Лісове купання
 | Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (липень 2015) |
У Японії, прогулянка Лісового Купання (Сінрін Йоку 森林浴) — це коротке, відпочинкове відвідування лісу, вид альтернативної медицини.
Дослідження[які?] підтверджують користь Лісового Купання (Сінрін Йоку). Ці дослідження показали що відвідування природного середовища надають заспокійливий і позитивний нейропсихологічний ефект через зміни у нервовій системі. Також, рівень гормону серум адідопонектину збільшується. Коли цей гормон є наявним в організмі у малій концентрації, то це впливає на ожиріння, 2 тип діабету, серцево-судинні захворювання, метаболічний синдром[джерело?].
Кожне дослідження, що проводилося, показало зменшення стресу, збудженості, депресії, безсоння серед учасників[джерело?]. У Японії нині є 44 акредитованих ліси Сінрін Йоку.
Історія[ред. | ред. код]
Сильванотерапія була розроблена в деяких країнах, особливо в 19-му і на початку 20-го століть для хворих на туберкульоз в лісах помірного клімату або північних лісах. Санаторії (та їхні солярії) і різні типи лікувальних центрів створювалися в лісовій або приозерній місцевості, де лікувальна програма передбачала тривалі прогулянки сосновими лісами.[1]
У 1982 році Японське агентство лісового господарства вперше запропонувало включити Сінрін Йоку до рекомендацій щодо здорового способу життя.[2]
У 1985 році французький інженер лісового господарства Жорж Плезанс опублікував книгу на цю тему: Forêt et santé.[3] Однак це була не наукова публікація, а особисті роздуми, опубліковані видавництвом.[4]
У 2012 році доктор Цин Лі та кілька його колег заснували нову дисципліну під назвою "лісова медицина", міждисциплінарну науку, "яка належить до категорій альтернативної, екологічної та профілактичної медицини, і яка охоплює вплив лісового середовища на здоров'я людини".[5]
В Японії в 2020 році налічується 65 баз лісотерапії, сертифікованих Японським товариством лісотерапії, яке також є органом сертифікації гідів з лісотерапії та лісотерапевтів, з медичними контрольно-пропускними пунктами, під наглядом Університету Тіба та Ніппонської медичної школи в Токіо. Лише у 2012 році на курсах лісотерапії побувало до 5 мільйонів відвідувачів.[6]
За словами Міядзакі Йосіфумі, у 2018 році в Японії також вивчалися ефекти від варіацій контакту з природними стихіями, таких як спостереження нічного неба, хмар, водоспадів, водних ігор або концертів у лісі, а також від тривалості контакту або ефекти в залежності від часу доби.[7]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Serge Bahuchet. Wikipédia (фр.). 11 квітня 2022. Процитовано 20 вересня 2022.
- ↑ Li, Qing (2018). Effets des forêts et des bains de forêt (shinrin-yoku) sur la santé humaine : une revue de la littérature. Revue Forestière Française. № 2-3-4. с. 273. doi:10.4267/2042/70001. ISSN 1951-6827. Процитовано 20 вересня 2022.
- ↑ Forêt et santé, Dangles, coll. « Écologie et survie », Escalquens, 1985 ISBN 978-2703302780.
- ↑ Un bain de forêt, Marabout, 2018, p. 36
- ↑ LI Q., 2012. Forest Medicine. In: LI Q., ed. Forest Medicine. Nova Science PubLIsHErs, Inc., NY. 316 p.
- ↑ Les arbres, entre visible et invisible, Actes Sud Nature, 2018, p. 156.
- ↑ Miyazaki Yoshifumi explore le pouvoir de guérison de la forêt, le « shinrin-yoku » (фр.). nippon.com. 20 червня 2018. Процитовано 16 вересня 2021.