Лісновичі
| село Лісновичі | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Львівська область |
| Район | Львівський район |
| Тер. громада | Городоцька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA46060070210048376 |
| Облікова картка | с. Лісновичі |
| Основні дані | |
| Населення | 393 |
| Площа | 11,6 км² |
| Густота населення | 33.87 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 81520[1] |
| Телефонний код | +380 3231 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°52′4″ пн. ш. 23°33′55″ сх. д. / 49.86778° пн. ш. 23.56528° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
264 м |
| Водойми | Гноянець |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 81500, Львівська обл., Львівський р-н, м. Городок, майдан Гайдамаків, 6 |
| Карта | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Лісно́вичі — село в Україні, у Городоцькій міській територіальній громаді Львівського району Львівської області. Найближче місто — Новояворівськ. Через усе село протікає річка Гноянець.
У 1990 р. назву села Лісневичі було змінено на одну літеру.
Перша згадка в документах датується 24 березня 1396 року[2]. Але археологічні розкопки, що проводились в вісімдесятих роках минулого століття, виявили сліди давніх людських поселень віком приблизно вісім тисяч років . В селі збереглись фрагменти давніх земляних насипів, які підтверджують і старовинні польські мапи. До часів Речі Посполитої в Лісновичах було два водяних (можливо і вітрових), млини. Один з них стояв в західній частині села — навпроти теперішньої могили Січових Стрільців. Інший — в східній частині села. За час розробки Новояворівської «Сірки», у Ліновичах сталась техногенна катастрофа, внаслідок якої зникла вода в криницях, а також зникло сірководневе джерело, з якого брала початок річка Вонячка (Вонєчка).
Також, на відстані приблизно одного кілометра на північ від Ліснович, і на схід від Молошкович, згідно переказів, було місто Рудки (Рутки) .
На 1 січня 1939 року в селі мешкало 1310 осіб, з них 1100 українців-греко-католиків, 160 українців-латинників, 30 поляків, 10 євреїв, 10 німців[3].
Населення становить 350 особи. До 2020 орган місцевого самоврядування — Речичанська сільська рада.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Городоцької міської територіальної громади[4].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Городоцького району, увійшло до складу новоствореного Львівського району[5].
У селі розташована дерев'яна церква Святого Пророка Іллі[6] — з 1946 року належить до УПЦ МП, а з 2019 року до УПЦ Київського патріархату. Є також храм УГКЦ на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Варто відзначити, що за час підпорядкування Речичанській сільській раді, Лісновичі не зазнали значного розвитку.
-
Церква Покрови Пресвятої Богородиці
-
Меморіал "Борцям за волю України"
- ↑ Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 2 вересня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ [Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej: z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie w skutek fundacyi śp. Alexandra hr. Stadnickiego. — T. 2]. — Lwów: Druk. Zakł. Nar. im. Ossolińskich, 1870. — 295 s. — S. 36—38. (пол.)(лат.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 48.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 12 лютого 2026.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Лісновичі. Церква Св. Пророка Іллі (1720). decerkva.org.ua. Дерев'яні Церкви Західної України. Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 3 лютого 2013.
- Облікова картка с. Лісновичі [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.] на сайті

