України 23 травня 1992 року»
  4. Тристороння заява Президентів України, США та Росії від 14.01.1994

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]