Лісосмуга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лісові смуги в Північній Дакоті

Лісосму́га полезахиснá (вітропор) — штучні лісові насадження, які створюються на полях, рівнинах і на схилах (до 1,5(2)°) сільськогосподарських земель по межі полів, з метою захисту посівів від суховіїв, пилових бурь, для поліпшення водного режиму ґрунту й запобігання його ерозії, підвищення врожайності сільськогосподарських культур, для покращення на полях мікроклімату, снігозатримання, боротьби з дефляцією та збереження і покращення родючості ґрунтів. Вони також відіграють велику загальноекологічну роль.

Ширина ділянки (в обидва боки від лісосмуги полезахисної разом), на якій помітно підвищується врожайність сільсько-господарських культур, становить 40-кратну висоту дерев лісової смуги. Внаслідок зменшення швидкості вітру на міжсмужних полях значно зменшується непродуктивне випаровування вологи з поверхні ґрунту і від надмірної транспірáції.

Лісосмуга полезахисна перешкоджає здуванню снігового покрову в яри та балки, а на орних схилах сприяє вбиранню ґрунтом зливових і талих вод, запобігаючи стіканню їх на поверхні, що захищає ґрунт від ерозії ґрунтів.

На захищених лісосмугами полях поліпшуються фізичні властивості ґрунту, вологість приземного шару повітря тут вища, ніж у відкритому полі, а температурний режим для теплолюбних рослин сприятливіший. Врожайність зернових культур на захищених смугами полях підвищується в середньому на 2-3 ц/га. Лісосмуги полезахисні корисні ще й тим, що вони дають насіння деревних порід, фрукти, а при проріджуванні — деревину й хмиз. Медоносність багатьох деревних та кущових порід сприяє зростанню продуктивності бджільництва. Велике значення має й оздоровлювання та прикрашання місцевості лісовими смугами. У них оселяються різні птахи, які винищують шкідливих комах і гризунів[1].

Юридичне положення лісових смуг мало врегульоване законодавством України. Не встановлено нормативних розмірів смуг. Законодавство містить лише деякі умови стосовно обмеження рубок лісу цієї категорії[2].

За висловом професора Пилипенка Олексія Івановича, полезахисні лісові смуги — це восьме диво світу, унікальний приклад, коли людина позитивно взаємодіє з природою[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська Сільськогосподарська Енциклопедія том 3 (українською). Київська книжкова фабрика: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії. 1970. с. 541. 
  2. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / Ред. Ю. С. Шемшученко. — К.: Юридична думка, 2005. − 848с.
  3. Пилипенко О. І. «Експедиція професора В. В. Докучаєва і кафедра лісової меліорації».

Література[ред. | ред. код]

  • (рос.) Пилипенко А. И. Лесоводственные особенности и мелиоративное влияние полезащитных лесных полос в условиях черноземной Степи Украины. Монография. — К.: Изд. УСХА, 1992. — 75 с.
  • Пилипенко О. І. Інструктивні вимоги з лісомеліоративного впорядкування захисних лісових насаджень / О. І. Пилипенко, В. М. Малюга, В. Ю. Юхновський та ін. — К.: Держкомлісгосп, 2004. — 77 с.
  • Пилипенко О. І., Юхновський В. Ю. та ін. Лісові меліорації. — К.: Аграрна освіта, 2010. — 282 с.
  • Агролісомеліорація. Терміни і визначення понять: ДСТУ ISO 4874:2007. — [Чинний від 1.01.2009]. — К.: Держспоживстандарт України, 2010. — 18 с. — (Національний стандарт України).

Посилання[ред. | ред. код]