Лілія лісова
| Лілія лісова | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Лілія лісова (Lilium Martagon)
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Lilium Martagon L., 1753 | ||||||||||||||||||
|
Лі́лія лісова́ (Lilium martagon) — багаторічна цибулинна рослина, один з видів роду лілія (Lilium) родини лілійних.
Лілія лісова — єдиний вид лілій, який росте в Україні в дикорослому стані.
Українська народна назва — сара́нка. Занесена до Червоної книги України[1].
Опис[ред. | ред. код]
Стебло прямостояче, нерозгалужене, зелене або з червонуватими крапками, голе або опушене, 50—150 см заввишки. Листки цілокраї, еліптично-ланцетоподібні; верхні й нижні — чергові, середні — зібрані по 5—8 у кільце, більші за нижніх і верхніх. Цибулина яйцевоподібна, жовтаво-кремова, складається з багатьох м'ясистих лусок. Квітки правильні, двостатеві, великі (діаметром 3-4 см), ясно-пурпурові, з темно-фіолетовими плямами, зібрані у верхівкові рідкі китиці. Квітки мають довгі квітконіжки. Суцвіття китицеподібне із 9-15 квіток. Плід — коробочка. Цвіте у червні — липні. Надає перевагу півтіні, особливо жарким літом.
Має декоративну білоквіткову форму альбум (f. album).
Поширення[ред. | ред. код]
Лілія лісова — рідкісна рослина, поширена у помірній зоні майже по всій Європі, Сибіру, Центральній Азії.
Зростає і в лісах України — на Закарпатті, Буковині, Прикарпатті (зокрема, у Прут-Дністровського межиріччі та на Опіллі), на Тернопільщині (зокрема у національному природному парку "Кременецькі гори"[2]), на Поліссі і в Лісостепу.
Місцями зростання лілій лісових є дубові, черешнево-дубові, грабові, букові, дубово-букові, буково-ялівцеві, ялинові ліси, поруби, узлісся, луки.
Основними причинами зменшення популяцій лісової лілії є інтенсивне збирання рослин на букети, викопування цибулин тощо.
Галерея[ред. | ред. код]
Лілія лісова на тлі гір
Листя лілії лісової
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Лілія лісова зображена на емблемі ботанічного саду ім. Фоміна, вона послужила об'єктом для світового відкриття С. Г. Навашиним у 1898 р. явища подвійного запліднення у покритонасінних рослин, що принесло світову славу Ботанічному саду та Київському університету.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Світлана Власюк. Все про лілії і лілійниках // Ненудний сад = Нескучный сад. — Спецвипуск №2. — Київ : НПП «ВИТ», 2011. — С. 21.
- The European Garden Flora, 1986
Посилання[ред. | ред. код]
- Лілія лісова // Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 244. — ISBN 5-88500-055-7.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Лілія лісова в Червоній книзі України
- ↑ Обстежено територію г. Страхова. Закладено лісівничу та ботанічну пробні площі – Національний природний парк "Кременецькі гори" (uk). Процитовано 2019-06-26.[недоступне посилання з листопадаа 2019]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Lilium martagon |