Перейти до вмісту

Лісничівка (село)

Координати: 48°0′39″ пн. ш. 29°31′24″ сх. д. / 48.01083° пн. ш. 29.52333° сх. д. / 48.01083; 29.52333
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Лісничівка
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Подільський район (Одеська область) Подільський район
Тер. громада Балтська міська громада
Код КАТОТТГ UA51120030170072648 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1786
Населення 652
Площа 2,88 км²
Густота населення 226,39 осіб/км²
Поштовий індекс 66127
Телефонний код +380 4866
День села 21 вересня
Географічні дані
Географічні координати 48°0′39″ пн. ш. 29°31′24″ сх. д. / 48.01083° пн. ш. 29.52333° сх. д. / 48.01083; 29.52333
Середня висота
над рівнем моря 		219 м
Відстань до
обласного центру 		192,8 км
Відстань до
районного центру 		10 км
Найближча залізнична станція Балта
Відстань до
залізничної станції 		18 км
Місцева влада
Адреса ради 66127, Одеська обл., Балтський р-н, с. Лісничівка
Староста Левченко Михайло Петрович
Карта
Лісничівка. Карта розташування: Україна
Лісничівка
Лісничівка
Лісничівка. Карта розташування: Одеська область
Лісничівка
Лісничівка
Мапа
Мапа

CMNS: Лісничівка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лісничівка.

Лісничі́вка — село в Україні, у Балтській міській територіальній громаді Подільського району Одеської області.

Розташоване за 10 км від центру громади — міста Балта. На півдні межує з селом Оленівка, на сході з селом Козацьке, на півночі з селом Перейма та на північному заході з селом Борсуки. Біля села проходить автодорога Балта — Вінниця.

Історія

[ред. | ред. код]

Лісничівка заснована в середині XVIII століття у лісистій місцевості. За переказами місцевих жителів першими мешканцями села були лісник та його родина, їхня хата (лісничівка) знаходилася в районі «басейну».

Історичний центр села Лісничівка

За адміністративним поділом у XVIII столітті територія села входила до Брацлавського воєводства (Річ Посполита). З кінця XVIII століття почало входити до Балтського повіту Подільської губернії (Російська імперія).

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки[1].

У 1918—1919 роках значна частина сільської молоді симпатизувала Директорії УНР на чолі з Симоном Петлюрою. У Лісничівці діяв антибільшовицький повстанський загін. Також мешканці села входили до повстанських загонів Семена Заболотного.[2]

Заочно, у 1920 році разом з Балтським повітом село Лісничівка увійшло до новоствореної Одеської губернії.[3]

Лише наприкінці 1921 року остаточно встановився комуністичний режим у вигляді Української Соціалістичної Радянської Республіки, яка 30 грудня 1922 року стала складовою частиною Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

У березні 1923 р. за новим адміністративним поділом створено Балтський район.

З 1924 року село увійшло до складу Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років за свідченням деяких очевидців, лише на одній із вулиць села загинуло 18 людей. [4]

З 1940 року Лісничівка увійшла до складу Одеської області.

Після проведення адміністративно-територіальної реформи 2015—2020 років було створено Балтську міську громаду, в яку увійшов Лісничівський старостинський округ.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Балтської міської територіальної громади[5].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Балтського району, село увійшло до складу новоутвореного Подільського району[6].

Населення

[ред. | ред. код]

Чисельність

[ред. | ред. код]

На поч. XX ст. в селі проживало 2064 осіб.[7]

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 653 особи, з яких 262 чоловіки та 391 жінка.[8]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 642 особи.[9]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[10]

Мова Відсоток
українська 90,8 %
російська 4,91 %
румунська 3,22 %
білоруська 0,15 %
вірменська 0,15 %

Керівний склад різних скликань

[ред. | ред. код]
Прізвище, ім'я, по батькові Основні відомості Дата обрання Дата звільнення
Хатенко Анатолій Вікторович Сільський голова, 1962 року народження, освіта вища, безпартійний 26.03.2006 31.10.2010
Хатенко Анатолій Вікторович Сільський голова, 1962 року народження, освіта вища, безпартійний 31.10.2010 20.09.2013
Левченко Михайло Петрович Сільський голова, 1974 року народження, освіта вища, безпартійний 25.05.2014

Примітка: таблиця складена за даними сайту Верховної Ради України[11]

Визначні пам'ятки

[ред. | ред. код]

Біля села знаходиться ботанічний заказник місцевого значення «Лісничівка», заснований у 1984 році, загальна площа 3176 гектарів.

Церква Різдва Богородиці, збудована в 1779 році. Нова церква Різдва Богородиці збудована в 1879 році, а стара у 1884 році продана в село Флору, Балтського повіту.

Церква Різдва Богородиці

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ (III) УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. static.rada.gov.ua. Процитовано 16 липня 2025.
  2. ↑ Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.204
  3. ↑ ЦДАВО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 326. Арк. 102.
  4. ↑ Голодомори в Україні: Одеська область 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947. Дослідження, спогади, документи / Ред. кол. тому: Ніточко І. І., Білоусова Л. Г., Боряк Г. В., Демченко Д. М., Лєсогоров М. М., Лапай В. С., Щетников В. П; Автори: Білоусова Л. Г, Бадера Д., Бондарчук П., Васильєва В., Герасимова Т. А., Григорук М. В., Кесова H. С., Кудлач О., Кудряченко А. І., Левенець В. М., Малінова Г. Л., Макарова І., Надутик П. П., Салабаш М, Салюк Т. Д., Сухомлінова В., Федорчук Ю, Хіль О. Державний комітет архівів України; Одеська обласна державна адміністрація; Державний архів Одеської області. – Одеса, 2007. – 460 с. – (Праці Державного архіву Одеської області. – Т. XVIII)
  5. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області. www.kmu.gov.ua (укр.). Процитовано 15 червня 2025.
  6. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. ↑ А. Крылов Населенные места Подольской губернии. – Каменец-Подольский: Типография губернского правления, 1903. – С. 370. Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 13 жовтня 2021.
  8. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
  9. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
  10. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
  11. ↑ Керівний склад попередніх скликань ради на сайті Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "Голодомор УІНП", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Література

[ред. | ред. код]
  • Арутюнова І.В. Пам'ятники Великої Вітчизняної війни (Одеська область): Довідник. У трьох частинах (І.В.Арутюнова, Л.Н.Суховій, Л.В.Шерстюк). – Одеса: Одеська обласна державна адміністрація, управління охорони об’єктів культурної спадщини, Одеський обласний гуманітарний центр позашкільної освіти та виховання, 2004. Ч.1 – 2004. – 34 с.; Ч.2 – 2004. – 32 с.; Ч.3 – 2004. – 31 с.
  • Бондар О.І. - Словник українських говорів Одещини – Одеса: Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова, 2010 - 222 с.
  • Голодомори в Україні: Одеська область 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947. Дослідження, спогади, документи / Ред. кол. тому: Ніточко І. І., Білоусова Л. Г., Боряк Г. В., Демченко Д. М., Лєсогоров М. М., Лапай В. С., Щетников В. П; Автори: Білоусова Л. Г, Бадера Д., Бондарчук П., Васильєва В., Герасимова Т. А., Григорук М. В., Кесова H. С., Кудлач О., Кудряченко А. І., Левенець В. М., Малінова Г. Л., Макарова І., Надутик П. П., Салабаш М, Салюк Т. Д., Сухомлінова В., Федорчук Ю, Хіль О. Державний комітет архівів України; Одеська обласна державна адміністрація; Державний архів Одеської області. – Одеса, 2007. – 460 с. – (Праці Державного архіву Одеської області. – Т. XVIII)
  • Гульдман В. Населенные места Подольской губернии: Алфавитный перечень населенных пунктов губернии, с указанием некоторых справочных о них сведений / Издание Подольского губернского статистического комитета. — Каменец-Подольский: Типография Подольского губернского правления, 1893. — 636 с. [Архівовано 8 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
  • Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Одеська область / Ред. кол. тому: Гладка Л. В. (голова), Ануфрієв Л. О. (заст.), Бачинський А. Д., Боровой С. Я., Вольський С. А., Воробей П. І., Каришовський П. Й., Касьян Я. Г., Коваленко К. С., Ковбасюк С. М., Коломійчук В, Т., Коновалов В. Г., Коншина В. А., Курносов Ю. О., Лопата П. П., Мазуренко I. Д., Некрасов П. А., Першина 3. В., Раковський М. Ю., Смирнов О. М., Цвілюк С. А. (відп. секр.), Цимбал Є. I., Чижевський М. Т., Чухрій П. Г. АН УРСР. Інститут історії. – К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1969. – 930 с.
  • Історично-географічний збірник / За ред. Ол. Грушевського. Всеукраїнська академія наук. – Т. 3. – К.: Друкарня ВУАН, 1929. – 228 с. – (Збірник історично-філологічного відділу. – № 46в)
  • Крылов А. Населенные места Подольской губернии. — Каменец-Подольский: Типография губернского правления, 1903. — 538 с. [Архівовано 8 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
  • Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Одеська область : [в 2 ч.] / обл. редкол.: М. Д. Сердюк, М. Л. Скорик ; Укр. ін-т нац. пам’яті, Одес. облдержадмін., Одес. облрада. – Одеса : Астропринт, 2008 – 1008 с.
  • Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні / редкол.: В. Ющенко (голова) [та ін.] ; авт. кол.: І. Юхновський (керівник) [та ін.]. – Київ : Вид. імені Олени Теліги, 2008. – 1000 с. : іл.
  • Реабілітовані історією. Одеська область. ‒ Книга 1 / Обл. ред. кол.: Л. В. Ковальчук (голова), Г. О. Разумов (заст. голови), Е. П. Петровський (заст. голови), В. Ю. Алєксєєва, Л. Г. Білоусова, Є. М. Голубовський, О. В. Гонтар, С. В. Мартиновський, М. І. Михайлуца, Г. О. Місюк, Є. Л. Стрєльцов, А. І. Уйомов, Б. Г. Херсонський; Упорядн.: Л. В. Ковальчук, Е. П. Петровський. Одеська обласна редколегія "Реабілітовані історією". – Одеса: AT "ПЛАСКЕ", 2010. – 800 с. – (Реабілітовані історією)
  • Реабілітовані історією. Одеська область. Т. 2: м. Одеса / Обл. ред. кол.: Д. Д. Радулов (голова редкол.), О. П. Охрименко (заст. голови редкол.), Г. Г. Мандрик (відп. секретар редкол.), П. Х. Лук’янчук, М. П. Лейфура, Я. О. Різникова, С. П. Широкий, О. А. Лончак, О. С. Жильцов, М. О. Сірякова, В. С. Король, У. О. Громович. НАН України. Інститут історії України; Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг "Реабілітовані історією"; Одеське обласне відділення пошуково-видавничого агентства "Книга пам’яті України"; Служба безпеки України; Одеська обласна державна адміністрація; Державний архів Одеської області. Одеса, 2023. 440 с. (Реабілітовані історією. Книга Пам’яті України)
  • Реабілітовані історією. Одеська область. Т. 3: м. Одеса / Обл. ред. кол.: Д. Д. Радулов (голова редкол.), О. П. Охрименко (заст. голови редкол.), Г. Г. Мандрик (відп. секретар редкол.), П. Х. Лук’янчук, М. П. Лейфура, Я. О. Різникова, С. П. Широкий, О. А. Лончак, О. С. Жильцов, М. О. Сірякова, В. С. Король, У. О. Громович. НАН України. Інститут історії України; Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг "Реабілітовані історією"; Одеське обласне відділення пошуково-видавничого агентства "Книга пам’яті України"; Служба безпеки України; Одеська обласна державна адміністрація; Державний архів Одеської області. Одеса, 2024. 440 с. (Реабілітовані історією. Книга Пам’яті України)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лісничівка_(село)&oldid=47684673